25 червня 2024 року
м. Рівне
Справа № 569/7129/23
Провадження № 22-з/4815/51/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державний реєстратор прав на нерухоме майно
Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання
адміністративних послуг Рівненської міської ради Яскал Ірина Андріївна,
відповідач - ОСОБА_2 ,
відповідач - Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання
адміністративних послуг Рівненської міської ради
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кхатера Фаді Еліаса про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за апеляційними скаргами Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради та представника ОСОБА_2 - адвоката Власик Вікторії Яківни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2024 року у складі судді Тимощука О.Я., постановлене в м. Рівне,
В провадженні Рівненського апеляційного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Яскал Ірини Андріївни, ОСОБА_2 , Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2024 року апеляційні скарги Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради та представника ОСОБА_2 - адвоката Власик Вікторії Яківни залишено без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2024 року залишено без зміни.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кхатер Фаді Еліас звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу. Заявником на її обґрунтування зазначено, що при ухваленні постанови Рівненським апеляційним судом не було вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу, що їх поніс його довіритель в розмірі 10 100,00 грн., та додано необхідні підтверджуючі документи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення заяви.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).
На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу заявником додано: копію Додаткової угоди від 22 травня 2024 року до Договору №27-08-22 про надання правничої (правової) допомоги, укладеної між ОСОБА_1 та адвокатом Кхатер Фаді Еліас; копію Додаткової угоди від 04 червня 2024 року до Договору №27-08-22 про надання правничої (правової) допомоги, укладеної між ОСОБА_1 та адвокатом Кхатер Фаді Еліас; копію Додатку № 1 від 04 червня 2024 року до Додаткової угоди від 04 червня 2024 року до Договору №27-08-22 про надання правничої (правової) допомоги, який є Актом виконаних робіт; копію Акту № ОУ-559/7129/23 надання послуг (здачі-прийняття робіт) від 04 червня 2024 року, де вказана вартість правничої допомоги в сумі 12 500,00 грн.;копію Довідки від 05.06.2024 року про підтвердження оплати гонорару адвоката
Заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу подана до Рівненського апеляційного суду 07 червня 2024 року, тобто у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Таким чином, заявлений розмір витрат на правничу допомогу підтверджений належними і достовірними доказами, сплату яких ОСОБА_1 адвокату Кхатера Фаді Еліасу в сумі 12 500,00 грн підтверджено належними доказами.
У справі № 755/9215/15-ц Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі з Департаменту, вказуючи, що такий обов'язок повинен нести ОСОБА_2 , розмір заявленої суми витрат суперечить принципам розумності та неминучості, а також не підтверджена належними доказами сплата суми, оскільки довідка адвоката не може вважатися платіжним документом.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року (справа №648/1102/19), суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена: Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини основними критеріями судових витрат, що підлягають відшкодуванню, називає їх (а) фактичність, тобто їх реальне підтверджене здійснення, (б) неминучість, тобто відсутність альтернативних шляхів забезпечення такого ж захисту/представництва, і (в) обґрунтованість, тобто пропорційність вчинених дій до наявних завдань та отриманого результату й адекватність оголошеної ціни за виконану роботу. Такий погляд сформовано, зокрема, у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України».
Об'єднана Палата Верховного Суду у справі № 922/445/19, серед іншого наголосила, що:
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;
- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
- суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.
Оцінюючи неминучість та необхідність понесення заявником витрат на правничу допомогу апеляційний суд бере до уваги копію Додатку № 1 від 04 червня 2024 року до Додаткової угоди від 04 червня 2024 року до Договору №27-08-22 про надання правничої (правової) допомоги, який є Актом виконаних робіт; і який містить перелік вчинених адвокатом дій на виконання укладеного між сторонами договору, а саме:
1) надання 22.05.2024р. консультації (роз'яснення) клієнту щодо відкриття апеляційного провадження, а саме: порядку розгляду апеляційної скарги у відповідності до ст. 368 ЦПК України, повноважень суду апеляційної інстанції у Відповідності до ст. 374 ЦПК України та підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України, а також підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення відповідно до ст. 376 ЦПК України тривалістю 1 година вартістю 1200 грн;
2) ознайомлення 01.06.2024р. з апеляційною скаргою Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради (в тому числі, аналіз правової позиції, на яку послався цей апелянт) тривалістю 4 години вартістю 4800 грн.;
3) ознайомлення 02.06.2024р. з апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 (в тому числі, аналіз правової позиції) тривалістю 1 година вартістю 1200 грн.;
4) підготовка 03.06.2024р. відзиву на апеляційну скаргу Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради з додатками та подання її шляхом поштового відправлення - тривалістю 3 години варістю 3600 грн.;
5) підготовка 03.06.2024р. відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та подання її шляхом поштового відправлення - тривалістю 1 година вартістю 1200 грн.;
6) представництво - участь в судовому засіданні Рівненського апеляційного суду 04.04.2024р. тривалістю 30 хвилин вартістю 500,00 грн.,
Загальна тривалість роботи адвоката склала 10 годин 30 хвилин, а загальна вартість роботи/послуги - 12 500,00 грн.. При цьому, у заяві про стягнення витрат на правничу допомогу заявник просить стягнути іншу суму - 10 100,00 грн, яка лежить у межах вартості фактично понесених витрат.
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності і взаємозв'язку з нормами закону, що їх регулює, а також беручи до уваги те, що позовні вимоги по суті задоволені в повному обсязі саме до Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, а не ОСОБА_2 , на якого Департамент вважає за необхідне покласти стягнення витрат на правничу допомогу, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 10100,00 грн..
У зв'язку з наведеним, апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та наявність підстав для її задоволення у повному обсязі.
Керуючись ст. 141, 270, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кхатера Фаді Еліаса про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу- задовольнити.
Стягнути з Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської радина користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 100 (десять тисяч сто) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 червня 2024 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Гордійчук С. О.
Хилевич С. В.