Справа № 455/1525/24
Провадження № 2/455/409/2024
27 червня 2024 року м.Старий Самбір
Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Пошивак Ю.П.,
розглянувши матеріали цивільної справи №455/1525/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Макаренко Валерій Михайлович про визнання заповіту недійсним,
25.06.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить визнати недійсним заповіт серії НАВ №253722, посвідчений 23.07.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко В.М. та зареєстрований в реєстрі за №1002, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В той же час, з матеріалів позовної заяви та даних ЄДРСР вбачається, що в Голосіївському районному суді м.Києва розглядалася цивільна справа №752/4708/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом від 23.07.2014 року.
Отже, фактично спірні правовідносини, які виникли між сторонами в поданій позовній заяві ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , стосуються нерухомого майна, а саме частки у праві спільної часткової власності на квартиру та на земельну ділянку, які залишилися після смерті ОСОБА_5 , що вбачається з судових рішень по вищевказаній справі.
Таким чином, оскільки позивачкою заявлено позовну вимогу із приводу нерухомого майна, на дану категорію справ поширюється дія правила про виключну підсудність, а відтак, на підставі пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, вказана справа підлягає передачі на розгляд до Голосіївського районного суду м.Києва, як до суду територіальна юрисдикція (підсудність) якого поширюється на адресу місця знаходження спірного нерухомого майна.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.
За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч.1, 2 ст.27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).
Згідно з роз'ясненнями, які викладені у пунктах 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України).
Згідно з положеннями ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.
Згідно з пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 .11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об'єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК. При цьому за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред'являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, а також до позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів (правочинів) щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно, тощо.
Віднесення позовів до виключної підсудності здійснюється, виходячи із критерію їх виникнення з приводу нерухомого майна, навіть коли вимоги не заявлені безпосередньо відносно самого нерухомого майна.
Поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майном», а тому правило вищевказаних норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.
З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами у даній справі виник саме з приводу визнання недійсним заповіту, яким померлий ОСОБА_3 заповів усе належне йому рухоме та нерухоме майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося та взагалі те, що йому буде належати на день його смерті і на що він за законом матиме право і на що він за законними підставами матиме право ОСОБА_6 .
З позовної заяви ОСОБА_1 також вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , 13.12.2021 року була заведена спадкова справа №69029029 та згідно наявними в ній даними спадкоємцем ОСОБА_4 є її син ОСОБА_2 .
На підставі, вищевикладено, підсудність даної справи визначається за правилом виключної підсудності.
Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (стаття 32 ЦПК України).
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (стаття 378 частина перша ЦПК України).
За наведених вище обставин, враховуючи, що позивачем заявлено позовну вимогу із приводу нерухомого майна та на дану категорію справ поширюється дія правила про виключну підсудність.
А відтак, оскільки дана справа не підсудна Старосамбірському районному суду Львівської області, суд вважає за необхідне на підставі пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України передати дану справу на розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва, як до суду територіальна юрисдикція (підсудність) якого поширюється на адресу місця знаходження спірного нерухомого майна.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.28, 31, 32, 187, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Макаренко Валерій Михайлович про визнання заповіту недійсним, передати до Голосіївського районного суду міста Києва, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Полковника Потєхіна, №14 «А», 03127, для розгляду за територіальною підсудністю.
Передачу справи здійснити на підставі цієї ухвали не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Копію ухвали направити позивачці до відома.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.
Суддя Пошивак Ю.П.