Справа №:755/19262/23
Провадження №: 2-др/755/101/24
(додаткове)
"26" червня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Яровенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву відповідача ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пашнина Валентина Володимирівна про визнання договору дарування недійсним,-
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пашнина Валентина Володимирівна про визнання договору дарування недійсним.
Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
В судове засідання сторони не викликалися.
Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суддя виходить з наступного.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, у зв'язку з повторними неявками у судове засідання задоволено. Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пашнина Валентина Володимирівна про визнання договору дарування недійсним залишено без розгляду з підстав пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.
У зазначеній ухвалі питання про розподіл між сторонами судових витрат не вирішувалося.
Положеннями ст. 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Системний аналіз норм процесуального законодавства, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, ст. 129 та 130 ГПК України дає підстави для висновку про те, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити саме з положень саме ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17.
Судові витрати, відповідно до ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Таким чином, в силу імперативного припису ч. 5 ст. 142 ЦПК України відповідні витрати відповідача, у тому числі на правову допомогу адвоката, компенсуються позивачем за умови встановлення судом саме необґрунтованих дій останнього.
Залишення позову без розгляду передбачено у чинному ЦПК України з різних підстав. Суд має право залишити позов без розгляду самостійно (без заяви позивача), дійсно, у випадку необґрунтованих дій позивача: Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
У вказаних вище випадках суд з урахуванням обставин конкретної справи може встановити вищезазначені дії позивача необґрунтованими та постановити компенсувати за його рахунок витрати відповідача у відповідності до положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України.
Разом з цим, ЦПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак, очевидно, що під такими діями можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Так, судом встановлено, що ухвалою суду від 21 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус КМНО Пашнина В.В. про визнання договору дарування недійсним залишено без розгляду.
Натомість, під час розгляду вказаної справи відповідач отримав професійну правничу допомогу, а тому витрати відповідача, у тому числі на правову допомогу адвоката, на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України мають бути відшкодовані позивачем.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Із матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів в суді відповідача ОСОБА_1 здійснював адвокат Костянецький М.В., що підтверджується Договором про надання правничої допомоги від 24 серпня 2023 року.
Позивач в обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав 1) Договір про надання правової допомоги від 24 серпня 2023р., укладеного між адвокатом ОСОБА_1. та Адвокатом Костянецький М.В., 2) додатковою угодою до Договору про правничу допомогу від 24.08.2023; 3)акт надання послуг від 22 травня 2024 року.
В Акті наданих послуг представник відповідача надав детальний опис робіт (наданих послуг) з наведенням здійснених ним витрат по кожному із видів робіт (вивчення документів, складання відзиву, заяв - 8 тис. грн, представлення інтересів клієнта в судових засіданнях 14.03.2024 року, 11.04.2024р. та 21.05.2023 року - 12 тис. грн. та вартості гонорару за успішне завершення судової справи (залишення позову без розгляду) 12 тис. грн., а всього 32 тис. грн.
Обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, які зазначені в Акті № 2 підтверджується матеріалами справи, в якій містяться всі підготовлені указаним представником процесуальні документи.
Стороною відповідача не подавалось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує такі критерії. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначаючи суму відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Щодо гонорару за успішне завершення судової справи (залишення позову без розгляду) 12 тис. грн.суд зазначає таке.
За умовами п. 2 додаткової угоди до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 24.08.2023 року за успішне завершення судової справи для Клієнта (відмова в задоволенні позовних вимог, залишення позову без розгляду, закриття справи)12 000 грн.
Разом з тим Європейський суд з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відтак суд доходить висновку, що судові витрати у виді «гонорару успіху», які поніс позивач, не відповідають принципу справедливості та не є такими, що були неминучими, а тому стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.
При цьому суд також ураховує правову позицію Верховного Суду, яка визначена у постанові від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21) та відповідно до якої під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (аналогічні критерії визначені у ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 20 000,00 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.270 ЦПК України, суд, -,-
Ухвалити додаткове рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пашнина Валентина Володимирівна про визнання договору дарування недійсним про стягнення судових витрат - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.
Дані сторін:
Позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пашнина Валентина Володимирівна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Суддя Яровенко Н.О.