майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"24" червня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/385/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Стретович Н.К.
за участю представників сторін:
від позивача: Слободянюк А.І. - ордер серія СА №1080077 від 14.03.2023;
від відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву представника позивача про розподіл судових витрат у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІСТОЛЬ ІНВЕСТ"
до Фізичної особи - підприємця Полянського Олександра Вікторовича
про стягнення авансового платежу на суму 327604,86 грн
05.06.2024 судом ухвалено рішення про задоволення позову у справі №906/385/24.
Вказаним рішенням також призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 24.06.2024 о 14:30 та встановлено час для надання доказів для вирішення питання про судові витрати - до 10.06.2024 (включно).
Ухвалою від 07.06.2024 суд повідомив сторони про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати на 24.06.2024.
07.06.2024 через електронний суд від представника позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат.
19.06.2024 до суду повернулась неврученою копія ухвали від 07.06.2024, яка була надіслана на адресу відповідача. Причини не вручення: "відсутність адресата за вказаною адресою".
У засіданні суду представник позивача підтримав подане клопотання та просив стягнути з відповідача на користь позивача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Пояснив, що правничі послуги "визначення судової перспективи захисту прав клієнта" та "розробка стратегії юридичного захисту клієнта" не є тотожними, оскільки перша з них включає в себе розгорнуту загальну консультацію стосовно питання, з яким звернувся клієнт, а друга - це визначення комплексу дій стосовно захисту саме інтересів клієнта, що звернувся. Вказані правничі послуги розділені на дві окремі послуги з метою запобігання зловживанням з боку клієнтів та відмови від подальших послуг адвоката після отримання розгорнутої консультації.
Відповідач у судове засідання не прибув.
За вказаного суд враховує, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи вищевикладені обставини та те, що поштова кореспонденція направлялася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати та для забезпечення явки відповідача в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Також суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого має загальний доступ, крім того інформація про призначені судові засідання розміщувалася і на офіційному веб-порталі Судова влада України.
Водночас судом взято до уваги, що саме відповідач наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію і несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.
Розглянувши клопотання представника позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст. 244 ГПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що позивач дотримався вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки представником позивача у встановлений строк подано відповідну заяву та докази понесення таких витрат. Зокрема, у засіданні суду 05.06.2024 представник позивача заявив усне клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. 07.06.2024 до суду від представника позивача надійшли докази понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Матеріали справи містять Ордер серії СА №1080077 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Брістоль Інвест" адвокатом Слободянюком Андрієм Ігоровичем у Господарському суді Житомирської області, на підставі договору про надання правової допомоги №73 від 12.09.2023 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЧК №001352 від 01.06.2021, видане адвокату Слободянюку Андрію Ігоровичу.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями п.3 ч.1 ст.3, ст.6 ЦК України закріплено принцип свободи договору.
У матеріалах справи міститься договір №73 про надання правничої (правової) допомоги від 12.09.2023, укладений між адвокатом Слободянюком Андрієм Ігоровичем (виконавець) та ТОВ "Брістоль Інвест" (клієнт), відповідно до п.1.1 якого клієнт доручає, а виконавець відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов'язання надати клієнту правничу (правову) допомогу, визначену п.1.2 цього договору.
За умовами п.2.1 договору за надання правової допомоги за цим договором сторони встановили розмір винагороди, яка визначена в додатковій угоді №1 до цього договору.
У абз.2 п.2.4 договору сторони погодили, що клієнт повинен самостійно сплачувати податки, обов'язкові платежі, судові збори, а також здійснювати інші необхідні витрати, які є передумовою вчинення нотаріальних дій, дій щодо реєстрації права власності, державної реєстрації угод, процесуальних дій, прийняття процесуальних та інших рішень органами судової влади, місцевого самоврядування, підприємствами та організаціями. У випадку, якщо виплати, зазначені в цьому пункті були здійснені виконавцем, він має право вимагати від клієнта наступного відшкодування здійснених виплат.
Підтвердженням отримання винагороди від клієнта згідно умов даного договору може слугувати довідка адвоката із зазначенням в ній вартості сплачених або таких, що підлягають сплаті за послуги правничої (правової) допомоги, інформації про те, кому сплачені та/або мають бути сплачені кошти, ПІБ клієнта, підстав надання правничої (правової) допомоги тощо (п.2.5 договору).
У п. 2.6 договору сторони погодили, що за наслідками виконання цього договору (окремих його етапів) сторони підписують Акт виконаних робіт (наданих послуг).
Також матеріали справи містять додаткову угоду №1 від 12.09.2023 до договору про надання правової допомоги №73 від 12.09.2023, у якій сторони погодили ставки (тарифи) за послуги, які можуть бути надані клієнту згідно договору.
На підтвердження понесених витрат до матеріалів справи надано довідку адвоката Слободянюка А.І. від 06.06.2024 про те, що ТОВ "Брістоль Інвест" оплатило послуги правової (правничої) допомоги у розмірі 20000,00 грн.
Також матеріали справи містять акт №73/24 від 06.06.2024 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) та понесених витрат за договором про надання правової допомоги №73 від 12.09.2023, відповідно до яких адвокатом Слободянюком А.І. надано позивачу правничу допомогу на загальну суму 20000,00 грн, а саме:
1. Усна консультація клієнта з приводу не поставки товару і не повернення коштів, сплачених в якості авансового внеску - 1 дія - 500,00 грн.
2. Складання вимоги про передачу товару, а у разі неможливості передачі - повернення коштів - 1 документ - 1000,00 грн.
3. Попереднє ознайомлення із матеріалами справи, пошук та аналіз судової практики, визначення судової перспективи захисту прав клієнта - 1 дія - 2500,00 грн.
4. Розробка стратегії юридичного захисту клієнта - 1 дія - 1500,00 грн.
5. Отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ФОП Полянського О.В. - 1 документ - 105,00 грн.
6. Отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ "Брістоль Інвест" - 1 документ - 105,00 грн.
7. Складання та подання до Господарського суду Житомирської області позовної заяви про стягнення авансового платежу з додатками - 1 документ - 2800,00 грн.
8. Участь в судовому засіданні 13.05.2024 в режимі відеоконференції - 1 дія - 1400,00 грн.
9. Участь в судовому засіданні 05.06.2024 в режимі відеоконференції - 1 дія - 1400,00 грн.
10. Гонорар (винагорода, "гонорар успіху") за досягнення адвокатом мети в частині задоволення позовних вимог у справі - 1 дія - 8690,00 грн.
Відповідно до частин першої і другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, згідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, тобто виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Заперечення щодо розміру судових витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення суми витрат з контррозрахунком від відповідача до суду не надходили.
Проте, відносно вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу у вигляді "гонорару успіху", суд дійшов наступних висновків.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як «гонорар успіху», проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 в справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом такого виду винагороди як «гонорар успіху» у договорі про надання правової допомоги, що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Відтак, враховуючи дані позиції ВПВС, клієнт і адвокат користуючись принципом свободи договору можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказане вкотре не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг, а відповідно не може переноситись на іншу сторону (не сторону такого договору).
Суд наголошує, що апелянт і у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року в справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).
Правовий аналіз наведеного вище надає підстави для висновку, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2023 у справі №904/3745/22, від 20.12.2023 року у справі №910/5483/22.
Суд виходить з того, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Також суд звертає увагу, що у цій справі підставою для звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи статтей 123, 124, 126, 129, 244 ГПК України і вимога позивача обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами.
До того ж, «гонорар успіху» ні договором про надання правової допомоги №73 від 12.09.2023, ні додатковою угодою до нього не передбачено, а визначено в 10-у пункті Акту приймання - передачі наданих послуг №73/24 від 06.06.2024 саме як додаткова оплата, яка не включається у вартість надання правничої допомоги та виплачується адвокату при позитивному для клієнта рішенні після ухвалення судового рішення по даній справі.
Тобто, «гонорар успіху» не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.
Одночасно така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як «гонорар успіху», за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.
Враховуючи вищенаведене, суд не вважає за необхідне покладати витрати позивача в частині сплати "гонорару успіху" в розмірі 8690,00 грн на відповідача, оскільки задоволення вимоги щодо стягнення гонорару за позивний результат розгляду справи не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору та справедливості, у зв'язку з чим його відшкодування матиме надмірний характер.
Проаналізувавши в сукупності все вищевикладене, суд дійшов висновку, що доведеними, документально обґрунтованими та такими, що відповідають критерію розумної необхідності є витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 11310,00 грн. У стягненні 8690,00 грн "гонорару успіху" суд відмовляє.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 221,233, 244 ГПК України, господарський суд
1. Заяву представника позивача про розподіл судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Полянського Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІСТОЛЬ ІНВЕСТ" (19326, Черкаська обл., Лисянський р-н, с. Дібрівка, вул. Центральна, буд. 1 Б, ід. код 39238632):
- 11310,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне додаткове рішення складено: 27.06.24
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи
- позивачу та представнику - через "Електронний суд
2 - відповідачу - рек. з пов.