Березівський районний суд Одеської області
20.06.2024
Справа № 494/718/24
Провадження № 3/494/368/24
20.06.2024 р. м. Березівка
Суддя Березівського районного суду Одеської області Римар І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яке надійшло від Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності не притягувалася протягом року, у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення зі змінами та доповненнями (далі - КупАП), -
16.04.2024 року до Березівського районного суду Одеської області від Березівського РВП ГУНП в Одеській області надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана справа надійшла в провадження судді Римар І.А. та призначено до судового розгляду на 07.05.2024 року.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №478869 від 12.04.2024 року, вбачається, що 12.04.2024 року о 23.34 грн. в м. Березівка по вул. Мисливській ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Ford Escort» д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Алкатест, тест №61, результат 0,58 пром, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 11.08.2024 року.
Під час розгляду справи 07.05.2024 року ОСОБА_1 своєї вини не визнав, будь-яких законних підстав для зупинки не було, останні не пропонували йому пройти медичний огляд та подав письмову заяву про ознайомлення з матеріалами справи та перенесення розгляду справи. Судове засідання відкладено на 28.05.2024 року.
В судовому засідання 28.05.2024 року ОСОБА_1 винним себе знову не визнав,оскільки будь-яких порушень ПДР не допускав та взагалі не було підстав його зупиняти. Будь-які адміністративні матеріали не складались. Ніяких алкогольних напоїв не вживав, а пив лише кефір. Пояснення писались зі слів поліцейського. Постановою суду від 28.05.2024 року здійснено виклик поліцейських ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для надання пояснень, а тому розгляд справи відкладено на 20.06.2024 року.
В судове засіданні 20.06.2024 року ОСОБА_1 не з'явився. 17.06.2024 р надіслав на адресу суду заяву про слухання справи без його участі, також просив закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Винним себе не визнає.
Допитаний в судовому засідання поліцейський ОСОБА_2 пояснив, що 12.04.2024 року він знаходився на добовому чергуванні в Березівському РВП ГУНП в Одеській області. В цей день, разом з поліцейським ОСОБА_4 здійснювали виїзд по м. Березівка Одеської області. Проїхавши по вул. Мисливській зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , оскільки в нього не відсвічувався задній номерний знак. Під час бесіди з ним, почули від нього запах алкоголю з порожнини рота, запропонували йому пройти тест на алкотестері «Драгер», він погодився. Тест показав результат 0.58 пром., після чого склали відносно нього протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП. Також повідомив, що автомобіль їхав їм на зустріч та у дзеркало заднього виду побачили , що не підсвічується задній номер транспортного засобу, а тому вирішили розвернутись і поїхати за даним автомобілем, після чого зупинили його. Також вказав, що інших адміністративних матеріалів, окрім ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 не складалося, оскільки потім виявилось, що номерний знак підсвічується. Він відбирав лише пояснення, а протокол складав ОСОБА_3 . Окрім цього, пояснив, що оскільки на задньому номері працювала лампочка, вони не складали адміністративний матеріал.
Поліцейський ОСОБА_3 , який складав протокол про адміністративне правопорушення у судове засідання на виклик суду не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.
Суд вважає зазначити, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у попередніх судових засіданнях, допитавши поліцейського ОСОБА_2 , враховуючи відсутність поліцейського ОСОБА_3 , який складав адміністративний протокол, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд доходить до наступного висновку:
Статтею 245 КУпАП передбачено: «Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.».
Згідно ст. 254 КУпАП «Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності…».
Відповідно до ст. 280 КУпАП «Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».
Як встановлено вище та підтверджено матеріалами справи, відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол, яким передбачено правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч.2 статті 251 КУпАП передбачено: «Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу».
Оскільки, ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення - не визнає, а тому вказані обставини у протоколі є недоведеними та підлягають встановленню (доказуванню) під час розгляду справи.
Водночас, суд враховує, що навіть у разі наявності підпису водія про притягнення його до адміністративної відповідальності або сам факт визнання особою вини у ПДР ,- не може бути беззаперечним та достатнім доказом його вини, правомірності прийнятого рішення і не звільняє особи, яка склала протокол від доведення його правомірності. Вказане підтверджується практикою Верховного суду, а саме Постановою ВС/КАС № 757/2757/16-а від 22.07.2019 року. Постановою ВС/КАС від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17.
Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України: «Кожен має право на справедливий … розгляд його справи …».
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд поєднуються з положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№475/97-ВР) та є частиною національного законодавства.
Судом під час розгляду справи, винесено постанову про виклик поліцейських, проте поліцейський ОСОБА_3 , який складав протокол про адміністративне правопорушення у судове засідання не з'явився на виклик до суду та причини неявки не повідомив.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст.247,280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
При цьому, суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступені підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Складаючи протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП працівник поліції зазначив, що ОСОБА_1 керував автомобілем Форд Ескорт, у стані алкогольного сп'яніння.
На підтвердження вказаних обставин працівник поліції долучив до протоколу про адміністративне правопорушення: акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, квитанцію з результатом тесту, розписку про отримання на зберігання транспортного засобу, письмові пояснення та відеозапис оформлення адміністративних матеріалів.
Однак, суд вважає, що вищенаведені докази не можна вважати достатніми, належними та такими, що доводить вину ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Як зазначав ОСОБА_1 під час судового розгляду, що поліцейські безпідставно його зупиняли та будь-які матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутність підсвічення номерного знаку не складали.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» .
Так, у своєму рішенні від 15.03.2019 Верховний Суд у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
Згідно правових висновків Верховного Суду, висловлених при розгляді справ на неправомірні дії поліцейського, поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень ПДР України зупиняти автомобіль, перевіряти документи та, як наслідок, вимагати проходження перевірки на стан сп'яніння (рішення від 15.03.2019 справа 686/11314/17; від 23.10.2019 справа № 357/10134/17).
Як вбачається з відеозапису, порушень правил дорожнього руху ОСОБА_1 перед його зупинкою працівниками поліції не здійснював, будь-яких належних та допустимих доказів цього не надано. Окрім того, працівник поліції ОСОБА_2 під час судового засідання зазначив, що інших адміністративних матеріалів, в тому числі за неосвітлення номерного знаку не складалось.
Посилання поліцейського ОСОБА_2 на те, що вони зупинили водія, бо у його авто не відсвічувався задній номерний знак, то суд ставиться до таких пояснень критично, оскільки з відеозапису вбачається, як автомобіль поліцейських їде у нічний час на невеликій швидкості та на зустріч рухається автомобіль , після чого розминувшись з ним, останні почали одразу розворот та наздоганяти автомобіль та наздогнавши вирішили зупинити його, причиною зупинки стало саме відсутність підсвічення заднього номерного. При цьому, адміністративні матеріали не складали, оскільки він працював, що ставить під сумнів дії поліцейських про законність зупинки ОСОБА_1 .
Доказів притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, за те, що в його автомобілі в темну пору був неосвітлений задній номерний знак, чим порушив п.п.2.9 «в» ПДР України - суду не надано.
Суд також враховує позицію Чернівецького апеляційного суду по справі №718/1824/22 від 13.10.2022 року про те, що працівниками поліції не було задукоментовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм положень ПДР , які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну Поліцію» давали прао працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу, проте останнього взагалі не має доказів, які б свідчили що він керував ним.
Тобто, на думку вказаного апеляційного суду, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, у зв'язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд вважажє зазначити, що у рішеннях по справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», а саме: коли визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і ті докази, які не були б отримані, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
Окрім цього, суд звертає увагу, що на відео з боді камер поліцейський одразу без представлення починає перевіряти документи та оглядати автомобіль, результат тесту на продув пристрою Драгер на виявлення стану алкогольного сп'яніння взагалі не проглядається та не показуються, а результат драгера можна почути лише зі слів самого працівника поліції.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Також, в справі «Пол іОдрі Едвардспроти Об'єднаногоКоролівства» (№46477/99),Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_1 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, відсутність поліцейського ОСОБА_3 на виклик до суду щодо доведення правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення, суд доходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами.
За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 40-1, частиною першою статті 130, 247, 283, 284, 294 КУпАП,-
Справу про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП - закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
У зв'язку з надмірним навантаженням (на час складання повного тексту постанови, усі справи розподіляються лише судді Римар І.А.) та постійним відключенням електроенергії у Березівському районному суді Одеської області, повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.06.2024 року.
Суддя І.А. Римар