Справа № 132/1614/24
Ухвала
про застосування примусових заходів медичного характеру
18 червня 2024 року Калинівський районний суд Вінницької області
в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
Прокурора Калинівського відділу
Хмільницької окружної прокуратури
Вінницької області ОСОБА_3 ,
Особи, стосовно якої передбачається
застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 ,
Законного представника ОСОБА_5 ,
Захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12024020220000083 від 24.02.2024 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Павлівка Калинівського району Вінницької області, освіта середня спеціальна, неодруженого, безробітного, особи з інвалідністю 3 групи, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, за вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Згідно клопотання прокурора про застосування примусового заходу медичного характеру відносно ОСОБА_4 , останній 22 лютого 2024 року о 23:00 годині, перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , пішов до свого сусіда ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , попередньо знаючи, що останній відсутній за місцем свого проживання.
В подальшому, ОСОБА_4 , прийшовши до вказаного домоволодіння, знаючи, що на вказаній території наявна господарча будівля (сарай) із різноманітними господарчими речами, шляхом вільного доступу, здійснив вхід безпосередньо на територію вищевказаного домоволодіння, а після чого в приміщення господарчої будівлі, в якій виявив велосипед марки «Аіст», темно-синього кольору, який належить потерпілому ОСОБА_7 , після чого у останнього виник умисел на вчинення крадіжки.
Так, ОСОБА_4 , достовірно знаючи що, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на території України введено воєнний стан, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжено. Зокрема відповідно Указу президента України від 05 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженого Законом України від 14 лютого 2024 року № 3564-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану на 90 діб, тобто до 14 травня 2024, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, таємно викрав велосипед марки «Аіст»,темно-синього кольору вартість якого, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи від 18.03.2024 № 967/24-21 становила 1300 гривень.
В подальшому ОСОБА_4 із місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, забравши зазначений велосипед до себе додому за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де в подальшому його було вилучено працівниками поліції.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив матеріального збитку потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 1300 гривень.
Таким чином, згідно клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану.
У клопотанні прокурор просить застосувати до ОСОБА_4 примусовий захід медичного характеру у виді - примусового амбулаторного лікування, посилаючись на те, що ОСОБА_4 у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, оскільки страждав на психічний розлад у вигляді розумової відсталості легкого ступеня з значними відхиленнями поведінки, які потребують особливої уваги і лікуванні (F70.1).
В теперішній час ОСОБА_4 страждає на психічний розлад у вигляді розумової відсталості легкого ступеня із значними відхиленнями поведінки, які потребують особливої уваги і лікування (F70.1), а тому не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Отже, ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала з підстав зазначених у ньому, так як згідно висновку судово-психіатричного експерта № 276 від 09.05.2024 ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді примусового амбулаторного лікування.
Особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 , в судовому засіданні вказав, що суть судового розгляду йому зрозуміла, вину у вчиненому визнав повністю, проти задоволення клопотання не заперечував, суду показав, що 22 лютого 2024 року о 23:00 годині, він, перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , пішов до свого сусіда ОСОБА_7 , жителя АДРЕСА_2 , попередньо знаючи, що він відсутній за місцем свого проживання. Прийшовши до вказаного домоволодіння, він зайшов на його територію та в приміщенні господарчої будівлі побачив велосипед марки «Аіст», темно-синього кольору. Впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, викрав даний велосипед та забрав до себе додому, де в подальшому його було вилучено працівниками поліції.
Захисник особи, стосовно якої розглядається клопотання, адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 .
Законний представник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру.
Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, однак звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд кримінального провадження без його участі, завдана матеріальна шкода йому відшкодована в повному обсязі.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 276 від 09.05.2024, в період часу до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_4 страждав на психічний розлад у вигляді розумової відсталості легкого ступеня із значними відхиленнями поведінки, які потребують особливої уваги і лікування (F70.1).
В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_4 не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_4 страждає на психічний розлад у вигляді розумової відсталості легкого ступеня із значними відхиленнями поведінки, які потребують особливої уваги і лікування (F70.1), а тому не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними та потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Відповідно до ст. 503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.
Частиною 2 ст. 19 КК України визначено, що не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
Пунктом 1 ч.1 ст. 94 КК України визначено, що залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КК України, надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які. Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
За приписами, викладеними у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» № 7 від 03.06.2005 року, примусові заходи медичного характеру мають застосовуватись лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність і викликають потребу у застосуванні до неї таких заходів. Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з'ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру. Застосування заходів примусового заходу медичного характеру за рішенням суду може полягати лише в їх застосуванні, при цьому, суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру та не визначає строк, на який ці заходи призначені.
Згідно п. 3 наказу МОЗ України № 397 від 08.10.2001 року «Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади» вид примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості психічного захворювання в особи, тяжкості вчинення нею діяння з урахуванням її ступеня суспільної небезпечності.
При визначенні міри медичного характеру суд враховує не тільки характер психічного захворювання, а й рекомендації експертів про тип лікувального закладу, а також тяжкість вчиненого злочину.
З урахуванням вищевикладеного та думки учасників судового розгляду, суд дійшов висновку, що вчинене ОСОБА_4 суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, в стані неосудності, в момент скоєння правопорушення він страждав на психічний розлад у вигляді розумової відсталості легкого ступеня з значними відхиленнями поведінки, які потребують особливої уваги і лікування (F70.1).
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 276 від 09.05.2024, ОСОБА_4 у теперішній час не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді примусового амбулаторного лікування. Тому суд вважає, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Виходячи із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові № 7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру та не визначає строк, на який ці заходи призначені.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта № 967/24-21 від 18.03.2024) становить 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) гривень 92 копійки, вирішити у відповідності до КПК України, а саме, компенсувати (віднести) за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 04.03.2024 року на тимчасово вилучене майно, а саме: на велосипед марки «Аіст» темно-синього кольору, згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України підлягає скасуванню, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 93, 94 КК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», ст.ст. 369-372, 511, 512, 513 КПК України, суд
Клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12024020220000083 від 24.02.2024 року, відносно ОСОБА_4 за вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Павлівка Калинівського району Вінницької області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , примусовий захід медичного характеру у виді примусового амбулаторного лікування.
Процесуальні витрати за проведення експертиз в загальній сумі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) гривень 92 копійки - компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 04.03.2024 року на тимчасово вилучене майно, а саме: на велосипед марки «Аіст» темно-синього кольору, - скасувати.
Речовий доказ по справі: велосипед марки «Аіст», темно-синього кольору, який обв'язано ниткою до якої причеплено бирку із відповідними написами та підписами, а також скріплено печаткою для довідок ВП №1, і який було здано на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області - передати за належністю його власнику ОСОБА_7 жителю АДРЕСА_1 .
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СУДДЯ ОСОБА_1