ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5586/24
провадження № 2/753/4905/24
12 червня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Заставенко М.О.,
з секретарем судового засідання - Пічкур А.О.,
за участю
представника позивача - Шевченка І.Є. ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
У березні 2024 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся в Дарницький районний суд м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 200 308,15 грн пайового внеску.
Позовна заява обґрунтована наступним. 30.07.2014 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві зареєстрував декларацію про початок будівельних робіт № КВ 082142110270 за адресою: АДРЕСА_2 . Статус документу в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва визначений як «діючий». Об'єктом визначено будівництво садового будинку, замовником - фізичну особу, відомості про яку є конфіденційними. Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ( у редакції, що діяла на момент початку будівництва) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з 01.01.2020 виключено. Разом з тим, абзацом 2 пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту. У зв'язку з тим, що будівництво садового будинку розпочалося у 2014 році, станом на 01.01.2020 вказаний об'єкт не було введено в експлуатацію та договір про сплату пайової участі не було укладено, на замовника будівництва було покладено обов'язок звернутися до Департаменту економіки та інвестицій із заявою про визначення розміру пайової участі протягом 10 днів після 01.01.2020. 30.10.2020 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради ( КМДА) зареєстрував внесення змін № КВ211201030703 до декларації про початок будівельних робіт КВ 082142110270, а 17.03.2021 - декларацію про готовність до експлуатації об'єкта № КВ101210317200, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:556:0004 за адресою: АДРЕСА_2 . Об'єкт будівництва введено в експлуатацію без сплати пайової участі. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка із вказаним кадастровим номером та розміщений на ній садовий будинок належить ОСОБА_2 . Відповідно до здійсненого розрахунку, орієнтовний розмір пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Києва, яку відповідач повинен був сплатити, виходячи із загальної площі садового будинку, становить 200 308,15 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 08.04.2024 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання.
04.06.2024 представник позивача подав до суду клопотання про збільшення позовних вимог, в якому зазначено, що позивачем було здійснено уточнених розрахунок розміру пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Києва, який становить 202 723,15 грн.
У підготовчому судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.
Відповідач у підготовчому судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав, про що подав до суду письмову заяву та заявив клопотання про розстрочення виконання рішення суду у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.
Представник позивача щодо розстрочення виконання рішення суду не заперечував.
Суд, вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 30.07.2014 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві було зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт № КВ 082142110270 за адресою: АДРЕСА_2 .
30.10.2020 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради ( КМДА) зареєстрував внесення змін № КВ211201030703 до декларації про початок будівельних робіт КВ 082142110270.
17.03.2021 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради ( КМДА) зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта № КВ101210317200, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:556:0004 за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.03.2023 власником земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:556:0004 за адресою: АДРЕСА_2 та садового будинку загальною площею 402,5 кв.м., який розміщений на вказаній земельній ділянці являється ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до ч. 3 ст. ст. 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (ч. 5 ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 9 ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
З 1 січня 2020 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20 вересня 2019 року (далі - Закон № 132-IX) (пункти 10-13), якими виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка встановлювала обов'язок про укладення договору. Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від 20 вересня 2019 року встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту. Згідно з підпунктом 3 пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, замовник будівництва протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Таким чином, починаючи з 1 січня 2020 року передбачений до цього статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладенні договору про пайову участь перестав існувати. Визначений Порядком обов'язок замовника будівництва сплати пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва узгоджується з імперативними приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 132-IX, якими установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у визначеному Законом України № 132-IX розмірі та порядку. Передбачений «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 1 січня 2020 року не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році. Аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 1 січня 2020 року вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 1 січня 2020 року
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/9548/21, від 13 грудня 2022 року у справі № 910/21307/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19.
Рішенням Київської міської ради від 15 листопада 2016 року № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Києва, який визначає механізм залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Києва.
Відповідно до п. 3.1. розділу 3 Порядку пайова участь є обов'язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету м. Києва, крім випадків передбачених Законом та цим Порядком.
Згідно п. 4.1 розділу 4 Порядку, замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об'єктів (у разі збільшення загальної площі об'єкта) зобов'язаний до прийняття об'єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Києва, крім випадків передбачених законодавством та цим Порядком.
Замовник зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва-реконструкції об'єкта звернутися до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва/реконструкції. Департамент протягом 15 робочих днів з дня отримання документів надає замовнику будівництва рахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Згідно п. 4.3 розділу 4 Порядку кошти пайової участі сплачуються замовником в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов'язку її сплати.
Отже, обов'язок звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту законом покладено саме на замовника такого будівництва.
Таким чином, враховуючи те, що 17.03.2021 Департаментом з питань державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта будівництва, проте на дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом зазначеного об'єкта ОСОБА_2 не уклав договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Києва, суд приходить до висновку, що у позивача виникає право вимагати стягнення коштів на підставі статті 1212 ЦК України.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 14 грудня 2021 року № 643/21744/19, провадження № 14-175цс21.
За наданим позивачем розрахунком, здійсненим відповідно до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Києва, загальна сума пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, яку ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити, становить 202 723,15 грн
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. А згідно з частиною 4 цієї статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Частиною 3 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Оцінюючи в сукупності надані до суду докази та те, що дії відповідача стосовно визнання позову не суперечать закону та не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За приписами ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Таким чином, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим цивільним судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 435 ЦПК України, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.
При розгляді вказаної заяви, суд звертає увагу, що як на підставу для розстрочення судового рішення відповідача посилається його скрутний матеріальний стан та на введення на території України воєнного стану, що спричинило неможливість виконання ним своїх зобов'язань. Суд погоджується з тим, що зазначені обставини не залежали від волі заявника та впливають на можливість останнього виконати рішення суду.
Враховуючи викладене, зважаючи на суму боргу за судовим рішенням, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а також те, що представник позивача не заперечував щодо розстрочення виконання рішення суду, дотримуючись балансу інтересів обох сторін в умовах дії воєнного стану в Україні, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення у даній справі строком на один рік, шляхом сплати щомісячних платежів протягом дванадцяти місяців рівними частинами у розмірі 16 893,60 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Вбачається, що позивачем за подання позову та заяви про збільшення позовних вимог сукупно сплачено судовий збір в розмірі 2 432,68 грн.
Оскільки відповідач визнав позовні вимоги на користь позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 1 216,34 грн.
Інша частина судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пайовий внесок у розмірі 202 723,15 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судовий збір у розмірі 1 216,34 грн.
Повернути Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з державного бюджету України 50 відсотків понесених ним судових витрат зі сплати судового збору, що складає 1 216,34 грн, сплачених по платіжній інструкції № 152 від 18.03.2024 та квитанції № 323 від 24.05.2024.
Розстрочити виконання рішення строком на один рік з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом сплати щомісячних платежів рівними частинами у розмірі 16 893,60 грн протягом дванадцяти місяців.
Позивач Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ 04633423, місце знаходження 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, електронна адреса org@guekmda.gov.ua
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_3 , відома адреса - АДРЕСА_2 ), мобільний телефон НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст рішення складено 26.06.2024.