Справа №:755/10246/24
Провадження №: 1-кс/755/2187/24
"27" червня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_4 від 11.03.2024 року про закриття кримінального провадження №12024105040000341 від 27.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
ОСОБА_3 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва, в порядку ст. 303 КПК України, зі скаргою на постанову старшого дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_4 від 11.03.2024 року про закриття кримінального провадження №12024105040000341 від 27.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Скарга мотивована тим, що Дніпровським УП ГУНП в м.Києві проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024105040000341 від 27.02.2024 року. Підставою для його закриття встановлено відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України). Проте, скаржник вказує, що з моменту подачі заяви про вчинення злочину, старший дізнавач не вчинив жодних слідчих дій, направлених на збирання доказів, окрім того не допитав потенційного підозрюваного, не здійснив огляд відеозапису з камер відеоспостереження Дніпровського районного суду м. Києва, наданого захисником скаржника. Окрім того, скаржник жодного разу не отримував жодних листів, повісток чи постанов в рамках даного кримінального провадження. Вказав, що оскаржувана постанова повністю протирічить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України.
Дізнавач будучи повідомленим про судове засідання, згідно положень ст. 135 КПК України, не з'явився. Проте, на вимогу суду, надав матеріали закритого кримінального провадження №12024105040000341 від 27.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Представником скаржника подано заяву про розгляд скарги за їх відсутності. Скаргу підтримують та просять її задовольнити.
Слідчий суддя беручи до уваги положення ст.ст. 22, 26 даного Кодексу в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, з урахуванням строків розгляду скарг даного типу, вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті.
Як вбачається зі скарги та долученої до неї копії постанови про закриття кримінального провадження №12024105040000341 від 27.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, Дніпровським УП ГУНП в м. Києві здійснювалось досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.
Постановою старшого дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 11.03.2024 року кримінальне провадження №12024105040000341 від 27.02.2024 року закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (п.2 ч.1 ст.284 КПК України). Постанова обгрунтована тим, що відповідно до відпрацювання доручення, в порядку ст. 40-1 КПК України, встановити свідків/очевидців події, а також особу, яка наносила тілесні ушкодження не вдалось можливим, камери відеоспостереження на місці події відсутні. Крім цього старшим дізнавачем було встановлено, що заявник до медичних закладів не звертався, швидку медичну допомогу не викликав.
У кримінальному провадженні не може бути привілеїв чи обмежень у поцесуальних правах, передбачених КПК України, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками (ч. 1 ст. 10 КПК України).
Статтею 24 Кримінального процесуального кодексу України законодавчо передбачено гарантоване право кожного на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо: встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Таким чином, закриття кримінального провадження являється формою закінчення досудового розслідування, за наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, в свою чергу прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження у своїй сукупності.
Обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, згідно вимог ч. 1 ст. 92 цього ж Кодексу покладається саме на слідчого та прокурора.
В ході дослідження матеріалів кримінального провадження №12024105040000341 від 27.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, судом встановлено, що прокурором були надані письмові вказівки, відповідно до яких старшому дізнавачу ВД Дніпровського УП ГУНП в м. Києві було доручено проведення ряду слідчих (розшукових) процесуальних дій з граничним строком виконання до 28.03.2024 року (а.к.п. 6).
Відповідно до ч. 3 ст. 40-1 КПК України, дізнавач зобов'язаний виконувати вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі. Окрім того, при застосуванні аналогії права, вбачається, що дізнавач несе відповідальність за невиконання законних вказівок та доручень прокурора, що цілком узгоджується зі ст. 40 КПК України, оскільки останній відповідно до положень КПК України наділений повноваженнями слідчого, а тому у причинно-наслідковому зв'язку із невиконанням таких повноважень, знаходиться відповідальність.
Окрім того, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 40-1 КПК України, дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.
Разом із тим, старший дізнавач ВД Дніпровського УП ГУНП в м. Києві проігнорував надані вказівки та єдиним його законним процесуальним рішенням у даному кримінальному провадженні було винесення постанови про призначення судово-медичної експертизи від 06.03.2024 року (а.к.п. 17-18). При цьому такі вказівки, як "...допит потерпілого; допит можливих свідків події; вилучення та долучення до матеріалів кримінального провадження медичної документації потерпілого; невідкладне проведення інших необхідних процесуальних дій..." були зухвало проігноровані суб'єктом владних повноважень.
Окрім того, суд звертає увагу, що протокол допиту потерпілого від 08.05.2024 року було складено дізнавачем ВД Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_5 (а.к.п. 11-13), яка відповідно до витягу з ЄРДР (а.к.п. 1) навіть не входила до групи дізнавачів.
Відповідно до висновків експертів № 042-445-2024 (а.к.п. 21-24) та № 041-337-2024 (а.к.п. 25-26) потерпілому ОСОБА_3 внаслідок кримінального правопорушення спричинено легкі тілесні ушкодження.
Також адвокатом ОСОБА_6 було долучено до матеріалів кримінального провадження відеозапис з камер спостереження, які знаходяться на будівлі Дніпровського районного суду м. Києва, за адресою: м. Київ, вул. Пластова, 3. В ході дослідження вказаного відеозапису судом встановлено, що до автомобіля ОСОБА_3 (що вбачається з протоколу допиту від 08.05.2024 р.) підходить невстановлена досудовим розслідуванням особа та вході нетривалої розмови починає наносити останньому через вікно автомобіля удари, після чого потерпілий вийшов з салону транспортного засобу та особа починає завдавати йому удари в область голови на вулиці. Після чого до них підходить чоловік та бійка припиняється. Судом встановлено, що за даною подією спостерігало як мінімум двоє осіб.
Окрім того, матеріали не тільки не містять протоколу огляду вказаного відеозапису, проведення якого повинно було здійснювати у відповідності до ст. 237 КПК України, але й старшим дізнавачем у постанові про закриття кримінального провадження вказується, що "...встановити свідків/очевидців події не вдалось можливим...", "...камери відеоспостереження на місці події відсутні..."
Дізнавач у постанові при мотивуванні підстави закриття кримінального провадження посилається на відпрацювання доручення, в порядку ст. 40-1 КПК України, проте такого процесуального документа судом не виявлено, окрім того матеріали кримінального провадження не містять доручення дізнавача оперативним підрозділам, виконання якого регламентовано ст. 41 КПК України.
Суд констатує, що старшим дізнавачем ВД Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_4 не проведено жодних слідчих (розшукових) дій, регламентованих Главою 20 КПК України.
При цьому суб'єктом владних повноважень прийнято рішення про закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального провадження. Тобто старшим дізнавачем ВД Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_4 з переліку всіх можливих підстав для закриття кримінального провадження, регламентованих ст. 284 КПК України, без проведення комплексу слідчих (розшукових) дій, обрано саме п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, що не тільки порушує принципи та завдання кримінального провадження, що в сукупності призводить до порушення логіки досудового розслідування, але й підриває довіру суспільства до правоохоронних органів та до букви Закону вцілому. Уникнення особою кримінальної відповідальності за сприяння органу досудового розслідування є, на думку суду, неприпустимим, оскільки вказаний прецедент може потягнути за собою не тільки підвищення рівня злочинності як такого, але й знизить усвідомленість громадян про правові наслідки порушення Закону.
Суд наголошує увагу органу досудового розслідування, що постанова про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
Вказані обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що досудове розслідування у кримінальному провадженні проведено без всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки дізнавачем всіх зібраних та перевірених доказів, у зв'язку з чим висновок дізнавача про закриття кримінального провадження є не тільки передчасним, але й позбавленим належного мотивування та таким, що не відповідає вимогам чинного кримінально процесуального законодавства, а тому постанова про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню.
Статтею 8 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні Бєлоусов проти України заява №4494/07 від 7 листопада 2013 року у п.55 зазначив: мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою Суду, включають в себе вимоги, що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім та підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю (див., наприклад, рішення від 19 липня 2012 року у справі «Алексахін проти України» (Aleksakhin v. Ukraine), заява № 31939/06, п. 55).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
За таких обставини, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, які йому відомі, на час розгляду скарги, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга підлягає задоволенню шляхом скасування постанови старшого дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_4 від 11.03.2024 року про закриття кримінального провадження №12024105040000341 від 27.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, так як такий спосіб захисту порушених прав є єдино ефективним засобом юридичного захисту в національному органі у світлі норм ст. 307 даного Кодексу.
З цих підстав слідчий суддя, керуючись ст. ст. 303-307, 369-372, 376, 534 КПК України,
постановив
Скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_4 від 11.03.2024 року про закриття кримінального провадження №12024105040000341 від 27.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - задовольнити.
Постанову старшого дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_4 від 11.03.2024 року про закриття кримінального провадження №12024105040000341 від 27.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України.
Слідчий суддя: