справа №753/5846/23 Головуючий у І інстанції - Савицький О.А.
апеляційне провадження №22-ц/824/2863/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
25 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
установив:
У квітні 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просило суд: стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 02 серпня 2019 року, яка складається з наступного:
- 833320, 05 грн. - заборгованість за кредитом;
- 167284, 41 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Разом із позовною заявою банк звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки «Volkswagen», модель «Touareg», 2018 року випуску, та заборони вчиняти будь-яким особам дії, щодо укладення угод стосовно цього майна, реєстрації, перереєстрації та відчуження, посилаючись на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви АТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник АТ КБ «Приватбанк» - Крапівцева О.О. подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що неналежне виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором призвело до звернення Банку до суду за захистом порушених прав та стягнення заборгованості в сумі 1000601,46 грн.
Вищевказана заборгованість утворилася внаслідок тривалої несплати відповідачем щомісячних платежів за кредитним договором, тому Банк обґрунтовано вважає, що відповідачем будуть вчинятися заходи щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного відповідачу майна, а саме: автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель: TOUAREG, рік випуску: 2018, дата державної реєстрації: 06.11.2018, об'єм двигуна: 2967.
Це може виражатися у передачі третім особам права власності на майно й кошти або його переховування від банку й державної виконавчої служби, а також проведенні інших операцій з майном з метою позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за його рахунок.
Таким чином, невжиття таких заходів щодо арешту автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель: TOUAREG, рік випуску: 2018, дата державної реєстрації: 06.11.2018, об'єм двигуна: 2967 шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Отже, враховуючи, що між сторонами виник спір, який має майнових характер без вказаного забезпечення позову може утруднитись виконання можливого рішення суду, тому суд першої інстанції безпідставно не забезпечив позов зазначеним способом, та дійшов помилкового висновку про те, що підстави для забезпечення позову відсутні.
Просила суд, скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заяви про забезпечення позову.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились на розгляд до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, вирішуючи подану заяву про забезпечення позову та відмовляючи у її задоволенні, мотивував своє судове рішення тим, що заявлені позовні вимоги не стосуються рухомого майна, судом не встановлено обставин, які б свідчили, що невжиття вказаних у заяві заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі.
Апеляційний суд не може погодитись із вказаними висновками суде першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову не відповідає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Як вбачається, із матеріалів вказаної справи предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову АТ КБ «Приватбанк», просило суд накласти арешт на транспортний засіб марки «Volkswagen», модель «Touareg», 2018 року випуску, та заборонити вчиняти будь-яким особам дії, щодо укладення угод стосовно цього майна, реєстрації, перереєстрації та відчуження.
Отже, позивач звернувся до суду з позовними вимогами майнового характеру, оскільки відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, таким чином, відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть припинені недобросовісні дії, щодо виконання обов'язків перед Банком.
Таким чином, апеляційний суд вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги не стосуються рухомого майна та відсутні обставини, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Враховуючи зміст позовних вимог, предмет спору та ціну позову, колегія суддів приходить до висновку, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на транспортний засіб VOLKSWAGEN, модель: TOUAREG, рік випуску: 2018, дата державної реєстрації: 06.11.2018, об'єм двигуна: 2967 є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України.
Враховуючи приписи ч.1 ст. 317 ЦК України, відповідно до яких власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, колегія суддів вбачає загрозу відчуження спірного майна на користь третій осіб.
Апеляційний суд зауважує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову, не позбавляє відповідача права володіння та користування майном, а лише обмежує його право розпорядження вказаним майном до часу ухвалення судом рішення у вказаній справі, що є справедливим по відношенню і до позивача.
Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірне майно фактично перебуває у його володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. 149, 150, 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Заяву Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, рік випуску 2018, дата державної реєстрації 06.11.2018, об'єм двигуна 2967, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 27 червня 2024 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба