Справа № 523/6599/24
Провадження №2/523/3634/24
"25" червня 2024 р. суддя Суворовського районного суду міста Одеси Сувертак І. В., розглянув позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Черняховського, 6) про припинення обтяження нерухомого майна, що застосовано на підставі ухвали суду від 30 грудня 1992 року,
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Черняховського, 6) про припинення обтяження нерухомого майна, що застосовано на підставі ухвали суду від 30 грудня 1992 року.
Справу отримано головуючим-суддею Сувертак І. В. 22 квітня 2024 року.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Зазначена позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме позивачем не зазначено:
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Як зазначили позивачі у своєму позові, їм, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , належить на праві приватної спільної часткової власності по 1/2 квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради від 22 грудня 2008 року та розпорядження органу приватизації від 22 грудня 2008 року № 212404.
Вказане право власності було зареєстровано ними в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22581055 від 27 квітня 2009 року.
У квітні 2024 року звернулись до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради з метою зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно своє право власності на зазначену частку квартири. Під час огляду документів з'ясувалось, що на вказану квартиру накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 8181166.
Підстава обтяження-ухвала б/н від 30 грудня 1992 року, видана судом Суворовського району м. Одеси.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму ВССУ України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 за № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» визначено, що у резолютивній частині рішення у цій категорії справ суду належить зазначати конкретне майно, з якого знімається арешт, його вартість, на користь кого знято арешт і за ким визнається право власності чи кому це майно передається у володіння.
Позивачами не надано інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , тому у суду відсутня можливість визначення підсудності та підвідомчості справи.
Окрім того, позивачами не надано доказів звернення до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради та до Суворовського районного суду м. Одеси з метою надання копії ухвали суду б/н від 30 грудня 1992 року, на підставі якої (як зазначено позивачами) застосовано обтяження нерухомого майна - арешт.
Згідно частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2024 року позовна заява була залишена без руху, а позивачам наданий строк для усунення недоліків, який складає п'ять днів з дня отримання ухвали.
Позивач ОСОБА_2 30 квітня 2024 року надала на адресу суду заяву з проханням долучити до матеріалів справи довідки з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а також звернення до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про надання копії ухвали суду б/н від 30 грудня 1992 року, на підставі якої (як зазначено позивачами) застосовано обтяження нерухомого майна - арешт.
Однак від 30 квітня 2024 року по 25 червня 2024 року відповіді від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради позивачами на адресу суду не надано та позивачі тривалий проміжок часу долею справи не цікавиться.
Таким чином, позивачами недоліки позовної заяви, що викладені в ухвалі суду 22 квітня 2024 року не усунуто та позивачі значний терміну час долею справи не цікавляться.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивачі мають право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, суддя вважає за необхідне позов визнати неподаним та повернути позивачам, в зв'язку з не усуненням недоліків та роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 185, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Черняховського, 6) про припинення обтяження нерухомого майна, що застосовано на підставі ухвали суду від 30 грудня 1992 року - вважати неподаною та повернути позивачам.
Роз'яснити позивачам, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя