25 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/26893/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року
у справі № 160/26893/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати неправомірним рішення військової частини НОМЕР_1 , викладене в листі від 12.10.2023 року № 327/7652 про відмову у звільненні з військової служби позивача за сімейними обставинами на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) з військової служби особового складу Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 та видати відповідний наказ про звільнення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі № 160/26893/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково:
- визнано протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, викладене в листі від 12.10.2023 року № 327/7652 про відмову у звільненні з військової служби позивача за сімейними обставинами на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- скасовано рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відмову у задоволенні рапорту позивача № 327/7652 від 12.10.2023 року;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт позивача від 15.08.2023 року стосовно звільнення його з військової служби згідно з п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі №160/26893/23 виправлено у описовій та резолютивній частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі № 160/26893/23 описку та постановлено вважати вірним «Військової частини НОМЕР_1 ».
Не погодившись з рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі № 160/26893/23 в частині задоволення позовних вимог, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вказує, що позивач може претендувати на статус багатодітного батька, проте в контексті звільнення з військової служби є необхідність перебування чоловіка у статусі батька через дії щодо усиновлення дитини. Вважає, що суд першої інстанції помилково не врахував законність відмови у задоволенні рапорту позивача, а також не зазначив конкретних законних підстав для задоволення спірного рапорту. Зазначає, що відмова у задоволенні рапорту позивача є правомірною.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач був призваний на військову службу під час загальної мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», що підтверджується військовим квитком від 06.03.2022 р. та зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 .
15.08.2023 року позивач через відділення Укрпошти, направив рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення останнього з військової служби згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
До вказаного рапорту долучені копії підтверджуючих документів, а саме: нотаріально завірена копія посвідчення батьків багатодітної сім'ї НОМЕР_2 на 2 арк; нотаріально завірена копія свідоцтва про народження дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 на 3 арк.; нотаріально завірені копії 1НН дітей на 3 арк; нотаріально завірена копія свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_3 на 1 арк; копія Довідки про склад сім'ї від 09 серпня 2023 року № 309 на 1 арк; довідка від 07.08.2023 № 17.42-34/11608 Міністерства юстиції України; нотаріально копія паспорту, коду дружини ОСОБА_5 ; нотаріально копія власного паспорту, коду; рішення суду про розірвання попереднього шлюбу.
Військова частина НОМЕР_1 своїм листом № 327/7652 від 12.10.2023 р. за підписом командира Військової частини надала відповідь, шляхом направлення поштовою кореспонденцією на поштову адресу позивача в якій зазначено, що: - "Під час дослідження наданих Вами документів, встановлено, що Ви являєтесь батьком багатодітної сім'ї, що свідчить про факт виховання у подружжі трьох дітей, разом з тим, відповідно до сімейного кодексу, факт обов'язку утримувати дітей дружини від першого подружжя не встановлено. У випадку, якщо підстави передбачені ст. 268 СКУ, просимо встановити факт утримання Вами пасинка та падчериці. Після збору всіх підтверджуючих документів, просимо направити їх разом із рапортом на звільнення встановленим порядком до командування частини.".
Не погодившись з вищезазначеною відмовою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Матеріалами справи підтверджено, що 15.08.2023 року позивач через відділення Укрпошти, направив рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення позивача з військової служби згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, а саме дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно наявних у матеріалах справи свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_6 , а батьком є ОСОБА_7 .
Крім того, зі змісту матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 26 травня 2023 року ОСОБА_6 на ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 .
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Отже, законодавець не ставить право військовослужбовця на звільнення з військової служби у залежність від того, чи рідні діти перебувають у нього на утриманні, водночас вирішальне значення має саме факт перебування дітей на утриманні.
Приписами ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.
Обов'язок по утриманню зберігається також і у випадку позбавлення батьківських прав батьків (ч. 2 ст. 166 СК України).
Колегія суддів зазначає, що сімейне законодавство визначає безумовний обов'язок щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей, однак стосовно вітчима (мачухи) передбачені певні застереження.
Так, в силу положень ч.1 ст.268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Тобто, в контексті спірних відносин, позивач мав би обов'язок по утриманню неповнолітніх дітей своєї дружини, як щоб їх матір або зазначені у цій нормі особи (у разі їх наявності) з поважних причин не могли б надавати їм належного утримання.
Дослідивши матеріали справи апеляційний суд зазначає, що позивачем не доведено таких обставин.
Так, надані позивачем документи до матеріалів справи, зокрема акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, не містять інформації про можливості дружини позивача утримувати своїх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; чи наявні у дітей інші родичі, наведені в ч.1 ст.268 СК України, які можуть їх утримувати.
Судова колегія зауважує, що звертаючись до суду за захистом своїх прав, позивач так само як і суд першої інстанції, не врахував, що лист відповідача від 12.10.23 фактично не містив відмову у задоволенні його рапорту, натомість відповідач пропонував у відповідності до діючого законодавства довести факт утримання пасинка та падчериці і після збору всіх підтверджуючих документів буде вирішено питання про звільнення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що разом і з рапортом про звільнення позивачем подано до відповідача лише документи, які свідчать про його одруження та про наявність дітей у його дружини. Нотаріально завірені копії ІНН дітей , копія паспортів, рішення суду про розірвання попереднього шлюбу ніяким чином не проясняють ситуацію щодо утримання позивачем неповнолітніх дітей своєї дружини , про що і було зазначено відповідачем у листі від 12.10.23 року, який помилково трактовано ОСОБА_9 як відмову у задоволенні його рапорту.
Отже, апеляційний суд вважає, що позивач не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього приписів підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII на час звернення до командира в/ч НОМЕР_1 .
В свою чергу, суд першої інстанції помилково вважав про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII.
Таким чином, є також хибними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Підсумовуючи, суд першої інстанції під час розгляду справи не дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми права, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №160/26893/23 - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко