Справа № 548/969/24
Провадження №3/548/293/24
20.06.2024 року м. Хорол
Суддя Хорольського районного суду Полтавської області Миркушіна Н.С., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від УПП в Полтавській областіпро притягнення до адміністративної відповідальності :
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працюючого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 за ст. 130 ч.1 КУпАП,
24.04.2024 року до Хорольського районного суду Полтавської області надійшли матеріали від УПП в Полтавській областіпро вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення Серія ААД № 629243 від 14.04.2024 року вказано, що 14.04.2024 року о 00 годині 40 хвилин водій ОСОБА_1 у м.Хорол Лубенського району Полтавської області по вул.Хорольська, 4керував транспортним засобом - BMW 740 D, державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 130 ч.1 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, подав письму заяву про розгляд справи за його відсутності та вказав, що його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП немає, так як в порушення чинного законодавства працівники поліції пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння лише на місці зупинки транспортного засобу з використанням алкотестера Драгер, на що він відмовився. ОСОБА_1 пояснив суду, що не вживав алкоголю і ознак алкогольного сп'яніння не видно на відеозаписі, а лише випив 0,3 л безалкогольного пива, про що і записав у протоколі. Також ОСОБА_1 вказав, що працівники поліції не склали акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобіві йому пропонували пройти медичний огляд в Хорольській лікарні, яка на момент складання протоколу не має права проводити такий огляд.
Дослідивши матеріали справи та заяву ОСОБА_1 , суддя приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, судом повно, всебічно та об'єктивно досліджено всі обставини справи в їх сукупності та з'ясовано, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
У п.2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст.130КУпАП передбачена відповідальність саме за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а його суб'єктом є будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП) на момент керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують їх увагу та швидкість реакції, незалежно від наявності чи відсутності посвідчення водія.
Згідно Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в пункті 27 роз'яснено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
З наведеного слідує, що само по собі керування транспортним засобом необхідно розуміти як технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. А знаходження в салоні транспортного засобу, який не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи не є доказом вчинення останньою адмінправопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
За змістом диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП відповідальність для водія транспортного засобу настає за доведеністю одночасно двох обставин - саме керування транспортним засобом і відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Про це вказано в постанові судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_2 від 05.04.2023 року по справі №553/753/23, яка набрала законної сили 05.04.2023 року при розгляді схожого адміністративного матеріалу.
З переглянутого суддею запису з бодікамери патрульного вбачається, що поліцейський підійшов до автомобіля ОСОБА_1 , який стояв на узбіччі дороги та в зав'язку з комендантською годиною попросив пред'явити документи, а в подальшому запропонував пройти огляд на стан сп'яніння.
Аналізуючи вказані обставини та зібрані по справі докази, приходжу до висновку про недоведеність факту саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що виключає склад правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, відповідальність за яке можливе лише за наявності одночасно існуючих двох обставин - керування транспортним засобом і відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п.6 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Недотримання працівником поліції вимог щодо огляду водія з використанням спеціальних технічних засобів проходження особою медичного огляду на стан сп'яніння, не може слугувати підставою для підтвердження порушення водієм п.2.5 ПДР України.
Відповідно до п.7 вищевказаної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Тобто, огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я згідно вищевказаної інструкції можливий після проведення або відмови від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу.
Однак, в матеріалах даної адміністративної справи і у самому протоколі відносно ОСОБА_1 відсутні посилання на те, за допомогою якого технічного засобу водію пропонувалося пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Згідно п.10 вищевказаної Інструкції результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, слід зазначати в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
В матеріалах справи в порушення п.10 вищевказаної Інструкції відсутній відповідний акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Згідно до п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський зобов'язаний направити цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Згідно ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння є обов'язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку №1103, пункт 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення матеріалів №1395).
В матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, але його написання саме в присутності ОСОБА_1 не зафіксовано відповідним відеозаписом.
Також судом встановлено згідно вищезгаданого направлення, що ОСОБА_1 направляли пройти огляд в Хорольську міську лікарню, яка не є найбільш наближеною в розумінні п.7 вищевказаної Інструкції, тому що повідомлено суд листом КНП «Хорольської міської лікарні» Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області №01-02/293 від 17.05.2024 року про те, що Хорольська МЛ не здійснює медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Зазначені обставини вказують на істотне порушення працівниками поліції процедури проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч.5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція КСУ відповідає і правовій позиції ЄСПЛ, який у своєму рішенні Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації № R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнано належним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, так як він суперечить іншим доказам по справі, адже протокол про адміністративне правопорушення та його зміст не може сам по собі являтися доказом винуватості особи, оскільки являється процесуальним документом, у змісті якого особі висувається певне обвинувачення.
З урахуванням викладеного, суддя приходить до висновку, що посадовою особою яка складала протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 130 ч.1 КУпАП був порушений порядок проведення огляду на стан сп'яніння, передбачений діючим законодавством України, що тягне за собою визнання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 недопустимим доказом по справі, у зв'язку з чим він не може бути законною підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали адміністративної справи,приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вище наведене, провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю, на підставі ст. 247 ч.1 п. 1 КУпАП, а саме у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, тому з цих підстав провадження у справі необхідно закрити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 130 ч. 1, 247, 283, 284 КпАП України, суддя,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КпАП України ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Хорольський районний суд Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя: Н.С.Миркушіна