Справа № 560/6855/24
іменем України
25 червня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 12.06.2022 по 08.08.2022 р, з урахуванням фактично виплачених сум.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 12.06.2022 по 08.08.2022 р, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не у повному обсязі здійснив йому виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 12.06.2022 по 08.08.2022 р. Така бездіяльність, на думку, позивача, є протиправною, тому його права підлягають відновленню в судовому порядку.
Ухвалою від 08.05.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалою суд витребував у відповідача докази.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що самого по собі безпосереднього перебування військовослужбовця на території (в районі) здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України недостатньо для отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. Обов'язковою умовою отримання такої винагороди є виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про нарахування і виплату йому додаткової грошової винагороди в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 12.06.2022 по 08.08.2022, оскільки така винагорода йому вже виплачена задовго до часу його звернення до суду, про що йому повідомлено у відповіді військової частини НОМЕР_1 № 632/24/017 від 05.01.2024 на запит його представника ОСОБА_2 від 19.12.2023. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
У відзиві представник відповідача заявляє клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском місячного строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Вирішуючи таке клопотання, суд враховує наступне.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
В аспекті спірних правовідносин, суд зазначає, що поняття "додаткова винагорода" та "заробітна плата", які використані у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо нарахування позивачу додаткової винагороди, охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням "законодавство про оплату праці".
Так, частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону №2352-ІХ) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, починаючи з 19.07.2022 у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 01.07.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З огляду на вказане, доводи представника військової частини НОМЕР_1 щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України не обмежене будь-яким строком.
Враховуючи викладене, у задоволенні заяви представника військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду слід відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка наразі розформована. Військова частина НОМЕР_1 є правонаступником військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №230 від 10.10.2022 позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №278 від 20.10.222 позивач прибув, та зарахований у списки особового складу військової частини НОМЕР_1 .
У період з 12.06.2022 по 08.08.2022 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Краматорськ, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 № 1641/4513 від 22.08.2022 "Про безпосередню участь особи в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в зв'язку з військовою агресією рф проти України".
19.12.2023 в інтересах позивача подано адвокатський запит до військової частини НОМЕР_1 про надання інформації, а також нарахування та виплату йому додаткової грошової винагороди в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях.
У відповідь на запит військова частина НОМЕР_1 листом від 05.01.2024 № 632/24/017, повідомила про те, що відповідно до розрахунково-платіжної відомості № 648 на виплату додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 за липень 2022 року на підставі наказу в/ч НОМЕР_2 № 213 від 11.08.2022 за період безпосередньої участі в бойових діях з 21 по 31 липня 2022 року за 11 днів нараховано та 26.09.2022 проведено виплату на його картковий рахунок 24838,71 грн. Відповідно до розрахунково-платіжної відомості № 740 на виплату додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 за серпень 2022 року на підставі наказу в/ч НОМЕР_2 № 281 від 22.09.2022 ОСОБА_1 за період безпосередньої участі в бойових діях з 01 по 03 серпня 2022 року за 3 дні нараховано та 31.10.2022 проведено виплату на його картковий рахунок 6672,58 грн.
Позивач вважає, що відповідачем не у повному обсязі нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду у розмірі до 100 000 грн відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 за період з 12.06.2022 по 08.08.2022 р, у зв'язку із чим звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ст. 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За приписами частини 2 статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч. ч. 1і 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно з п. 2 цього Порядку грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування визначено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Воєнний стан в Україні триває по теперішній час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168, у редакції, чинній на дату прийняття), якою установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановами Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022, № 754 від 01.07.2022, №793 від 19.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022, № 43 від 20.01.2023 до Постанови № 168 від 28.02.2022 внесені відповідні зміни та доповнення.
Положення пункту 1 Постанови № 168 прямо не визначають ознак «районів», безпосередньо у яких має перебувати військовослужбовець під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії для отримання додаткової винагороди. Раніше у тексті вказаного пункту слово «район» застосовується у словосполученні «район проведення воєнних (бойових) дій». Тому суд виходить з того, що вказівку на перебування «у районах» слід розуміти як перебування у районах воєнних (бойових) дій.
Аналіз змісту пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 дозволяє встановити обов'язкові умови виплати передбаченої нею додаткової винагороди військовослужбовцями, виходячи, зокрема, з розміру 100 000 грн:
- період дії воєнного стану;
- безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів;
- наявність наказу командира.
За приписами п. 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 також встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України встановлені рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою від 25.03.2022 № 248/1298.
Пунктом 2 вказаного рішення визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Пунктом 3 передбачено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
В подальшому, 23.06.2022 Міністром оборони України з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, прийнято рішення № 912/з/29 (далі по тексту - Рішення № 912/з/29).
Згідно пункту 1 Рішення № 912/з/29 під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил Оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій.
Пунктом 3 Рішення № 912/з/29 встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, слід здійснювати на підставі таких документів:
- бойовий наказ (розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно-підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно п. 5 Рішення № 912/з/29 виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн слід здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин по особовому складу військової частини.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 грн за місяць вказано обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до Рішення № 912/з/29).
Враховуючи положення частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, пункту 17 Порядку №260, а також п. 2-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, підстави та умови виплати грошового забезпечення можуть визначатися Міністром оборони України. Тому вказане вище Рішення підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Суд не погоджується з аргументами позивача про те, що у спірний період часу був відсутній правовий акт, який би визначав порядок, умови нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
На переконання суду, приписи пункту 17 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 за №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, разом із наказом Міністерства оборони України №98 від 01.04.2022, зареєстрованого 05.04.2022 в Міністерстві юстиції України за №382/37718, в поєднанні із підпунктом 24 пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №671 від 26.11.2014, свідчать що Окреме доручення №912/з/29 є тим обов'язковим для виконання військовослужбовцями владно-управлінським рішенням Міністра оборони України, яке у спірний період визначало окремий порядок, умови нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Аналогічного висновку щодо застосування Окремого доручення Міністра оборони України як джерела права в розумінні КАС України дійшов Верховний Суд у Постанові від 20.03.2024 у справі №560/7178/22.
Таким чином, визначені п. 1 Постанови № 168 умови виплати додаткової винагороди, зокрема «безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів», мають бути документально підтверджені конкретними наказами, журналами бойових дій, рапортами, на підставі яких складається довідка керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини.
Слід зауважити, що матеріали справи не містять належних документальних доказів, наявність яких передбачена діючим законодавством і на які суд вказував вище, щодо безперервної безпосередньої участі позивача за весь спірний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій, у період здійснення зазначених заходів.
При цьому, з матеріалів справи суд встановив, що відповідно до розрахунково-платіжної відомості № 648 на виплату додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 за липень 2022 року на підставі наказу в/ч НОМЕР_2 № 213 від 11.08.2022 за період безпосередньої участі в бойових діях з 21 по 31 липня 2022 року за 11 днів нараховано та 26.09.2022 проведено виплату на його картковий рахунок 24838,71 грн.
Зазначена виплата здійснена відповідно до вищезазначеної постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 213 від 11.08.2022, що виданий, як зазначено в цьому наказі, на підставі рапорту ТВ О командира загону спеціальних операцій № 5 від 29.08.2022, довідки в/ч НОМЕР_3 від 02.08.2022, якими стверджується, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях з 21 по 31 липня 2022 року.
Відповідно до розрахунково-платіжної відомості № 740 на виплату додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 за серпень 2022 року на підставі наказу в/ч НОМЕР_2 № 281 від 22.09.2022 ОСОБА_1 за період безпосередньої участі в бойових діях з 01 по 03 серпня 2022 року за 3 дні нараховано та 31.10.2022 проведено виплату на його картковий рахунок 6672,58 грн.
Зазначена виплата здійснена відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 281 від 22.09.2022, що виданий, як зазначено в цьому наказі, на підставі рапорту ТВО командира загону спеціальних операцій № 5 від 25.08.2022, довідки в/ч НОМЕР_4 від 07.08.2022, якими стверджується, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях з 01 по 03 серпня 2022 року.
Обставини того, що позивачем було отримане грошове забезпечення у спірний період часу у вищевказаних розмірах ним не заперечуються і у спосіб, визначений КАС України, належними і допустимими доказами не спростовані.
Будь яких інших документів, які б підтверджували безперервну безпосередню участь у бойових діях ОСОБА_1 за період з 12.06.2022 по 08.08.2022, в матеріалах справи немає.
Таким чином, у відповідача не було правових підстав для виплати позивачу додаткової винагороди з розрахунку до 100 000 грн на місяць відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 за весь спірний період з 12.06.2022 по 08.08.2022.
Зважаючи на правове регулювання спірних правовідносин та з'ясовані обставини справи, суд не встановив ознак протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 при нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 12.06.2022 по 08.08.2022 р.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 139 КАС України підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )
Головуючий суддя В.К. Блонський