Справа № 553/1864/24
Провадження № 1-кп/553/786/2024
Іменем України
28.06.2024м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ленінського районного суду міста Полтави кримінальне провадження № 12024170460000205 від 14.04.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м. Полтави, українця, громадянина України, освіта середня, неодружений, дітей не має, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та фактично проживав до арешту за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 15.12.2023 Ленінським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 289, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, ст. ст. 75, 76 КК України - іспитовий строк 2 роки,
?у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
В провадженні Ленінського районного суду міста Полтави знаходиться кримінальне провадження №12024170460000205 від 14.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Ухвалою суду від 10.06.2024 призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні.
Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, з визначенням застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п.: 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені в ході досудового розслідування, не зменшились та продовжують існувати, а саме:
- незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні. Потерпілий та свідки надали вагомі покази, на яких ґрунтується обвинувачення, а тому обвинувачений може вплинути на них, шляхом погроз, підкупу чи шантаж, з метою зміни ними своїх свідчень;
- продовжити протиправну діяльність, вчинювати нові кримінальні правопорушення, так як обвинувачений не працює, що саме може наштовхнути останнього до вчинення нових злочинів проти власності з метою власного збагачення, раніше судимий за вчинення корисливих злочинів;
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду, так як обвинувачений не має постійного місця проживання, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку.
На переконання прокурора, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Копія вказаного клопотання завчасно до судового засідання вручена обвинуваченому та захиснику.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 та просив його задовольнити.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою, в якій просить провести судове засідання без його участі.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання, зазначила, що прокурором до клопотання на підтвердження викладених обставин та існування вказаних ризиків не додано доказів, вважає, що ризики зазначені в клопотанні, стороною обвинувачення не доведені. Також вказала, що обвинувачений проходив службу в Національній гвардії України та бажає пройти ВЛК, звернутись до ТЦК та долучитись долав ЗСУ. Просила обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою та заявила усне клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю.
Обвинувачений в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою, зазначив, що бажає пройти ВЛК та долучитись долав ЗСУ. Підтримав захисника та просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою та заявив усне клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю.
При цьому вмотивованих клопотань та документів на підтвердження своїх заперечень стороною захисту не надано, тому суд позбавлений у повній мірі з'ясувати заперечення захисту щодо обставин, які враховуються судом при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу.
Прокурор заперечувала проти клопотання сторони захисту, посилаючись на його необґрунтованість.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60 560,00 грн. (ухвала слідчого судді Октябрського суду міста Полтави від 16.04.2024), строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12.06.2024 10:45 год.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Полтави від 10.06.2024 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено, визначено заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560,00 грн.
Обвинувачений на даний час утримується під вартою у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)».
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно пункту 1 "с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, в судовому засіданні не надано доказів на підтвердження того, що зменшилися ризики, передбачені ст.177 КПК України, або змінилися обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які існували під час застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 .
Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено
Під час розгляду вказаного питання судом вивчена можливість щодо не продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою та обрання менш суворого запобіжного заходу.
Суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: п.1) - переховування від суду, п.3) - незаконний вплив на свідків та потерпілих, п.5) - вчинення іншого кримінального правопорушення, про наявність яких вказує прокурор, поясненнями обвинуваченого не спростовуються, та суд погоджується з їх існуванням.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілого слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого, свідків та дослідження їх судом.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Між тим, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
В рішенні ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови» від 04.10.2005 року, заява № 9190/03, § 58) зазначено, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. (п. 5 ч. 2 ст.183 КПК України).
Зважаючи на вищевикладене, з огляду на конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, суспільну небезпечність діяння обвинуваченого, враховуючи тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому, вік та стан здоров'я обвинуваченого, беручи до уваги, що, обвинувачений раніше судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в період іспитового строку, до арешту офіційно не був працевлаштованим та постійного джерела доходу не мав, суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Стороною захисту не наведено обставин, які б дозволяли інакше оцінити наявність або ж відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відсутні правові підстави для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , у зв'язку з чим клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає, а обвинуваченому необхідно продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи суд продовжує строк тримання під вартою на 60 діб.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При продовженні застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд вважає за доцільне визначити розмір застави обвинуваченому у розмірі, який було визначено ухвалою слідчого судді Октябрського суду міста Полтави від 16.04.2024, а саме у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює сумі 60 560,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 197, 199, 331, 369-372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на менш суворий запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю - відмовити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)» обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, до 26 серпня 2024 року включно.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює сумі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний депозитний рахунок суду.
У разі внесення застави звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та покласти на нього наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, де він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за їх наявності).
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок Ленінського районного суду міста Полтави має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)».
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого по даному кримінальному провадженню застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Строк дії ухвали визначити до 26 серпня 2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Полтавського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 28.06.2024.
Головуючий: суддя ОСОБА_1