Справа №295/2415/24
Категорія 38
2/295/1148/24
27.06.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючої судді Воробйової Т.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1/4091615 від 16.03.2021 в розмірі 33 073,68 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 16.03.2021 між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №1/4091615, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 25 000,00 грн. Предметом кредитного договору є надання відповідачу грошових коштів на наступних умовах: сума кредиту - 25 000,00 грн, строк користування - 30 місяців, тобто з 16.03.2021 до 15.09.2023, річні проценти - 15 відсотків. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, що визначені умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника. 23.01.2023 АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір про відступлення права вимоги №1-2023, згідно з яким ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Креді Агріколь Банк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1/4091615 від 16.03.2021. В порушення положень кредитного договору та вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість, яка станом на дату відступлення становить 33 073,68 грн, а саме: залишок за тілом кредиту - 5 454,76 грн, сума простроченого тіла кредиту - 12 733,86 грн, сума нарахованих відсотків - 60,63 грн, сума прострочених процентів - 3 424,43 грн, сума комісії - 712,50 грн, сума простроченої комісії - 10 687,50 грн.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13.03.2024 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
11.04.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач вважає, що позов підлягає задоволенню частково. Вказано, що у кредитному договорі не зазначено, а позивачем не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), тому відповідні положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Положення пункту 1.3.2 договору, укладеного між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, а відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме нарахована плата (комісійна винагорода) за обслуговування кредитної заборгованості, не підлягає стягненню з відповідача. Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 було сплачено заборгованість за кредитним договором №1/4091615 від 16.03.2021 в розмірі 26 466,94 грн, таким чином, сума заборгованості за кредитним договором №1/4091615 від 16.03.2021 складає: 51 588,92 грн (орієнтовна загальна вартість кредиту) - 21 375,00 грн (комісії за нікчемними умовами п. 1.3.2 (стовпчик №7.2 Додатку №1) кредитного договору) - 26 466,94 грн (здійснена відповідачем погашення заборгованості) = 3 746,98 грн.
Також у відзиві зазначено, що відповідач поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн, які відповідач просить стягнути з позивача.
Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.
Згідно з ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено комплексний договір №1/4091615 (а.с. 5-9).
Згідно з п. 1.1. вказаного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 25 000,00 грн строком на 30 місяців - з 16.03.2021 до 15.09.2023. Позичальник сплачує платежі за кредитом щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток № 1 до договору, що є невід'ємною частиною) як день повернення кредиту.
Відповідно до п. 1.2. договору кредит надається на споживчі потреби.
Згідно з п. 1.3.1. за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду щомісячно в розмірі 15,00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором.
У відповідності до п.1.3.2. за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,85% від суми кредиту, зазначеної в п.1.1. договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника щодо погашення заборгованості, своєчасні сплати платежів тощо.
Згідно з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту сума щомісячного платежу становить 1 716,96 грн, у тому числі сума комісії за обслуговування кредитної 712,50 грн (а.с. 7-8).
Позивачем до суду надано виписки з рахунку ОСОБА_1 (а.с. 24-38) та розрахунок заборгованості за кредитним договором №1/4091615 від 16.03.2021 (а.с. 39), з яких вбачається, що станом на 24.01.2023 заборгованість становить 33 073,68 грн, а саме: залишок за тілом кредиту - 5 454,76 грн, сума простроченого тіла кредиту - 12 733,86 грн, сума нарахованих відсотків - 60,63 грн, сума прострочених процентів - 3 424,43 грн, сума комісії - 712,50 грн, сума простроченої комісії - 10 687,50 грн.
На підставі договору №1-2023 про відступлення права вимоги від 23.01.2023 АТ «Креді Агріколь Банк» відступив право вимоги за кредитним договором №1/4091615 від 16.03.2021 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с. 40-46).
В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Судом встановлено, що АТ «Креді Агріколь Банк» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитними договорами виконало та надало йому кредити в сумі 25 000,00 грн, що підтверджено випискою з рахунку ОСОБА_1 , що є первинними банківськими документами, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).
Як видно з виписки по розрахунку заборгованості, відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитів, сплати процентів, передбачених кредитним договором, належним чином не виконав, у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість за кредитним договором.
Договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому частково виконував його умови, а банк надав позичальнику інформацію про умови кредитування, відсоткову ставку, строк кредиту.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що кредитний договір №1/4091615 від 16.03.2021 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством, та матеріалами справи безспірно стверджується дійсність грошової вимоги за вказаним кредитним договором, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотків підлягають до задоволення.
Проте, банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) та процентів, стягнути й заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону, чинній на час укладення кредитного Договору), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону, чинній на час укладення кредитного Договору), до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов'язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.
Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов'язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов'язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Разом з тим, відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на дату укладення договору в цій справі) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно з частиною 6 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з п. 1.3.2. кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,85% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.
Згідно з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту сума щомісячного платежу становить 1 716,96 грн, у тому числі сума комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 712,50 грн. Загальний розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості з 16.03.2021 по 15.09.2023 сукупно складає 21 375,00 грн. (а.с. 7-8).
Встановивши у кредитному договорі №1/4091615 від 16.03.2021 сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, що у загальному розмірі складає 21 375,00 грн, банк та позивач, як правонаступник кредитора не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику. Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані відповідачем умови кредитного договору є несправедливими.
При цьому загальний розмір плати за розрахунково-касове обслуговування у сумі 21 375,00 грн є суттєвим порівняно із розміром кредиту, отриманого ОСОБА_1 (25 000,00 грн), що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
АТ «Креді Агріколь Банк», та після його заміни правонаступником - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не були позбавлені можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються позичальнику за таку плату. Разом з тим наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-яких доказів надання та опису таких послуг, за які банком встановлена комісія.
Таким чином, встановивши, що банк не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються, розмір комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, тобто оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі №194/1387/19 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (пункти 31.29, 31.30 Постанови).
Ураховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг, як і доказів їх надання та погодження зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення підпункту 1.3.2 кредитного договору №1/4091615 щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий cпociб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Taкi висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, пунктах 33.4.-33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19. Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.
З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами представника відповідача, що вказаний пункт договору є нікчемним, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності нарахування комісії за обслуговування кредиту.
За наданими позивачем виписками з рахунку позичальника щодо нарахування комісії за кредитами, простроченої комісії за кредитами у період з 16.04.2021 по 21.01.2023 ОСОБА_3 сплатив на погашення комісії 7 платежів на суму 712,50 грн кожен, що разом становить 4 987,50 (а.с. 29, 36, 37-38).
Отже, суд дійшов висновку про зменшення суми заборгованості на суму сплаченої боржником ОСОБА_3 комісії у вказаний період - 4 987,50 грн.
Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 09.02.2024 у справі №337/3703/22.
Відповідно до п. 2.2.1. кредитного договору №1/4091615 від 16.03.2021 в разі внесення позичальником суми платежу, яка перевищує суму чергового платежу по кредиту, процентах та комісії згідно Графіка платежів по кредиту, відбувається дострокове часткове повернення кредиту та змінюється Графік платежів по кредиту шляхом зменшення останнього платежу або кількості платежів.
Таким чином, сума коштів, які сплачені відповідачем на погашення комісії, підлягає зарахуванню на погашення тіла кредиту, та до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за тілом кредиту на суму 13 201,12 грн (5 454,76 грн залишок за тілом кредиту + 12 733,96 грн сума простроченого тіла кредиту - 4 987,50 грн сплачена комісія). Відповідно, пропорційно підлягає зменшенню сума нарахованих відсотків, та до стягнення з відповідача підлягають відсотки у сумі 2 529,46 грн.
Суд не приймає до уваги розрахунок заборгованості, який наведений представником відповідача у відзиві, оскільки він не відповідає матеріалам справи, а саме відповідно до виписок по рахунку, на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 сплатив кошти на загальну суму 13 735,72 грн, не на суму 26 466,94 грн, як зазначено у відзиві. При цьому наявність заборгованості за тілом кредиту та відсотками відповідачем не заперечується.
З огляду на викладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, внаслідок чого з відповідача підлягає стягненню 13 201,12 грн заборгованості за кредитом та 2 529,46 грн заборгованість по відсоткам, а всього 15 730,58 грн.
За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу.
За правилами п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За положеннями ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відзиві представник відповідача просила здійснити розподіл судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу.
На підтвердження повноважень адвоката Цокало Т.М. на надання правової допомоги ОСОБА_1 у матеріалах справи міститься копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1209889 від 10.04.2024
Судом встановлено, що 04.04.2024 між адвокатом Цокало Т.М. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №934, у якому сторони погодили вартість послуг адвоката у фіксованому розмірі за кожним видом послуги адвоката.
Відповідно до змісту детального опису робіт (наданих послуг) та акту приймання-передачі наданої правничої допомоги №1 до Договору №934 про надання правової допомоги від 04.04.2024, адвокатом надано такі послуги: надання усної консультації вартістю 1 500,00 грн, ознайомлення з матеріалами справи вартістю 1 000,00 грн, підготовка та написання відзиву вартістю 6 000,00 грн. Всього адвокатом надано послуг вартістю 8 500,00 грн.
Згідно з копією квитанції №934 від 04.04.2024, адвокат Цокало Т.М. на підставі договору про надання правової допомоги №934 від 04.04.2024 прийняла від ОСОБА_1 8 500,00 грн.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis § 268 рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Частинами 4, 5 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач не скористався своїм правом та клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заявив.
На підставі вищевикладеного оскільки відповідачем понесені витрати на правничу допомогу, що підтверджено належними та достатніми доказами, оскільки позов задоволено частково, такі витрати підлягають розподілу пропорційно, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог. Так, відповідач визнав позов на суму 3 746,98 грн, при цьому суд задовольнив позов на суму 15 730,58 грн, отже з позивача підлягають до стягнення на користь відповідача 2 024,70 грн витрат на правничу допомогу, що є пропорційним між розміром визнаних відповідачем та задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 12, 81, 89, 141, 258, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором №1/4091615 від 16.03.2021 у сумі 15 730,58 грн, з яких 13 201,12 грн заборгованість за кредитом та 2 529,46 грн заборгованість по відсоткам.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 440,12 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 024,70 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Т.А.Воробйова