Справа № 229/2863/24
Провадження № 2/229/1266/2024
26 червня 2024 р. суддя Дружківського міського суду Донецької області Дубовик Р.Є., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Бахмутської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності за набувальною давністю,
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Бахмутської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, згідно якого просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на 1/2 частку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 .
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 23 травня 2024 року зазначену позовну заяву залишено без руху, позивачу роз'яснено, що для усунення недоліків позовної заяви їй необхідно визначити ціну позову, яка повинна відповідати дійсній вартості спірного майна на час звернення із позовом, та сплатити судовий збір із розрахунку 1% від ціни позову, але не більше ніж 15140 грн.
11 червня 2024 року позивач подала до суду заяву на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, згідно якої вказала, що частина будинку, про визнання права власності на яку заявлено позов, розташована у м. Бахмут Донецької області, та відноситься до тимчасово окупованої території України, на теперішній час будинок зруйнований. Враховуючи цю обставину, вона позбавлена можливості провести оцінку майна та, відповідно, зазначити ціну позову і від цієї ціни заплатити судовий збір. Просить звільнити її від сплати судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю.
Дослідивши матеріали справи, надане позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору, суддя зауважує про таке.
Дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред'явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Зазначеною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок звільнити заявника від сплати судового збору. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 р. у справі №904/9117/17.
Враховуючи те, що доказів на підтвердження обставин, що дають підстави для звільнення від сплати судового збору до заяви не додано, суддя не вбачає підстав для звільнення від сплати судового збору позивача ОСОБА_1 , а тому позивач повинна сплатити визначений судовий збір (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за вимогу майнового характеру та надати суду оригінали документів, що підтверджують сплату судового збору або зазначити інші підстави звільнення її від сплати судового збору, визначені Законом України «Про судовий збір», якщо такі є.
У позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю цього майна. Вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. При цьому суддя звертає увагу на те, що тягар доказування вартості майна несе позивач.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до п. 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, ринкова вартість це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
За ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.
Позивачем пред'явлено позов майнового характеру, при цьому ціна позову, яка повинна відповідати дійсної вартості майна, не вказана, доказів щодо дійсної вартості майна суду не надано та в суду відсутня можливість встановлення такої ціни на день подання позову у зв'язку з відсутністю даних від позивача.
Позивач вказує на «неможливість виготовлення документів про вартість майна, оскільки спірне майно перебуває на території, де відбуваються активні бойові дії, на теперішній час це майно зруйноване».
Разом з тим, відповідно до наказу Фонду державного майна України від 25 червня 2021 року № 1097 введено в експлуатацію єдину базу даних звітів про оцінку з модулем електронного визначення оціночної вартості, сервісом послуги електронного визначення оціночної вартості та автоматичного формування електронних довідок про оціночну вартість об'єкта нерухомості (https://evaluation.spfu.gov.ua).
Таким чином, позивач не позбавлена можливості сформувати електронну довідку про оціночну вартість нерухомого майна на вищевказаному сайті Державного майна України.
Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно надати суду оцінку (висновок про вартість) нерухомого майна, дійсну на день подачі позову, сплатити судовий збір у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та надати до суду документ, що підтверджує його оплату, або зазначити інші обставини для звільнення від сплати судового збору, якщо такі є, надавши суду відповідні докази.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З урахуванням вищенаведеного, суддя вважає за можливе продовжити позивачу процесуальний строк для усунення вищевказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 175, 176, 177, 258-261 ЦПК України, суддя,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків на п'ять днів з дня отримання копії даної ухвали.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом 10 днів з моменту отримання ухвали. Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків позову у строк, встановлений судом, позов буде вважатися неподаним та повернутий.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Є. Дубовик