24.06.2024 Справа № 756/6640/24
Справа № 756/6640/24
Провадження № 1-кс/756/1388/24
24 червня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , яка полягає у нерозгляді клопотання від 17.05.2024 в порядку ст. 220 КПК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42024102050000056,
ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , яка полягає у нерозгляді клопотання від 17.05.2024 в порядку ст. 220 КПК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42024102050000056.
В обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначила, що прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 на виконання ухвали слідчого судді були внесені відомості до ЄРДР за № 42024102050000056, за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
17.05.2024 нею в рамках вказаного кримінального провадження на адресу Оболонської окружної прокуратури м. Києва на ім'я процесуального керівника у вказаному кримінальному провадженні було направлене клопотання в порядку ст. 220 КПК України, у якому остання просила звернутись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , якою, на думку заявника, незаконно заволодів ОСОБА_5 , з метою забезпечення цивільного позову.
Проте, прокурором жодних процесуальних дій не вчинено та не направлено відповіді на адресу заявника. Вважає, що прокурором допущено бездіяльність, яка виразилась у непроведенні необхідних процесуальних та слідчих дій.
У зв'язку з чим, просить визнати бездіяльність прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42024102050000056.
Заявник ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з'явилась, про день, час та місце розгляду скарги була повідомлена у встановленому законом порядку.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Являючись ініціатором даного судового провадження, володіючи інформацією про надходження скарги до суду, особа яка подала скаргу - ОСОБА_3 , не з'явилася у судове засідання, хоча про розгляд скарги повідомлена належним чином.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Слідчий суддя при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до Глави ІІІ КПК України особи, які беруть участь у кримінальному провадженні, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, обставини неявки у судові засідання ОСОБА_3 , якій було відомо про місце та час судового розгляду, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення нею своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків.
За зазначених обставин, суд вважає, що ОСОБА_3 була своєчасно та належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду скарги, у зв'язку з чим та, враховуючи передбачені законодавством строки розгляду даної скарги, визначені статтею 306 КПК України, приймаючи до уваги положення статті 28 КПК України щодо розумних строків розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності скаржника.
Прокурор подав до суду клопотання про розгляд вказаної скарги за його відсутності, у якому просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки клопотання ОСОБА_3 від 17.05.2024 в порядку ст. 220 КПК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42024102050000056, розглянуто та за результатами його розгляду винесено постанову, якою відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
У провадженні Оболонського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42024102050000056.
17.05.2024 ОСОБА_3 звернулася з клопотанням до Оболонської окружної прокуратури м. Києва, у якому остання просила звернутись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , з метою забезпечення цивільного позову.
Постановою прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 від 21.05.2024 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно із ч.2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Пунктом першим частини першої статті 303 КПК України передбачено, зокрема, що на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Бездіяльність, яка підлягає оскарженню, відповідно до зазначеної норми КПК України, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК України строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Наведеним ознакам відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ст. 220 КПК України, згідно з якою клопотання потерпілого і його представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити його за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
У той же час, ч. 1 ст. 220 КПК України покладає на слідчого обов'язок розглянути в певний строк не будь-яке клопотання потерпілого і його представника, а лише те, яке містить вимогу про виконання процесуальних дій, тобто тих дій, виконання яких передбачено нормами КПК України.
Аналіз діючих норм кримінально-процесуального законодавства надає підстави дійти висновку, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки уповноваженого суб'єкта, яка полягає в утриманні від вчинення обов'язкової процесуальної дії чи постановлення обов'язкового процесуального рішення; тобто невиконання обов'язку, покладеного КПК України. Що стосується бездіяльності в розгляді клопотання в порядку ст. 220 КПК України, то вона може бути зумовлена не лише безпосередньо невчиненням процесуальної дії, а й неналежним розглядом клопотання потерпілого, зокрема, залишенням його без процесуального реагування або неналежним на нього процесуальним реагуванням. На відміну від процесуального рішення, правомірність/неправомірність якого вичерпується самим фактом його постановлення, бездіяльність прокурора має триваючий характер - вона розпочинається від дня, коли суб'єкт мав вчинити певну дію і не вчинив її та продовжується до моменту вчинення відповідної обов'язкової дії. Отже бездіяльність може бути усунута в будь-який момент суб'єктом, який її допустив.
В свою чергу, відповідно до приписів ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. В свою чергу, стаття 220 КПК України наділяє прокурора повноваженнями як задовольнити клопотання заявника, так і відмовити (повністю або частково) з винесенням постанови, в якій мають бути викладені мотиви такої відмови. Отже, з урахуванням нормативних приписів належними формами реагування на клопотання заявника в порядку ст. 220 КПК України є або його задоволення або винесення мотивованої постанови про відмову у задоволенні клопотання.
Як вбачається з наданих матеріалів, 21.05.2024 прокурор Оболонської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_4 розглянув клопотання ОСОБА_3 від 17.05.2024 в порядку ст. 220 КПК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42024102050000056 та за результатами його розгляду виніс постанову, якою відмовлено у його задоволенні.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що прокурором розглянуто вказане клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що факт бездіяльності відсутній, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 3, 284, 303, 306, 307, 372 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , яка полягає у нерозгляді клопотання від 17.05.2024 в порядку ст. 220 КПК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42024102050000056, - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1