Справа № 607/15764/23
Провадження №2/603/21/2024
(заочне)
27 червня 2024 року м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Галіяна І. М.,
секретар судового засідання Сандалюк О. В.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить витребувати у відповідача на користь банку транспортний засіб Mazda 6, 2008 року випуску (номер кузова (шасі) НОМЕР_1 ), державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 270 000 грн, який був переданий йому відповідно до договору фінансового лізингу автомобіля № IFH0A!00000014 від 15.02.2018 року, а також стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 95 733,14 грн та сплачений судовий збір у розмірі 5486,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 15.02.2018 року з відповідачем було укладено договір фінансового лізингу автомобіля, відповідно до якого банк передав йому в платне володіння та користування вищевказаний транспортний засіб на строк 60 місяців. На підтвердження отримання відповідачем вказаного автомобіля 20.02.2018 року сторони підписали акт приймання-передачі предмета лізингу. Надалі у зв'язку з невнесенням відповідачем у визначеному розмірі та строки лізингових платежів 08.06.2022 року банком було направлено повідомлення про настання події дефолту, на підставі чого Абхішек Намдев повинен був повернути предмет лізингу, а також сплатити заборгованість за договором. Оскільки 16.02.2023 року лізингоодержувач не усунув подію дефолту, відповідачу направлено повідомлення про розірвання договору лізингу з 12.03.2023 року. Станом на червень 2023 року предмет лізингу відповідачем не повернуто, як і не сплачено прострочену заборгованість за лізинговими платежами, а місце знаходження вказаного транспортного засобу банку не відоме. З огляду на наведені обставини просять позов задовольнити.
Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» - Гнатюк А. Ю. в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України, повторно не з'явився в судове засідання, не повідомивши про причини неявки, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подав.
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 27.06.2024 року постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.
Судом встановлено такі обставини.
15.02.2018 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (лізингодавець), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу автомобіля № IFH0A!00000014, який 15.02.2018 року посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Лисак Т. Б. За умовами п. 2.1 вказаного договору лізингодавець зобов'язався набути у власність вказаний лізингоодержувачем автомобіль (предмет лізингу) і надати лізингоодержувачу це майно за плату в тимчасове користування.
Сторони визначили, що цей договір є змішаним договором, в якому містяться положення договору фінансового лізингу та договору купівлі-продажу (в частині переходу права власності на предмет лізингу) (п. 13.1 договору).
Згідно з п. 2.2 договору сторони погодили, що лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведена в ст. 14 п. 14.1 цього договору, додатку І (специфікації), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та платежі з відшкодування витрат лізингодавця, пов'язаних з виконанням договору, на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно з умовами договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або чинним законодавством України).
Як вбачається зі змісту п. п. 2.3, 2.4 договору, строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року. Предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії цього договору.
Відповідно до п. 4.1 договору сплата лізингоодержувачем винагороди за користування предметом лізингу здійснюється відповідно до ст. 14 п. 14.3 у складі лізингових платежів, при цьому відсотки розраховуються на залишок невідшкодованої частини вартості предмета лізингу, виходячи з 360 днів у році. Нарахування відсотків за користування предметом лізингу здійснюється щодня з дати підписання акта приймання-передачі транспортного засобу відповідно до суми невідшкодованої частини вартості предмета лізингу на кінець операційного дня до поточної дати, в яку лізингоодержувач здійснює сплату винагороди за користування предметом лізингу в складі лізингового платежу або окремо.
В ст. 14 договору сторони визначили такі істотні умови надання фінансового лізингу: предмет лізингу та його вартість - автомобіль згідно зі специфікацією, викладеною в додатку № 1; строк лізингу - 60 міс; лізингові платежі та порядок їх сплати - щомісячно, згідно з графіком, та включають в себе платіж з відшкодування частини вартості предмета лізингу у розмірі згідно з додатком № 2, винагороду за користування предметом лізингу в розмірі 23,9% річних від суми залишку невідшкодованої частини вартості предмета лізингу, платежі з відшкодування витрат лізингодавця, пов'язаних зі страхування предмета лізингу за цим договором згідно з додатком № 2; щомісячний лізинговий платіж - 5980,00 грн.
В п. 8.1 договору визначено, що для цілей цього договору подією дефолту вважається, зокрема, затримання сплати лізингоодержувачем лізингових платежів або інших платежів частково або в повному обсязі щонайменше на один календарний місяць.
Якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення про дефолт лізингоодержувач не усунув подію дефолту, лізингоодержувач зобов'язаний негайно повернути в повному обсязі заборгованість за договором та повернути предмет лізингу, а лізингодавець має право згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням лізингоодержувачем відповідного повідомлення. Договір вважається розірваним в дату, зазначену в повідомленні. Одностороннє розірвання договору не звільняє лізингоодержувача від відповідальності за порушення зобов'язання за цим договором (п. 8.2.4 договору).
Як вбачається з долученої до договору лізингу специфікації, предметом лізингу сторонами визначено транспортний засіб марки Mazda 6, 2003 року випуску, з номером кузову (шассі) НОМЕР_1 , вартістю 270 000,00 грн.
В додатку № 2 до договору фінансового лізингу № IFH0A!00000014 від 15.02.20218 року сторони також погодили графік сплати платежів за договором.
На підставі вказаного договору відповідач отримав в платне користування транспортний засіб Mazda 6, 2003 року випуску, з номером кузову (шассі) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується відповідним актом приймання-передачі. Датою приймання-передачі предмета лізингу є 20.02.2018 року.
На підтвердження викладених в позові обставин банком до позовної заяви, серед іншого, також долучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , зі змісту якого вбачається, що реєстраційний номер вищевказаного автомобіля - НОМЕР_2 .
02.06.2022 року ОСОБА_4 надіслано письмове повідомлення про настання події дефолту за вищевказаним договором лізингу, в якому відповідача повідомлено про необхідність в тридцятиденний строк з дня отримання повідомлення сплатити заборгованість в розмірі 12 711,97 грн та повернути предмет лізингу, а також роз'яснено наслідки невиконання вказаної вимоги.
13.02.2023 року відповідачу направлено повідомлення № 80220IFH0S0CV про одностороннє розірвання договору фінансового лізингу з 12.03.2023 року, а також повідомлено про обов'язок лізингоодержувача в термін до 12.03.2023 року повернути банку лізингове майно за актом приймання-передачі.
Зі змісту виписок по рахунках ОСОБА_1 за період з 15.02.2018 року до 26.04.2023 року вбачається, що після отримання предмета лізингу відповідач здійснював часткове погашення заборгованості за договором № IFH0A!00000014 від 15.02.2018 року (частково сплачував лізингові платежі), проте належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором лізингу станом на 26.04.2023 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_5 за договором становить 95 733,14 грн, з яких 62 500,39 грн - несплачене відшкодування частини вартості предмета лізингу за фактичний строк користування, 33 232,75 грн - прострочена винагорода за користування предметом лізингу за фактичний строк користування.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).
У силу вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Предметом договору лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, яке відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства (ч. 2 ст. 807 ЦК України).
Відповідно до правил ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ч. 3 ст. 806 ЦК України).
Відповідно до п. п. 3, 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» (тут і надалі - Закон України «Про фінансовий лізинг» № 723/97-ВР від 16.12.1997 року, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) лізингоодержувач зобов'язаний: своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
У силу вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Згідно з п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;
Як згадувалось раніше, при укладенні договору фінансового лізингу № IFH0A!00000014 від 15.02.2018 року його сторони погодили, що по закінченню строку лізингу до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно з умовами договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або чинним законодавством України). Разом з тим сторони також визначили, що затримання сплати лізингоодержувачем лізингових платежів або інших платежів частково або в повному обсязі щонайменше на один календарний місяць веде до події дефолту, неусунення якої протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення про дефолт створює обов'язок в лізингоодержувача негайно повернути в повному обсязі заборгованість за договором та повернути предмет лізингу.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить висновку, що позов є підставним, а тому підлягає задоволенню.
Встановлено, що 15.02.2018 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір фінансового лізингу автомобіля № IFH0A!00000014, на виконання якого 20.02.2018 року банк передав відповідачу на строк 60 місяців в платне володіння та користування транспортний засіб Mazda 6, 2008 року випуску (номер кузова (шасі) НОМЕР_1 ), державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 270 000 грн. Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, придбавши вищевказаний автомобіль та передавши його відповідачу. Водночас ОСОБА_2 отримав наданий йому банком транспортний засіб, частково сплачував лізингові платежі, проте не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором. Внаслідок порушення умов договору в ОСОБА_1 існує заборгованість за договором на загальну суму 95 733,14 грн, з яких 62 500,39 грн - несплачене відшкодування частини вартості предмета лізингу за фактичний строк користування, 33 232,75 грн - прострочена винагорода за користування предметом лізингу за фактичний строк користування.
Окрім того, у відповідача відповідно до умов договору виник обов'язок повернути предмет лізингу лізингодавцю, з огляду на що суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як роз'яснила Велика Палата Верховного Суду в п. п. 6.56-6.58 постанови від 15.06.2021 року в справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia».
Відповідно до пред'явленого позову АТ КБ «ПриватБанк» посилається, зокрема, на положення на ст. ст. 387, 1212 ЦК України та просить витребувати в ОСОБА_1 на користь банку транспортний засіб Mazda 6, 2008 року випуску (номер кузова (шасі) НОМЕР_1 ), державний номерний знак НОМЕР_2 , який був переданий відповідачу за договором фінансового лізингу автомобіля № IFH0A!00000014 від 15.02.2018 року.
Частиною 1 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Суд звертає увагу на те, що права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Аналогічний висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.05.2020 року в справі № 641/9904/16-ц.
Однак, як встановлено судом, транспортний засіб, про витребування якого просить позивач, був переданий ОСОБА_4 на підставі договору фінансового лізингу, строк дії якого закінчився 12.03.2023 року.
А тому на підставі Закону України «Про фінансовий лізинг» та відповідно до умов договору у лізингоодержувача (відповідача) виник обов'язок повернути предмет лізингу, а в лізингодавця - обов'язок його прийняти.
З огляду на вищенаведене, зважаючи на те, що суду не надано доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором лізингу (сплати заборгованості та повернення предмета лізингу), ОСОБА_1 належить зобов'язати повернути позивачу АТ КБ «ПриватБанк» транспортний засіб Mazda 6, 2008 року випуску (номер кузова (шасі) НОМЕР_1 ), державний номерний знак НОМЕР_2 , та стягнути з нього на користь банку заборгованість за цим договором в розмірі 95 733,14 грн.
У силу вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню 5486,00 грн сплаченого судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 207, 526, 610, 611, 626, 628, 638, 806, 807 ЦК України,
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 повернути Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» транспортний засіб Mazda 6, 2008 року випуску (номер кузова (шасі) НОМЕР_1 ), державний номерний знак НОМЕР_2 , переданий йому відповідно до договору фінансового лізингу № IFH0A!00000014 від 15.02.20218 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором фінансового лізингу № IFH0A!00000014 від 15.02.20218 року в розмірі 95 733 (дев'яносто п'ять тисяч сімсот тридцять три) грн 14 (чотирнадцять) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 5486 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн сплаченого судового збору.
Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про сторін:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Головуючий суддя І. М. Галіян