29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"25" червня 2024 р. Справа № 924/258/24
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Томковій А.І., розглянувши матеріали справи
за позовом Фермерського господарства "Україна"
до Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1
про визнання незаконним (недійсним) рішення №37 від 14.07.2023
Представники сторін:
від позивача: Ярош В.Ю.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: Лозінський М.В
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 25.06.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.
04.03.2024 Фермерське господарство "Україна" звернулось до Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області з позовом про визнання незаконним (недійсним) рішення Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області №37 від 14.07.2023, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою - загальною площею 59,17 га з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Печеськівської сільської ради, що перебуває у комунальній власності Лісовогринівецької сільської територіальної громади в особі Лісовогринівецької сільської ради та надана у постійне користування громадянину ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХМ №б/н виданого 15 квітня 1999 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.
Ухвалою суду від 08.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10:00 год. 02 квітня 2024 року. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 28 березня 2024 року, а позивачу строк для подання відповіді на відзив до 08 квітня 2024 року.
Судом у підготовчому засіданні 02.04.2024 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 12:00 год. 25.04.2024.
25.04.2024 до суду надійшло клопотання фізичної особи ОСОБА_1 про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. До клопотання додано копії ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 29.12.2021 №686/30472/21, позовної заяви від 28.12.2021 та паспорту у вигляді ID-картки.
Ухвалою суду від 25.04.2024 залучено до участі у справі №924/258/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Зобов'язано позивача надіслати третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача позовну заяву з доданими документами та надати суду відповідні докази до 01.05.2024. Встановлено третій особі строк для подачі пояснень щодо позову до 07 травня 2024 року. Підготовче засідання відкладено на 11:30 год. 09 травня 2024 та визначено явку учасників процесу в підготовче засідання обов'язковою.
06.05.2024 через підсистему "Електронний суд" представник третьої особи подав заяву про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та надіслання електронної копії останніх на електронну адресу.
Згідно з повідомленням №45190 від 06.05.2024 адвокату надано доступ до справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС.
09.05.2024 через підсистему "Електронний суд" представником третьої особи надано письмові пояснення щодо позову з клопотанням про поновлення пропущеного строку на їх подання.
У підготовчому засіданні 09.05.2024 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання про поновлення представнику третьої особи строку для подачі пояснень та встановлення позивачу строку для подачі заперечень на пояснення третьої особи до 21.05.2024, про відкладення підготовчого засідання на 14:30 год. 23.05.2024 року.
22.05.2024 через підсистему "Електронний суд" представником позивача подано відповідь на пояснення третьої особи від 21.05.2024 з доданими документами та клопотанням про поновлення строку на її подання.
Судом у підготовчому засіданні 23.05.2024 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про поновлення позивачу строку для подачі відповіді на пояснення третьої особи, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 12:00 год. 06.06.2024 року. Ухвалою суду від 23.05.2024 повідомлено Лісовогринівецьку сільську раду Хмельницького району Хмельницької області про дату, час та місце судового засідання у справі.
У судовому засіданні 06.06.2024 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про оголошення перерви до 11:00 год. 25.06.2024 року.
Виклад позицій учасників судового процесу.
Фермерське господарство "Україна" звернулось з позовом до Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання незаконним (недійсним) рішення Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою - загальною площею 59,17 га з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Печеськівської сільської ради.
В обґрунтування позовних вимог та з посиланням на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.02.2023 №924/940/22 зазначено, що на підставі рішення Хмельницької районної ради народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області від 06.02.1998 року №3 ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 59,17 га, яка розташована на території Печеськівської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства. 11.03.1998 року було зареєстровано ФГ «Україна», розташоване в с. Ходаківці Хмельницького району, Хмельницької області, голова господарства - ОСОБА_2 . Рішенням від 24.03.1999 року №32 вилучено із землекористування фермерського господарства ОСОБА_2 , та передано в землі запасу сільської ради 12,3 га сільськогосподарських угідь, натомість надано в постійне користування із земель запасу сільської ради 23,67 га ріллі. 15.04.1999 року був виданий відповідний Держаний акт на право постійного користування серії ХМ, зареєстрований за №79. У зв'язку зі смертю ОСОБА_2 26.04.2015 року, спадщину після його смерті, зокрема на ФГ «Україна», прийнято ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 31.12.2015.
У позовній заяві ФГ "Україна" вказує, що намагаючись зареєструвати у Державному земельному кадастрі свою земельну ділянку, останнє уклало із ТОВ «Подільський земельний центр» договір №1/21/374 від 09 червня 2021 року на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 59,17 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Печеськівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Проте, листом № 362 від 11.06.2021 ТОВ «Подільський земельний центр» було проінформовано, що в результаті кадастрової зйомки визначено координати поворотних точок меж земельної ділянки та площу земельної ділянки. Після співставлення отриманих результатів кадастрової зйомки з інформацією Державного земельного кадастру виявлено, що в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, зареєстровані уже інші земельні ділянки, в тому числі: земельна ділянка з кадастровим номером 6825086400:04:010:0104. Зазначено, що оскільки в межах земельної ділянки ФГ «Україна», яку передбачається зареєструвати, розташовані інші земельні ділянки, подальше виконання умов договору виконавцем є неможливе.
Водночас, згідно з рішенням Державного кадастрового реєстратора Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Київській області №РВ-3200308752022 від 06.10.2022 за наслідками розгляду заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 27.09.2022 (реєстраційний номер ЗВ-9704911522022) відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Позивач вказує, що підставою відмови, зокрема було і те, що має місце розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
В подальшому, на підставі оспорюваного рішення Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області №37 від 14.07.2023, припинено належне фермерському господарству право постійного користування, що виникло згідно державного акту серії ХМ №б/н від 15.04.1999, на підставі систематичної несплати земельного податку, що заперечується позивачем з огляду на: 1) об'єктивні вчинені власником землі перешкоди у використанні земельною ділянкою шляхом прийняття рішень власником землі щодо надання іншим суб'єктам у власність/користування сформованих інших земельних ділянок, які накладаються на спірну, внаслідок чого ні засновник - померлий ОСОБА_2 , ні саме фермерське господарство не мало змоги повноцінно використовувати землю, що також призвело до неможливості її реєстрації. Вказане на думку позивача, свідчить про відсутність вини останнього у несплаті земельного податку; 2) відсутність відомостей про несплату позивачем земельного податку, що підтверджується листом ГУ ДПС у Хмельницькій області від 09.06.2023 №9414/5/22-01-24-12, у якому йдеться про сплачені ОСОБА_2 протягом 2002 - 2014 років суми земельного податку із фізичних осіб та відсутність заборгованості із земельного податку станом на 09.05.2023; 3) згідно абз. 2 пункту 18 ст. 12 чинного на той час Закону України «Про плату за землю», ОСОБА_2 , який із 12.09.2000 був пенсіонером та мав пільги зі сплати за землю, що робить об'єктивно неможливим систематичне невиконання зобов'язання з оплати земельного податку; 4) з посиланням на п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ позивач стверджує, що оскільки ФГ "Україна" є платником єдиного податку третьої групи, то звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки.
Окремо позивач звертає увагу на те, що рішенням Хмельницької обласної ради від 13.08.2015 №4-33/2015 утворено Лісовогринівецьку сільську об'єднану територіальну громаду, а рішенням Лісовогринівецької сільської ради від 17.12.2015 №4 вирішено вважати, що Лісовогринівецька сільська рада є правонаступником прав та обов'язків сільських рад, в тому числі Печеськівської територіальної громади. ФГ "Україна" зазначає, що оскільки новий власник землі не повідомляв господарство про перехід до нього прав на землю та не надав інформацію, яка б дозволила орендарю виконувати обов'язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору, то такий власник не вправі припиняти право користування внаслідок невиконання обов'язку.
У позові підсумовано, що кожна із вищенаведених обставин є самостійною та достатньою підставою для скасування спірного рішення про припинення права постійного користування, а тим більше, - у їх сукупності. Правовою підставою незаконності спірного рішення відповідача, з однієї сторони, є порушення цим рішенням речового права позивача, а з іншого боку, - відсутність обставин, з якими закон пов'язує можливість такого припинення.
У письмових поясненнях представник третьої особи зазначив, що оскаржуване позивачем рішення ради є законним та обґрунтованим з огляду на те, що в межах судової справи № 924/940/22 ФГ «Україна» не було надано, а судами в межах вказаної справи не було досліджено та не здобуто доказів того, що дане фермерське господарство створено саме на спірній земельній ділянці, адже останнє створене 11.03.1998, а державний акт на право постійного користування землею виданий ОСОБА_2 - 15.04.1999. Посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 23.06.2020 по справі №922/989/18 щодо необхідності встановлення факту створення такого господарства саме за рахунок цієї земельної ділянки, яку засновник повинен попередньо отримати у постійне користування, що має підтверджуватись відповідним державним актом. На думку третьої особи, починаючи з 1999 року по теперішній час ФГ "Україна" та ОСОБА_2 не вносили земельний податок в строки визначені законодавством України, і не приступили до обробітку землі та збору урожаю, а також не винесли в натурі на місцевості межі своєї земельної ділянки, у зв'язку із чим наявні підстави для припинення права постійного користування земельної ділянки. Звертає увагу на те, що у п.п. 4, 8 ч. 1 ст. 27 ЗК України (в редакції від 13.03.1992) та пункт д) ст. 141 Земельного кодексу України передбачено таку підставу для припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку в строки, встановлені законодавством України, в тому числі у разі невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб.
У відповіді на пояснення від 21.05.2024 представник позивача вказує, що створенню ОСОБА_2 у 11.03.1998 фермерського господарства «Україна» передувало рішення Хмельницької районної ради народних депутатів від 06.02.1998 №3, яким вирішено, як виділити йому земельну ділянку для створення селянського (фермерського) господарства площею 50 га (пасовищ), так і вирішено зареєструвати фермерське господарство і дати дозвіл на виготовлення печатки, штампу, відкрити рахунок в банку. Наступним рішенням Хмельницької районної ради народних депутатів від 24.03.1999 №32, погоджено проект зміни зовнішніх меж землекористування фермерського господарства ОСОБА_2 ; вилучено із землекористування фермерського господарства та передано в землі запасу сільської ради 12,3 га сільськогосподарських угідь; надано фермерському господарству в постійне користування із земель запасу сільської ради 23,67 га ріллі. Позивач стверджує, що підставою видачі державного акту 15.04.1999, у останньому вказано про рішення Хмельницької районної ради народних депутатів від 06.02.1998 №3 і рішення від 24.03.1999 №32, що також достатньо вказує на пов'язаність відповідної земельної ділянки із створенням цього фермерського господарства.
Водночас, позивач посилається на постанову Хмельницького апеляційного суду від 16.08.2023 у справі №686/27476/21, якою апеляційну скаргу ФГ «Україна» задоволено, скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами 6825086400:04:010:0106, 6825086400:04:010:0108, 6825086400:04:010:0109, 6825086400:04:010:0107, 6825086400:04:010:0105, 6825086400:04:010:0110, 6825086400:04:010:0111 з одночасним припиненням речових прав. Зокрема, у вказаній постанові суд встановив, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_2 земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб'єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства. Вказане, на думку позивача, спростовує доводи третьої особи щодо відсутності відповідного права ФГ "Україна" на спірну земельну ділянку. При цьому, наводить висновки з рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2023 у справі №924/940/22, за змістом якого констатовано, що надання ОСОБА_2 земельної ділянки у постійне користування для створення фермерського господарства з відповідним Державним актом на право постійного користування землею і створення ним такого фермерського господарства свідчить про перехід до фермерського господарства права постійного користування відповідною земельною ділянкою та збереження цього права за фермерським господарством і після смерті засновника. Окремо позивач зазначає, що ХФ ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 1999 році було виготовлено Технічний звіт та 25.09.2022 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на місцевості для ведення фермерського господарства "Україна", а тому відсутні підстави стверджувати, що останні стосуються іншої юридичної особи чи земельної ділянки. До пояснень додано копії технічного звіту 1999 року, пояснювальної записки до технічного звіту, виписки з рішення Печеськівської сільської ради від 03.11.1998, рішення Хмельницької районної ради від 24.03.1999 №32, викопіровки з плану земель Печеськівської сільської ради, технічної документації за 2022 рік.
Представник відповідача в судове засідання 25.06.2024 не з'явився, відзиву на позов не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується надісланням ухвали суду від 06.06.2024 на офіційну електронну адресу відповідача зареєстровану в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Представник позивача в судовому засіданні 25.06.2024 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник третьої особи в судовому засіданні 25.06.2024 просив у позові відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях.
Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/258/24 відсутні.
Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи.
Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими учасники провадження підтверджують або спростовують їх наявність.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2023 №924/940/22, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі №924/940/22, у задоволенні позову Лісовогринівецької сільської ради до Фермерського господарства "Україна" про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 59,17 га, яка розташована на території Печеськівської (на даний час - Лісовогринівецької) сільської ради, згідно Державного акту на право постійного користування землею, що видавався громадянину України ОСОБА_2 , серії ХМ №б/н від 15.04.1999, та який було зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за №79; та про скасування державного акта на право постійного користування землею, що видавався громадянину України ОСОБА_2 , серії ХМ №б/н від 15.04.1999, та який було зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за №79 відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 23.08.2023 по справі №924/940/22 касаційне провадження закрито.
У рішенні Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2023 №924/940/22, яке додано до матеріалів справи встановлено, що рішенням Хмельницької районної ради народних депутатів від 06.02.1998 №3 ОСОБА_2 виділено земельну ділянку для створення селянського (фермерського) господарства за рахунок земель запасу Печеськівської сільської ради площею 50 га (пасовищ) та вирішено зареєструвати фермерське господарство і дати дозвіл на виготовлення печатки, штампу, відкриття рахунку в банку.
11.03.1998 Хмельницькою районною державною адміністрацією було зареєстровано статут фермерського господарства "Україна" Козловського Ю.К. с.Ходаківці Хмельницького району, згідно з п. 1.2 якого головою фермерського господарства є його засновник ОСОБА_2 .
За змістом виписки з рішення другої сесії Печеськівської сільської ради народних депутатів ХХІІІ скликання від 03.11.1998 погоджено з проектом зміни зовнішніх меж землекористування фермера ОСОБА_2 ; вилучено з землекористування фермерського господарства Козловського Ю.К. та передано в землі запасу сільської ради 12,3 га угідь; надано фермерському господарству ОСОБА_2 в право постійного користування земель запасу сільської ради 23,67 га ріллі.
До матеріалів справи додано Технічний звіт Хмельницької філії Інституту землеустрою Академіії аграрних наук за 1999 рік по коригуванню відведення в натурі земельної ділянки та виготовлення державного акта на право постійного користування землею селянському (фермерському) господарству ОСОБА_2 на території Печеськівської сільської ради (с.Ходаківці) Хмельницького району Хмельницької області. У пояснювальній записці до технічного звіту відображено, що вказані роботи проведено на підставі клопотання Печеськівської сільської ради до фермера провести зміну меж його землекористування, оскільки після прийнятого рішення Хмельницької районної ради народних депутатів від 06.02.1998 №3 при проведенні зйомочних робіт "показано, що на даних фермеру землях є в наявності ще й інші угіддя, а саме: рілля, сінокоси, інші несільськогосподарські вгіддя. Крім того, як виявилось пізніше, перед сільською радою постало питання дефіциту пасовищних угідь для випасання худоби індивідуального сектора с. Ходаківці. На прохання сільської ради фермер погодився передати з своїх земель частину пасовищ в землі запасу сільської ради, а натомість одержати в постійне користування масив орних земель. Результати проведеної роботи (план меж землекористування, експлуатація земель тощо) було представлено на розгляд сесії Хмельницької районної ради, яка своїм рішенням №32 від 24.03.1999р. затвердила їх. На підставі виконаних робіт заповнено бланки державного акта на право постійного користування землею - в двох примірниках: перший - землекористувачу ОСОБА_2 , другий - для зберігання в районній раді".
Рішенням Хмельницької районної ради народних депутатів від 24.03.1999 №32, враховуючи необхідність забезпечення індивідуального сектора с. Ходаківці землями для випасання худоби, згоду голови фермерського господарства Козловському Ю.К. погоджено проект зміни зовнішніх меж землекористування фермерського господарства Козловському Ю.К.; вилучено із землекористування фермерського господарства Козловському Ю.К. та передано в землі запасу сільської ради 12,3 га сільськогосподарських угідь; надано фермерському господарству ОСОБА_2 в постійне користування із земель запасу сільської ради 23,67 га ріллі.
15.04.1999 ОСОБА_2 видано державний акт про право постійного користування землею, згідно з яким на підставі рішень Хмельницької районної ради народних депутатів №3 від 06.02.1998 та №32 від 24.03.1999 йому надано у постійне користування земельну ділянку на території Печеськівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства площею 59,17 га в межах згідно з планом, з яких сільськогосподарських угідь 45,63 га (29,32 га ріллі; 16,31 га кормових угідь), під будівлями, лісами та іншими угіддями 13,54 га.
Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №79.
26.04.2015 ОСОБА_2 помер. Спадщину після його смерті, зокрема, на ФГ "Україна", прийняла його дочка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом на спадщину за законом від 30.12.2015 та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 30.12.2015.
До матеріалів справи додано постанову Хмельницького апеляційного суду від 16.08.2023 №686/27476/21, згідно з якою позов Фермерського господарства "Україна" до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , треті особи: Головне Управління у Держгеокадастру в Хмельницькій області, Лісовогринівецька ОТГ про скасування державної реєстрації земельних ділянок та припинення речових прав на них задоволено. Скасовано державну реєстрацію земельних ділянок в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав зареєстрованих щодо них, з такими кадастровими номерами: -6825086400:04:010:0105, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_8 ; -6825086400:04:010:0106, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 ; -6825086400:04:010:0107, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_7 ; -6825086400:04:010:0108, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_5 ; -6825086400:04:010:0109, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_6 ; -6825086400:04:010:0110, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_9 ; -6825086400:04:010:0111, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_10 .
Рішенням Хмельницької обласної ради від 13.08.2015 №4-33/2015 утворено Лісовогринівецьку сільську об'єднану територіальну громаду у складі суміжних територіальних громад сіл, куди, зокрема, і увійшло село Печеськи.
Рішенням Лісовогринівецької сільської ради від 17.12.2015 №4 вирішено вважати, що Лісовогринівецька сільська рада є правонаступником прав та обов'язків сільських рад (в тому числі і Печеськівської) територіальних громад, що об'єдналися. Нормативно-правові акти, невиконані акти індивідуальної дії сільських рад територіальних громад, що об'єдналися, їхніх виконавчих комітетів, зберігають свою чинність на відповідних територіях та для відповідних осіб до видання Лісовогринівецькою сільською радою, її виконавчим комітетом інших актів з таких питань відповідно до їхньої компетенції.
За змістом заяви гр. ОСОБА_11 від 23.06.2023, адресованої Лісовогринівецькій сільській раді, останній просив винести питання на чергову сесію сільської ради щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою згідно державного акту на право постійного користування землею серії ХМ №б/н від 15.04.1999, на яке претендує ФГ "Україна".
За результатом розгляду клопотання від 23.06.2023 В.Іванова, згідно ст. 12, 92, 141, перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель», п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи висновки та рекомендації постійної комісії сільської ради з питань містобудування, будівництва, питань житлово - комунального господарства, комунальної власності, земельних відносин та охорони природи, благоустрою, Лісовогринівецька сільська рада Хмельницького району Хмельницької області 34 чергової сесії VIII скликання прийняла рішення №37 від 14.07.2023, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою - загальною площею 59,17 га з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Печеськівської сільської ради, що перебуває у комунальній власності Лісовогринівецької сільської територіальної громади в особі Лісовогринівецької сільської ради та надана у постійне користування громадянину ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХМ №б/н виданого 15 квітня 1999 року. Додано копію результатів поіменного голосування від 14.07.2023 "про припинення права постійного користування земельною ділянкою" №43 від 05.07.23, за змістом яких "За" проголосували 15 з 22, рішення прийнято.
За змістом листа Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 09.06.2023 в інформаційній системі ДПС України станом на 09.05.2023 відсутні відомості щодо перебування у власності, користуванні або оренді у ОСОБА_2 земельної ділянки площею 59,17 га, податкові декларації про нарахування плати за землю за зазначену земельну ділянку протягом 2002-2014 років не подавались, сплата орендної плати платником не здійснювалась.
До матеріалів справи також додано копії:
- Державного акту на право постійного користування землею серії ХМ №б/н виданого 15 квітня 1999 року;
- договору про розроблення документації із землеустрою від 09.06.2021, укладеного між ФГ "Україна" (замовник) та ТОВ "Подільський земельний центр (виконавець)";
- протоколу проведення перевірки електронного документа №ПП-3200136422022 від 06.10.2022;
- листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 21.10.2022;
- листа ТОВ "Подільський Земельний Центр" від 11.06.2021, в якому повідомлено про неможливість подальшого виконання умов договору з огляду на те, що згідно кадастрових зйомок та інформації Державного земельного кадастру в межах земельної ділянки господарства розташовані інші земельні ділянки;
- рішення Державного кадастрового реєстратора №РВ-3200308752022 від 06.10.2022 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав, зокрема розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;
- інформації від 16.05.2021 з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки (кадастрові номери 6825086400:04:010:0119, 6825086400:04:010:0105, 6825086400:04:010:0109, 6825086400:04:010:0106, 6825086400:04:010:0107, 6825086400:04:010:0108, 6825086400:04:010:0110, 6825086400:04:009:0057, 6825086400:04:010:0102, 6825086400:04:010:0101);
- технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, за межами с. Ходаківці, Лісовогринівецької об'єднаної територіальної громади, виготовленої на замовлення фермерського господарства "Україна" від 25.08.2022;
- протоколу закріплення меж земель та журналу обміру від 18.09.1998, плану меж землекористування;
- свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.12.2015 (спадкова справа №33-2015) та витягу про ресєтрацію в Спадковому реєстрі від 30.12.2015;
- клопотання ФГ "Україна" в особі голови ОСОБА_12 від 25.08.2022 до ХФ ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою";
- позовної заяви ФГ "Україна" до ОСОБА_13 та ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації земельних ділянок 6825086400:04:010:0119, 6825086400:04:010:0104 в Державному земельному кадастрі із закриттям поземельної книги, припинивши одночасно усі речові права на них;
- технічного звіту по коригуванню відведення в натурі земельної ділянки та виготовлення державного акта на право постійного користування землею селянському (фермерському) господарству ОСОБА_2 на території Печеськівської сільської ради (с.Ходаківці) Хмельницького району Хмельницької області;
- пенсійного посвідчення Козловського Ю.К. від 27.10.2000р.;
- адвокатського запиту від 19.09.2023 №37-2;
- Статутів ФГ "Україна" зареєстрованого Хмельницькою РДА 11.03.1998 та у новій редакції затвердженого власником ФГ "Україна" Павлюк О.Ю. за 2015 рік з нотаріальний засвідченням.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:
Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
За змістом ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Норми ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент надання земельної ділянки у постійне користування ОСОБА_2 ) передбачали, що власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.
Відповідно до частини 1 статті 50 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент надання земельної ділянки у постійне користування ОСОБА_2 ) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2023 №924/920/22, рішенням Хмельницької районної ради народних депутатів від 06.02.1998 №3 ОСОБА_2 виділено земельну ділянку для створення селянського (фермерського) господарства за рахунок земель запасу Печеськівської сільської ради площею 50 га (пасовищ) та вирішено зареєструвати фермерське господарство і дати дозвіл на виготовлення печатки, штампу, відкриття рахунку в банку.
Рішенням Хмельницької районної ради народних депутатів від 24.03.1999 №32, враховуючи необхідність забезпечення індивідуального сектора с. Ходаківці землями для випасання худоби, згоду голови фермерського господарства Козловському Ю.К. погоджено проект зміни зовнішніх меж землекористування фермерського господарства ОСОБА_2 ; вилучено із землекористування фермерського господарства ОСОБА_2 та передано в землі запасу сільської ради 12,3 га сільськогосподарських угідь; надано фермерському господарству ОСОБА_2 в постійне користування із земель запасу сільської ради 23,67 га ріллі.
15.04.1999 ОСОБА_2 видано державний акт про право постійного користування землею, згідно з яким на підставі рішень Хмельницької районної ради народних депутатів №3 від 06.02.1998 та №32 від 24.03.1999 йому надано у постійне користування земельну ділянку на території Печеськівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства площею 59,17 га в межах згідно з планом, з яких сільськогосподарських угідь 45,63 га (29,32 га ріллі; 16,31 га кормових угідь), під будівлями, лісами та іншими угіддями 13,54 га.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2023 №924/940/22, залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі №924/940/22.
В ухвалі Верховного Суду від 23.08.2023 по справі №924/940/22, якою касаційне провадження закрито зазначено, що суди при розгляді справи №924/940/22 зауважили, що наявність виданого органом місцевого самоврядування державного акта свідчить про відведення на момент його видання земельної ділянки в натурі, встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості).
У постанові Хмельницького апеляційного суду від 16.08.2023 №686/27476/21 констатовано, що після отримання ОСОБА_2 у користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельної ділянки площею 59,17 га, останнім засновано юридичну особу - ФГ "Україна".
Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації ФГ саме воно набуло права та обов'язки землекористувача і відповідне право землекористування позивача не є таким, що припинилось.
У вказаній постанові судом апеляційної інстанції встановлено, та згідно діючого на час отримання ОСОБА_2 в користування спірної земельної ділянки, Державного акту на постійне користування земельною ділянкою, площею 59,17 га для ведення фермерського господарства земельної ділянки і створення ФГ "Україна" Козловським Ю.К. закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення ФГ, без створення такого ФГ, після отримання земельної ділянки ФГ "Україна" Козловським Ю.К. було зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації обов'язки землекористувача спірної земельної ділянки здійснювало і здійснює на даний час саме дане фермерське господарство, а не громадянин ОСОБА_2 , якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
Доказів того, що громадянин ОСОБА_2 створив інше фермерське господарство, яке набуло прав землекористувача спірної земельної ділянки, площею 59,17 га на території Печеськівської сільської ради суду надано не було, а тому за таких обставин суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка перебувала та перебуває в користуванні ФГ "Україна".
У постанові зазначено, що в справі відсутні докази, що право користування ФГ "Україна" спірною земельною ділянкою припинилось, а відтак на момент передачі у власність відповідачів земельних ділянок дані земельні ділянки не були вільними і їх передача відповідачам була здійснена з порушенням норм п. 5 ст. 116 ЗК України.
В ухвалі Верховного Суду від 23.08.2023 по справі №924/940/22 зазначено, що судами було встановлено обставини надання ОСОБА_2 у постійне користування спірної земельної ділянки саме для створення фермерського господарства і будь-якого іншого фермерського господарства ніж ФГ "Україна", ним створено не було.
При цьому будь-яких обставин, які б давали підстави вважати, що спірна земельна ділянка не пов'язана зі створенням фермерського господарства, судами попередніх інстанцій не встановлено та матеріали справи таких доказів не містять.
У зв'язку зі смертю ОСОБА_2 26.04.2015, спадщину після його смерті, зокрема, на ФГ "Україна", прийняла - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом на спадщину за законом від 30.12.2015 та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 30.12.2015.
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 19.08.2020 по справі №904/284/19 дійшов висновку, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства. Зазначений висновок містить і постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц.
Разом з тим Верховний Суд наголошує, що вищенаведений механізм переходу до фермерського господарства права користування землею застосовується виключно щодо земельної ділянки, з якою безпосередньо пов'язане створення фермерського господарства та його державна реєстрація як юридичної особи. Тільки у цьому випадку з дня державної реєстрації фермерського господарства воно набуває права та обов'язки землекористувача земельної ділянки, наданої її засновнику у користування і відповідне право землекористування ФГ не припиняється зі смертю засновника.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 з аналізу положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" зробила висновок, що фермерське господарство з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи та з цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства. Практика застосування норм права щодо переходу обов'язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі №628/776/18.
Тож, державний акт про право постійного користування землею від 15.04.1999, виданий на підставі рішень Хмельницької районної ради народних депутатів №3 від 06.02.1998 та №32 від 24.03.1999, згідно з яким надано ОСОБА_2 у постійне користування земельну ділянку на території Печеськівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства площею 59,17 га. З огляду на викладене, після створення ФГ "Україна", останнє набуло права та обов'язки землекористувача земельної ділянки, наданої її засновнику у користування, право постійного користування якою не припиняється у позивача зі смертю ОСОБА_2 .
Вищенаведеним та висновками судів, які набрали законної сили, спростовуються доводи та заперечення третьої особи викладені у письмових поясненнях щодо відсутності доказів створення фермерського господарства саме на спірній земельній ділянці.
Земельний кодекс України, прийнятий 25.10.2001, визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 Земельного кодексу України).
У статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Крім того, у пункті 34 статті 26 цього Закону зазначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання щодо регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Позивач посилається на те, що рішенням Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області 34 чергової сесії VIII скликання №37 від 14.07.2023 порушено речові права ФГ "Україна" на земельну ділянку, право постійного користування якою припинено відповідачем за відсутності обставин, з якими Закон пов'язує можливість такого припинення.
Так, суд при вирішенні справи, що розглядається, вважає за необхідне врахувати висновки щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якій зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).
У даній справі підлягають встановленню наявність юридичних підстав, з яким закон пов'язує можливість припинення права постійного користування земельною ділянкою.
Так, судом встановлено, що відповідно до рішення Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області 34 чергової сесії VIII скликання №37 від 14.07.2023 згідно ст. 12, 92, 141, перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель», п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи висновки та рекомендації постійної комісії сільської ради з питань містобудування, будівництва, питань житлово - комунального господарства, комунальної власності, земельних відносин та охорони природи, благоустрою, припинено право постійного користування земельною ділянкою - загальною площею 59,17 га з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Печеськівської сільської ради, що перебуває у комунальній власності Лісовогринівецької сільської територіальної громади в особі Лісовогринівецької сільської ради та надана у постійне користування громадянину ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХМ №б/н виданого 15 квітня 1999 року. Додано копію результатів поіменного голосування від 14.07.2023 "про припинення права постійного користування земельною ділянкою" №43 від 05.07.23, за змістом яких "За" проголосували 15 з 22, рішення прийнято.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі №906/392/18 зауважила, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.
Як зазначено у вказаній постанові та постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №915/1216/21 право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, крім перетворення державних підприємств у випадках, визначених статтею 120-1 цього Кодексу; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії; з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами); и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 120-1 цього Кодексу.
За змістом п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Судом встановлено, що в рішенні не наведено визначених статтею 141 Земельного кодексу України підстав і належного обґрунтування прийнятого рішення про припинення права постійного користування фермерського господарства "Україна" земельною ділянкою - загальною площею 59,17 га з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Печеськівської сільської ради, що перебуває у комунальній власності Лісовогринівецької сільської територіальної громади в особі Лісовогринівецької сільської ради та надана у постійне користування громадянину ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХМ №б/н виданого 15 квітня 1999 року.
Відповідач відзиву на позов не подав, заперечень проти позову не заявив, доказів на спростування позиції позивача не надав.
Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом враховується, що відповідачу, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування його правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Окремо судом враховується, що не припинивши право постійного користування ФГ "Україна" спірною земельною ділянкою, радою надавались земельні ділянки, розташовані в її межах, іншим фізичним особам, з огляду на що позивач був позбавлений права належно користуватись спірною земельною ділянкою та у зв'язку з чим була відсутня можливість реєстрації останньої, що також стало підставою неодноразових звернень позивача до суду за захистом своїх прав.
Зокрема, у постанові Хмельницького апеляційного суду від 16.08.2023 №686/27476/21 підтверджується незаконність передачі у власність фізичних осіб земельних ділянок, право користування якими не припинилось у ФГ "Україна".
Посилання третьої особи на п.п. 4, 8 ч. 1 ст. 27 ЗК України (в редакції від 13.03.1992) до уваги не приймається, оскільки спірне рішення Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області прийняте 14.07.2023 та застосуванню підлягають положення Земельного кодексу України чинні станом на дату його прийняття.
У поясненнях представник третьої особи зазначає, що починаючи з 1999 року по теперішній час ФГ "Україна" та ОСОБА_2 не вносили земельний податок в строки визначені законодавством України, що згідно з пунктом д) ст. 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, однак жодних доказів на підтвердження вказаної обставини не надає. Окрім того, у змісті оспорюваного рішення ради не визначено підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою ФГ "Україна" передбаченої у ст. 141 Земельного кодексу України, в тому числі щодо невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України.
В ч. 1 ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Враховуючи вищезазначене, правомірність набуття права постійного користування фермерським господарством "Україна" спірною земельною ділянкою, що встановлено при розгляді справ №924/940/22 та №686/27476/21, оскільки рішення Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області 34 чергової сесії VIII скликання №37 від 14.07.2023 суперечить актам цивільного законодавства, є безпідставним та необгрутованим, встановлені судом обставини порушення вказаним рішенням ради прав та інтересів позивача на передане йому право постійного користування земельною ділянкою, суд вважає за належне позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати рішення Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області 34 чергової сесії VIII скликання №37 від 14.07.2023.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 20, 75, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області №37 від 14.07.2023, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою - загальною площею 59,17 га з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Печеськівської сільської ради, що перебуває у комунальній власності Лісовогринівецької сільської територіальної громади в особі Лісовогринівецької сільської ради та надана у постійне користування громадянину ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХМ №б/н виданого 15 квітня 1999 року.
Стягнути з Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (31340, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Лісові Гринівці, вул. Хмельницька, буд. 29, код ЄДРПОУ 04403717) на користь Фермерського господарства "Україна" (31320, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Ходаківці, код ЄДРПОУ 23826889) 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Рішення надіслати учасникам провадження за допомогою підсистем ЄСІТС в електронний кабінет, а у разі відсутності такої можливості - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Повний текст рішення складений та підписаний 27.06.2024.
Суддя А.М. Яроцький