Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
27 червня 2024 року справа №520/23085/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якій просить:
- визнати противоправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні і невиплаті компенсації втрати частини доходів позивача за невчасно виплачене грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 29.10.2021 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 у справі №520/2659/22;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивача компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачене грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 29.10.2021 у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України №159.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що у порушення вимог статті 46 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ відповідач при виплаті грошового забезпечення за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 у справі №520/2659/22 не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати вказаних виплат.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Відповідач 25.09.2023 за допомогою засобів поштового зв'язку надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відсутні правові підстави для виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
У період з 15.07.2023 по 06.08.2023, 12.10.2023 та з 15.11.2023 по 03.12.2023, з 01.01.2024 по 13.01.2024, 05.04.2024 по 06.04.2024, з 08.04.2024 по 17.04.2024 та з 22.05.2024 по 25.06.2024 суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , отримувала грошове забезпечення.
У зв'язку із тим, що під час служби позивача у Військовій частині НОМЕР_1 , відповідач проводив нарахування та виплату грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, відповідно до якої просив провести перерахунок та виплату грошового забезпечення та доплат від фактично виплачених сум, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01 січня відповідного року.
Листом відповідач повідомив позивача про те, що відсутні правові підстави для перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця із використанням інших величин, аніж показник прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2018, у зв'язку з відсутністю нормативно-правової бази для корегування (перерахунку) грошового забезпечення.
Не погоджуючись із вказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 у справі №520/2659/22, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2022, зокрема, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2021 по 29.10.2021, враховуючи одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди, допомоги), одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020№1082-ІХ, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду відповідачем позивачу здійснено перерахунок грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 29.10.2021 у розмірі 86 970,87 грн, що не заперечується сторонами у справі.
Не погоджуючись з ненарахуванням і невиплатою відповідачем позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не передбачено компенсацію втрати доходів внаслідок несвоєчасної виплати їм грошового забезпечення. Проте, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації в цих правовідносинах суд прийшов до висновку про можливість застосування норм законодавства про працю як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.
Аналогічний правовий висновок щодо поширення на правовідносини проходження військової служби загальних норм трудового законодавства викладений в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №823/1023/16 і від 05.03.2021 у справі №120/3276/19-а.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі по тексту - Закон України №2050-ІІІ).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону України №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Тобто, стаття 2 Закону України №2050-ІІІ прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема, пенсії.
Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України №2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема пенсії). Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі по тексту - Порядок № 159) відтворюють положення Закону України №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а дійшов наступних висновків:
«Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 не звертався до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат за період з вересня 2016 року по квітень 2018 року відповідно до Закону України №2050-ІІІ та Порядку №159.
Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації.
За змістом статті 7 Закону України №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З огляду на те, що у цій справі ОСОБА_2 не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону України №2050-ІІІ та Порядку №159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право ОСОБА_2 ще не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.
Отже, суди першої та апеляційної інстанції зробили законний і обґрунтований висновок про відмову у позові.»
Враховуючи такі висновки Верховного Суду, необхідною умовою для звернення до суду з позовною заявою про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону України №2050-ІІІ та Порядку №159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме, у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
Тобто у випадку ненарахування та невиплати компенсації втрати частини грошового забезпечення у випадку порушення строку їх виплати військовослужбовець (колишній військовослужбовець) зобов'язаний вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати, тобто звернутися з відповідним проханням до відповідної військової частини.
Матеріали справи не містять інформації про те, що позивач звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку по виплаті грошового забезпечення.
Таким чином, на день звернення до суду з даною позовною заявою позивач не отримала від відповідача відмову у здійсненні виплати втрати частини доходів.
Відтак, право позивача на день подання нею позовної заяви не є порушеним відповідачем і звернення її до суду з цим позовом є передчасним.
З огляду на викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Водночас, суд звертає увагу позивача на те, що вона не позбавлена права звернутися до суду з відповідною заявою про нарахування та виплату їй компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку по виплаті грошового забезпечення після відмови відповідача у нарахуванні та виплаті вказаної компенсації.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, судові витрати розподілу не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 27.06.2024.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА