Справа №:755/8535/24
Провадження №: 2-о/755/368/24
"26" червня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Булгакової Є. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за спільною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Заявники звернулись до суду зі спільною заявою про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що з 19 листопада 2016 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу подружжя мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини між подружжям припинене, спільного господарства не ведуть, переконані, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить їх спільним інтересам, як окремих осіб, що має для них істотне значення.
Заявник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, представник заявник подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заяву про розірвання шлюбу підтримав та просив задовольнити.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, представник заявник подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заяву про розірвання шлюбу підтримав та просив задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Як визначено статтею 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст.55 Сімейного кодексу України).
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Як роз'яснено у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов'язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.
Як убачається з матеріалів справи, підтверджується наявними у справі доказами, з 19 листопада 2016 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу подружжя мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюбні відносини між подружжям припинене, спільного господарства не ведуть, переконані, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить їх спільним інтересам, як окремих осіб, що має для них істотне значення.
Відповідно до ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.
Стаття 109 Сімейного кодексу України встановлює, що подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Як убачається з матеріалів справи, 17 квітня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір між батьками про сплату аліментів на дитину, здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини (а.с. 15-19).
Відповідно до ч. 3 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним той факт, що рішення заявників про розлучення є виваженим та свідомим, причини з яких подружжя наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, та відповідає їх дійсній волі, не зачіпає та не порушує їх особисті та майнові права, та права їх малолітньої дитини, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали не можливими, останній час подружжя сімейно-шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, досягли спільної згоди щодо участі у виховані дитини, умов проживання та розміру матеріальної допомоги на утримання дитини, разом з тим суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України,
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що спільна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до положень ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 24, 56, 105, 109, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст. 2, 4-5, 76-81, 263-265, 293, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований 19 листопада 2016 року Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1642.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 26.06.2024 року.
Учасники справи:
Заявник - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );
Заявник - ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Суддя -