Справа № 517/866/24
Провадження № 3/517/708/2024
26 червня 2024 року с-ще Захарівка
Суддя Фрунзівського районного суду Одеської області Меєчко О.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Давидівка Фрунзівського району Одеської області, громадянки України, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер невідомий, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, -
До Фрунзівського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Протокол складений інспектором ЮП СП Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Михайловіною М.С.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 19 квітня 2024 року серії ВАВ 567807 вбачається, що 19 квітня 2024 року біля 19 год 40 хв. ОСОБА_1 повторно ухилялась від передбачених законом обов'язків щодо належних умов життя та здоров'я своїх малолітніх дітей, а саме: знаходилась в стані алкогольного сп'яніння, чим загрожувала життю та здоров'ю дітей. Своїми діями порушила вимоги ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, при обставинах вказаних у протоколі не визнала та пояснила, що 19 квітня 2024 року вона жодних алкогольних напоїв не вживала. Оскільки у квітні місяці 2024 року (в тому числі 19 квітня) проходила курс лікування, у зв'язку з чим приймала відповідні лікарські препарати. В свою чергу під час прийому даних ліків алкоголь вживати було категорично заборонено. Що стосується її пояснень, які містяться в матеріалах справи зазначила, що підписала їх не читаючи, оскільки повірила поліцейській, яка їх оформила.
На підтвердження вини ОСОБА_1 відповідальним працівником поліції, крім вище вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, також було надано письмові пояснення ОСОБА_1 (без дати їх відібрання), з яких вбачається, що 19 квітня 2024 року вона разом з подругою вживала алкогольні напої та в стані алкогольного сп'яніння поводила себе неналежним чином, чим загрожувала життю та здоров'ю своїх малолітніх дітей (а.с. 2); копію постанови Фрунзівського районного суду Одеської області від 26 березня 2024 року, згідно якої ОСОБА_1 було визнано винною у вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді попередження. Вказана постанова набрала законної сили 06 квітня 2024 року (а.с. 5-7); довідку - характеристику Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 29 травня 2024 року № 212 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_2 , згідно якої за час проживання останньої на території селищної ради скарг чи заяв у виконком ради на неї не надходило. Склад сім'ї невідомий (а.с. 8).
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, суд встановив наступне.
Частиною ч.1 ст.184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя,навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідальність за ч. 2 ст. 184 КУпАП наступає за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, тощо.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995, у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Отже, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 у справі про тлумачення терміну законодавство визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст. 184 КУпАП.
Згідно ст. 12 закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
У справах Малофєєва проти росії (Malofeyevav.Russia, рішення від 30.05.2013) та Карелін проти росії (Karelinv.Russia, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
На підставі викладеного вище суд вважає, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання правопорушника винним.
Водночас у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено конкретно в чому полягало ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків, не вказано прізвище потерпілого (потерпілих), місце вчинення правопорушення, а також спеціальну норму закону, яку порушила остання, оскільки диспозиція ст. 184 КУпАП є бланкетною.
До протоколу взагалі не надано жодних доказів на підтвердження самого факту ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків.
Також у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що ОСОБА_1 є матір'ю малолітніх/неповнолітніх дітей. До матеріалів не додано копії свідоцтв про народження дітей. В свою чергу у довідці - характеристиці наданої Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області від 29 травня 2024 року № 212 вказано, що склад сім'ї ОСОБА_1 невідомий.
Інших будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі, суду не надано та не зазначено про наявність таких доказів.
Згідно з ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
Отже, викладені обставини, досліджені в судовому засіданні, свідчать про те, що в даному випадку суду не надано доказів невиконання ОСОБА_1 передбачених законом обов'язків щодо виховання дітей.
На підставі викладеного вище суд вважає, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання ОСОБА_1 винною.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на зазначене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, що підлягають доказуванню в цій справі, та оскільки наявні матеріали справи не містять доказів, які поза розумним сумнівом підтверджують факт ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законом обов'язків щодо забезпечення належних умов життя та здоров'я своїх малолітніх дітей, а тому вказане є підставою для закриття провадження по справі у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням положень ст. 283 КУпАП у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення судовий збір стягненню не підлягає.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 9, 184, 245, 251, 252, 256, 266, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги через Фрунзівський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: