ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.06.2024Справа № 910/2186/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" до Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" про стягнення 851 880,70 грн., без виклику представників сторін,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 851 880,70 грн. з яких: 720 000,00 грн. попередньої оплати, 95 841,70 грн. інфляційних втрат та 36 039,00 грн. 3% річних за Контрактом за № 23/63-20 від 04.11.2020 на підставі статей 525, 526, 612, 663 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.
20.03.2024 відповідач подав відзив на позов, у якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позовні вимоги є безпідставними, заявлені всупереч норм матеріального права та умов укладеного контракту, посилаючись на настання форс-мажорних обставин.
25.03.2024 позивачем подано відповідь на відзив, в якому він зазначив про відсутність доказів щодо повідомлення про готовність продукції за специфікацією №2 до відвантаження та відсутності доказів повідомлення про настання форс-мажорних обставин.
27.03.2024 відповідач подав заперечення щодо відповіді на відзив, в яких зазначив, що у відповідача не було правових підстав згідно умов контракту для направлення позивачу повідомлення про готовність продукції по специфікації №3 до відвантаження та виставлення рахунку на оплату, зазначені обставини склалися в наслідок дії форс-мажорних обставин, які в свою чергу зробили неможливим виготовлення продукції у повному обсязі та строки, визначені пунктом 4.2 контракту.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.11.2020 року між Приватним акціонерним товариством "Новокраматорський машинобудівний завод" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування» (Покупець) укладено Контракт № 23/63-20 від 04.11.2020 року (Контракт).
29.10.2021 року між сторонами було підписано Додаткову угоду № 2 до Контракту. За цим Контрактом та Додатковою угодою № 2 Сторони зобов'язані: покупець - оплатити продукцію, зазначену в специфікаціях № 1,№2, №3 (Додатки №1, №2, №3), що є невід'ємною частиною контракту, та відповідно прийняти продукцію; а постачальник - виготовити та поставити продукцію покупцю.
Пунктом 3.1 Контракту передбачено, що ціни на продукцію, що постачається за даним контрактом, вказані в узгоджених специфікаціях до цього контракту.
За умовами пункту 4.1 Контракту постачальник зобов'язується поставити продукцію за цим контрактом на умовах FСА, ПрАТ «НКМЗ», місто Краматорськ, згідно «Інкотермс» 2010.
У відповідності до пункту 4.2 Контракту термін виготовлення продукції вказаний в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього контракту, якщо інше не передбачене додатковими угодами.
Згідно з пунктом 4.3 Контракту термін постачання - протягом 5 календарних днів від дати отримання оплати за виготовлену продукцію у відповідності з пунктом 5.3, за умови отримання оплати згідно пункту 5.2 даного контракту у повному обсязі, за наявністю автотранспорту покупця. При несвоєчасному наданні покупцем транспорту термін постачання автоматично подовжується на термін прострочення надання транспорту.
Даний контракт вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (пункт 10.1 Контракту та пункт 12 Додаткової угоди № 2).
За умовами пункту 5.2 Контракту, який доповнений пунктом 9 Додаткової угоди № 2 покупець після підписання Додаткової угоди № 2 зобов'язаний впродовж 15 календарних днів від дати платіжної вимоги постачальника перерахувати авансовий платіж у розмірі 50% від загальної ціни продукції, вказаної в специфікації №2 (Додаток №3), який буде врахований у вартості відвантаженої продукції. Покупець зобов'язаний впродовж 15 календарних днів від дати платіжної вимоги постачальника, але не пізніше 31.01.2022, перерахувати авансовий платіж у розмірі 50% від загальної ціни продукції, вказаної в специфікації №3 (Додаток №4), який буде врахований у вартості відвантаженої продукції.
Згідно з пунктом 5.3 Контракту, який доповнений пунктом 10 Додаткової угоди № 2 передплату за виготовлену продукцію у розмірі 50% від загальної ціни продукції, вказаної в специфікаціях №2, №3 (Додатки №3, №4), покупець зобов'язаний виконати протягом 5 календарних днів від дати отримання покупцем письмового/факсимільного повідомлення постачальника про готовність продукції до відвантаження. Платіж виконується на підставі платіжної вимоги-доручення Постачальника.
Специфікацією № 3 між сторонами погоджено найменування, його кількість та термін виготовлення (4 місяці від дати отримання авансу у розмірі 50% від загальної ціни продукції), ціну та загальну ціну з урахуванням ПДВ в розмірі 1 440 000 грн.
Пунктом 11.7 Контракту визначено, що підписані сторонами контракт, доповнення/додаткові угоди, додатки, специфікації, а також претензії, передані за допомогою електронного або факсимільного зв'язку, до обміну сторонами оригіналами мають таку ж юридичну чинність, як і оригінали. Сторона, що направила за допомогою електронного й факсимільного зв'язку підписаний документ, зобов'язана протягом 30 календарних днів представити іншій стороні його оригінал.
Поясненнями позивача, які викладені у позовній заяві, запереченнями відповідача, викладеними у відзиві, а також наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 233 від 21.01.2022 року на суму 720 000,00 грн., підтверджується факт перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів в сумі 720 000,00 грн. в якості попередньої оплати.
23.11.2023 року відповідач направив відповідь на лист позивача від 21.11.2023 року про повернення оплати за Контрактом № 23/63-20 від 04.11.2020, відмовивши в поверненні попередньої оплати в сумі 720 000,00 грн. та з запитом про готовність оплати та надання автотранспорту для відвантаження виготовленої продукції.
Згідно листа від 13.11.2022 року, наданого відповідачем, підприємство планувало відновити роботу у 2022 році, відповідно до листа № 350/11-426 від 23.11.2023 року, продукція вказана у Додатковій угоді №2 до Контракту виготовлена відповідачем на 100% та підготовлена до відвантаження замовнику, водночас у запереченнях щодо відповіді на відзив, відповідачем зазначено про помилковість 100% готовності продукції.
Доказів поставки товару позивачу, направлення письмового/факсимільного повідомлення постачальника про готовність продукції до відвантаження, платіжної вимоги-доручення (пункт 5.3 та 11.7 Контракту) або доказів повернення коштів в сумі 720 000,00 грн., відповідачем суду не надано.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання здійснивши попередню оплату відповідно до виставленого відповідачем рахунку, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з виготовлення та передачі товару у власність позивача або повернення попередньої оплати у розмірі 720 000,00 грн.
Судом було надано належну оцінку доводам відповідача викладеним у відзиві на позовну заяву, проте доводи стосовного того, що пошкоджені виробничі цехи та інше майно відповідача через систематичні ракетні та артилерійські обстріли, що унеможливлює роботу підприємства є необґрунтованими. Оскільки, згідно листування відповідач зазначав, що продукція виготовлена на 100% та підготовлена до відвантаження замовнику.
Крім того, з 10.05.2022 року місцезнаходження відповідача знаходиться в місті Києві, що підтверджується сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 1400-24-0563 від 15.03.2024, але відповідачем не надано доказів направлення письмового/факсимільного повідомлення постачальника про готовність продукції до відвантаження, платіжної вимоги-доручення відповідно до пункту 5.3 та 11.7 Контракту.
Посилання відповідача на призупинення господарської діяльності через форс-мажорні обставини, які підтверджуються Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 1400-24-0563 від 15.03.2024 року також є необґрунтованими з огляду на наступне.
У відповідності до п. 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України та 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 року у справі № 908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Отже, для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов'язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.10.2022 року у справі № 927/25/21.
Крім того, за умовами пункту 9.6 Контракту сторона, що потрапила під дію форс-мажору, зобов'язана не пізніше 10 днів від дати його настання або припинення сповістити іншу сторону про настання або припинення обставин, що перешкоджають виконанню контракту. Неповідомлення або невчасне повідомлення позбавляє будь-яку із сторін права на звільнення від відповідальності унаслідок вказаних обставин.
Пунктом 9.2 Контракту визначено, що належним доказом дії форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової Палати України. Термін виконання зобов'язань відсувається на час, протягом якого діятимуть такі обставини.
Доказів направлення відповідачем позивачу, на виконання умов Контракту, сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 1400-24-0563 від 15.03.2024 року відповідачем до суду не надано та матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, відповідачем не доведено, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за Контрактом.
Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, тому позовні вимоги про стягнення 720 000,00 грн. суми попередньої оплати обґрунтовані та підлягають задоволенню.
У зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Контактом позивачем заявлено до стягнення з відповідача 95 841,70 грн. інфляційних втрат та 36 039,00 грн. 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 36 039,00 грн. 3% річних та 95 841,70 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, який відповідає умовам контракту та вимогам закону.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано Договір про надання правничої (правової) допомоги від 01.04.2023 року та товарний чек від 01.04.2023 року на суму 25 000,00 грн.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати зі сплати судового збору покладається на відповідача.
Керуючись статями 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" (04070, місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 15В, офіс 8; код: 05763599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (61019, місто Харків, проспект Ново-Баварський, 118; код: 19364229) 720 000 (сімсот двадцять тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 36 039 (тридцять шість тисяч тридцять дев'ять) грн. 00 коп. 3% річних, 95 841 (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот сорок одна) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 12 778 (дванадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 21 коп. судового збору та 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна