справа №757/2797/21 Головуючий у І інстанції - Литвинова І.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/2680/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
25 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2023 року
у справі за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про видачу дубліката виконавчого листа, виданого 10 травня 2011 року для примусового виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2010 року, та поновлення строку для його пред'явлення у справі №2-805/10 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
установив:
В грудні 2020 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до Печерського районного суду м. Києва із заявою про видачу дубліката виконавчого документа, виданого 10 травня 2011 року для примусового виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2010 року, та поновлення строку для його пред'явлення у справі №2-805/10 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заява мотивована тим, що 10 травня 2011 року Печерським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист на виконання рішення суду у справі №2-805/10 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» суму у розмірі 116779,99 доларів США та 20242,95 грн.
Отримавши вищезазначений виконавчий лист, Банк передав його на примусове виконання до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Як вбачається з довідки, виданої Печерським ВДВС в м. Києві від 03 грудня 2020 року НОМЕР_1, 21 червня 2017 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в порядку п. 2, ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
З довідки вбачається, що вказаний вище виконавчий документ був втрачений під час пересилки поштою.
Просило видати дублікат виконавчого листа на примусове виконання рішення печерського районного суду м. Києва у справі №2-805/10.
Поновити АБ «Укргазбанк» пропущений строк для пред'явлення виконавчого документа на примусове виконання рішення Печерського районного суду м. Києва у справі №2-805/10 до виконання.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2023 року, заяву АБ «Укргазбанк» задоволено.
Видано дублікат виконавчого листа, виданого для примусового виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2010 року у справі №2-805/10 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Поновлено стягувачу ПАТ АБ «Укргазбанк» строк для пред'явлення виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, оскільки вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що заявник не довів суду того факту, що він не отримав постанову про повернення йому виконавчого документа, і що він не отримав виконавчий лист, який був йому повернутий державним виконавцем.
Відсутність виконавчого листа у заявника ніяким чином не доказує факту його ненадходження з Печерського ВДВС у м. Києві в період, що відноситься до часу його відправлення - червень 2020 року.
У своїй заяві стягувач стверджує, що виконавчий лист було втрачено під час пересилки поштою посилаючись на довідку Печерського ВДВС у м. Києві НОМЕР_1 від 03 грудня 2020 року.
Проте, в довідці зазначено лише те, що 21 червня 2020 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, та те що виконавчий документ було надіслано стягувачу поштою.
Посилання заявника, що саме державний виконавець тепер має довести, що надіслав йому у червні 2020 року виконавчий лист та має надати докази надсилання, на думку апелянта є такими, що не можуть прийматись до уваги, оскільки саме заявник має довести суду що не отримував виконавчий лист і по-друге - державний виконавець на даний час вже не має об'єктивно можливості доводити правомірність певних своїх дій, враховуючи збіглі строки і знищення документів на даний час відповідно до правил ведення діловодства.
А сам той факт, що протягом тривалого часу стягувач не вчиняв ніяких дій - доводить правомірність і законність дій державного виконавця.
Судом першої інстанції не досліджено той факт, що до своєї заяви стягувач додав копію постанов про повернення виконавчого документа стягувачу від 21 червня 2017 року ВП НОМЕР_1.
Тобто заявник отримав Постанову поштою, а тому, мав разом з нею отримати і виконавчий лист.
Вважає, що заявник отримав вчасно виконавчий лист від ДВС, але у подальшому, будучи недобросовісним, його втратив, не звернувши на це увагу, фактично забувши про дане рішення і про його виконання.
Просив скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2023 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» про видачу дубліката виконавчого листа, виданого 10 травня 2011 року для примусового виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2010 року, та поновлення строку для його пред'явлення у справі №2-805/10 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
На вказану апеляційну скаргу від АБ «Укргазбанк» надійшов відзив, обґрунтований тим, що на теперішній час рішення суду у справі №2-805/10 не виконано, заборгованість за кредитним договором не погашена, чим порушуються права АБ «Укргазбанк», передбачені ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст. 1 першого протоколу до неї, а Боржником по даній справі не надані документи на підтвердження факту погашення заборгованості за кредитним договором.
Звертає увагу, що про втрату виконавчого документа АБ «Укргазбанк» дізнався лише з довідки, виданої Печерським ВДВС в м. Києві від 03 грудня 2020 року НОМЕР_1, внаслідок чого строк для його повторного пред'явлення було пропущено з поважних причин.
Посилання апелянта на те що банк отримав постанову поштою, а тому мав разом з нею отримати і виконавчий лист не заслуговують на увагу, оскільки до заяви була додана постанова, яка роздрукована з реєстру виконавчих проваджень, яка не містить печатки та підпису, тому не може бути постановою надісланою поштою.
АБ «Укргазбанк» вважає, що наведені у заяві банку причини щодо пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа по справі №2-805/10 до виконання, а саме те, що постанова від 21 червня 2017 року не надходила на адресу Банку і він дізнався про її винесення тільки з довідки від 03 грудня 2020 року, свідчать про відсутність у стягувача об'єктивної можливості подати повторно виконавчий документ до виконання у встановлені чинним законодавством строки.
Посилання апелянта на те, що саме Банк має довести, те що йому не надсилали постанову, не передбачено жодною нормою чинного законодавства, оскільки обов'язок щодо повернення виконавчого документу рекомендованим листом лежить саме на виконавчій службі, відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», а виконавча не може надати такі докази, але повідомляє про те, що немає у себе виконавчого документу, як немає його і АБ «Укргазбанк».
Просило відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2023 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторони, яка з'явилась в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2010 року у справі №2-805/10 задоволено позов ПАТ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором: присуджено стягнути ОСОБА_1 на користь ВАТ АБ «Укргазбанк» 116779,99 доларів США заборгованості за кредитним договором №298-ф/08 від 02 червня 2008 року та пеню у сумі 20242,95 грн., у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №298-ф/08 від 02 червня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,1974 га, кадастровий номер 3221284001:01:029:0043, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві власності, і стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ВАТ АБ «Укргазбанк» 1700 грн. у відшкодування судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
10 травня 2011 року Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на виконання рішення суду у справі №2-805/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» суму у розмірі 116779,99 доларів США та 20242,95 грн.
Отримавши вищезазначений виконавчий лист, банк передав його на примусове виконання до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції.
Як вбачається з довідки, виданої Печерським ВДВС в м. Києві від 03 грудня 2020 року НОМЕР_1, 21 червня 2017 року складено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у порядку п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (виконавче провадження НОМЕР_1, боржник ОСОБА_1 ) і направлено засобами поштового зв'язку.
Перевіркою Автоматичної системи виконавчих проваджень встановлено, що повторно вказаний виконавчий документ до відділу на виконання не надходив, як вказано у довідці Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) від 03 грудня 2020 року НОМЕР_1.
Як вбачається з відповіді від 03 грудня 2020 року НОМЕР_1, згідно з наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил веденні діловодства та архіву і органах, державної виконавчої служби та приватними виконавцями» № 1829/5 від 07 червня 2017 року розділу XI Знищення справ та виконавчих проваджень, п. 2, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, також згідно з номенклатурою справ, реєстри відправки кореспонденції зберігаються три роки, у зв'язку з чим неможливо надати реєстри відправки і направленої кореспонденції.
Стягувач ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду із вказаною заявою про видачу дубліката виконавчого документа і поновлення строку для його пред'явлення до виконання, посилаючись на те, що виконавчий документ, виданий 10 травня 2011 року Печерським районним судом м. Києва у справі №2-805/10, був втрачений під час пересилки поштою, при цьому підтвердження відправлення вищеперерахованих документів неможливо надати, оскільки реєстри вихідної кореспонденції вже знищено виконавчою службою за закінченням терміну зберігання.
Задовольняючи заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» суд першої інстанції виходив з того, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ може видати його дублікат замість втраченого виконавчого листа та поновити строк для його пред'явлення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що замість втраченого виконавчого листа слід видати його дублікат та поновити строк для його пред'явлення, з метою виконання судового рішення.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Згідно п.1, п.2 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, як передбачено пунктом 17.4 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до ч.6 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
З матеріалів справи вбачається, що 10 травня 2011 року Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на виконання рішення суду у справі №2-805/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» суму у розмірі 116779,99 доларів США та 20242,95 грн.
Отримавши вищезазначений виконавчий лист, банк передав його на примусове виконання до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції.
Як вбачається з довідки, виданої Печерським ВДВС в м. Києві від 03 грудня 2020 року НОМЕР_1, 21 червня 2017 року складено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у порядку п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (виконавче провадження НОМЕР_1, боржник ОСОБА_1 ) і направлено засобами поштового зв'язку.
Як вбачається з відповіді від 03 грудня 2020 року НОМЕР_1, згідно з наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил веденні діловодства та архіву і органах, державної виконавчої служби та приватними виконавцями» № 1829/5 від 07 червня 2017 року розділу XI Знищення справ та виконавчих проваджень, п. 2, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, також згідно з номенклатурою справ, реєстри відправки кореспонденції зберігаються три роки, у зв'язку з чим неможливо надати реєстри відправки і направленої кореспонденції.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що наведені у заяві банку причини щодо пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа по справі №2-805/10 до виконання, а саме те, що постанова від 21 червня 2017 року не надходила на адресу Банку і він дізнався про її винесення тільки з довідки від 03 грудня 2020 року, свідчать про відсутність у стягувача об'єктивної можливості подати повторно виконавчий документ до виконання у встановлені чинним законодавством строки.
Верховний Суд у справі №263/4331/18 (постанова від 18 листопада 2020 року) дійшов висновку, що сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №2-6471/06, провадження №61-11034св 19.
Посилання апелянта на те, що саме ПАТ АБ «Укргазбанк» має довести, те що йому не надсилали постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у порядку п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (виконавче провадження НОМЕР_1, боржник ОСОБА_1 ) колегія суддів не бере до уваги, оскільки обов'язок, щодо повернення виконавчого документу рекомендованим листом лежить саме на виконавчій службі, відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження».
Колегія суддів звертає увагу, що видача дубліката втраченого виконавчого листа є необхідною для завершення судового провадження. Примусове виконання судового рішення гарантує і завершує здійснення прав сторін у справі.
Суд на стадії виконання судового рішення виконує забезпечувальну функцію, реалізація якої відбувається через попереднє санкціонування судом найбільш важливих процесуальних виконавчих дій, вчинення яких потребує встановлення додаткових гарантій законності та дотримання відповідних прав їх учасників, які забезпечуються судом, зокрема видача дубліката виконавчого листа.
Надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод.
Стягувач, який пред'явив виконавчий документ до примусового виконання з урахуванням засад здійснення виконавчого провадження має законні очікування, що рішення суду буде виконане. Порушення принципу обов'язковості виконання судового рішення суперечить вимогам принципу правової визначеності.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі №1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
У розумінні практики Європейського суду ч. 1 ст.6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції, заява №183571/91» (Caseof Hornsbyv. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду одній зі сторін...
Так само в рішенні у справі «Глоба проти України» від 05 липня 2012 року, ЄСПЛ повторив, що п. 1 ст. 6 Конвенції, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.
19 листопада 2010 року Консультативною радою європейських суддів (КРЕС) прийнято Висновок №13 (2010), який зокрема встановлює, що у державі, яка керується верховенством права, державні органи передусім зобов'язані поважати судові рішення і виконувати їх швидко exofilicio. Сама ідея державного органу, який відмовляється підкоритися рішенню суду, підриває концепцію закону (пункт 31).
Таким чином, з урахуванням обставин, на які посилався ОСОБА_1 , законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про видачу дублікату виконавчого листа та як наслідок поновлення строку для його пред'явлення, оскільки вказаний строк був пропущений в зв'язку з неможливістю пред'явлення виконавчого листа до виконання з незалежних від заявника причин, які є поважними.
Аргументи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди боржника з висновками суду щодо їх оцінки.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 27 червня 2024 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба