Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
18 червня 2024 року № 520/10778/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. при секретарі судового засідання Цикало А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Свободи, 5, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14070760) до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (вул. Різдвяна, 29, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61052, код ЄДРПОУ 04805918) стягнення адміністративно-господарських санкцій,-
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- стягнути з Комунального підприємства "Харківський метрополітен"" 61052, Харківська, м. Харків, вулиця Різдвяна, 29 ЄДРПОУ: 4805918 на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 6 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14070760, отримувач: ГУК Харків обл/ МТГ Харків/50070000, код: 37874947, р/р №Д№ UА658999980313171230000020649, Банк отримувача: Казначейство України) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню у розмірі 7265765,43 грн. (сім мільйонів двісті шістдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят п'ять грн. 43 коп.).
Представник позивача в судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, а тому суд дійшов до висновку про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.
Підставою звернення до суду послугував той факт, що 28 лютого 2024 року територіальним відділенням Фонду у автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі - розрахунок АГС) Відповідачу, за формою, затвердженою Порядком, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 2707 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 73 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону) - 108 осіб.
Відповідно норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2023 року Відповідачем не виконано.
Відповідачу за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника за кожне робоче місце не зайняте особою з інвалідністю в сумі 7262134,36 грн.
Оскільки належна сума адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7262134,36 грн Відповідачем в термін до 15.04.2023, як передбачено «Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (зі змінами), не сплачена, йому нарахована пеня на підставі ч. 2 ст. 20 Закону та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 233 (зі змінами) (далі - Порядок № 233).
Відповідачем вказані суми добровільно не сплачені, що стало підставою для звернення до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 19 вказаного Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.
Судом встановлено, що 28 лютого 2024 року територіальним відділенням Фонду у автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Відповідачу, за формою, затвердженою Порядком, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 2707 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 73 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону) - 108 осіб.
Відповідно до пункту 2 "Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31 січня 2007 року, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
На підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Згідно з Порядком подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 31 травня 2013 року №316, форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.
Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Як вбачається із пункту 6 Порядку роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).
Також суд вказує, що частиною 8 статті 69 Господарського кодексу України встановлено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, осіб з інвалідністю, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства а невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Відповідно до частин 1- 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІ1 (далі - Закон №875- XII) забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних звичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману пацю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально- економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, і встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18-1 Закону №875-ХІІ встановлено, що пошук підходящої роботи для особи інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому елі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, всі використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення , що передбачено ч. 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №875-ХІЇ, підприємства, установи, організації, у му числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих діб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського Кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 статті 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення
Тому при застосуванні стягнення необхідно виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності КП «Харківський метрополітен» складу правопорушення.
Тобто, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно- господарських санкцій необхідно виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. А застосування принципу вини, як умови відповідальності, пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Суд вказує, що аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 р. у справі № 809/750/17.
Таким чином, суд робить висновок, що суб'єкт господарської діяльності звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Суд вважає за необхідним зазначити, що внаслідок змін, унесених до ч.З ст.18 Закону № 875-ХІІ, скасовано обов'язок для роботодавців у частині подання до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту "про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (звіту за формою № 10-ПОІ).
Матеріалами справи підтверджено, що виконуючи вимоги ст. 19 Закону № 875-ХІІ, якою встановлено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньо-облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, КП «Харківський метрополітен» самостійно розрахував кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який складає 108 із середньо- обліковоі кількості штатних працівників - 2707 особи (2707 х 4%=108), а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 78 осіб (940 кількість місяців у році відпрацьованих особами з інвалідністю на підприємстві : 12 місяців = 78,33), що підтверджується наданим Списком працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2023 році.
В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що КП «Харківський метрополітен» на виконання свого обов'язку щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю встановленого ч. 2 ст. 19 Законом № 875-ХІІ і Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою КМУ від 31.01.2007 № 70 втратив чинність на підставі Постанови КМ № 553 від 02.06.2023), надав до центру зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю на протязі 2023 року, у відповідності до затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 №1476) форми звітності № 3-ПН «Звітність. Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», регулярно подавало до Харківського міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій форма №3-ПН (що підтверджується штампом центру зайнятості із зазначенням вхідного номеру та дати прийняття на кожній копії відповідного звіту).
У вказаних звітах зазначено про наявність вакантних посад для осіб з інвалідністю.
Так, у поданих за 2023 рік до центру занятості звітах за формою №3-ПН з вакансіями для працевлаштування осіб з інвалідністю було надано інформацію про наявність на КГТ «Харківський метрополітен» в середньому 47 (566 вакансій за рік : 12 місяців = 47,16) вакансій для осіб з інвалідністю.
Таким чином, КП «Харківський метрополітен» в 2023 році фактично створило 125 робочих місць для осіб з інвалідністю (47 вакансій + 78 працюючих), що перевищує норматив 4% від середньо-облікової чисельності штатних працівників - 108 робочих місця.
Забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Закон № 875-ХІІ, зокрема ст.18, дає суду підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком самостійно займатись пошуком для працевлаштування осіб з інвалідністю на створені робочі місця.
Відповідно до ч. З ст. 18-1 цього Закону, саме Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № П/811/693/17. від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16. від 13.06.2018 у справі № 819/639/17 та від 10.07.2018 у справі № 818/565/17 (№ К/9901/37009/18). від 20.05.2019 у .праві №820/1889/17.
Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми № 3- ПН.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16.
Судом встановлено, що у 2023 році КП «Харківський метрополітен», працевлаштував 28 осіб з інвалідністю, створивши для них відповідні робочі місця, а інші вакансії залишилися незаповненими.
Метрополітен приймає всіх осіб з інвалідністю, що виявляють бажання працювати на підприємстві, і підлаштовують робочі місця під конкретну особу з урахуванням її особливостей та особової програми реабілітації.
Також встановлено, що після прийняття працівників на роботу, у тому числі осіб з інвалідністю (28 осіб) КП «Харківський метрополітен» протягом 2023 року подавало в електронному вигляді до Територіального органу Державної податкової служби «Повідомлення про прийняття працівника на роботу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від ".06.2015 № 413 , що підтверджується доданими до справи повідомленнями.
КП «Харківський метрополітен» подавало до Харківського міського центру зайнятості «Звіти про прийнятих працівників» (форма звітності № 5-ПН), що підтверджується штампом центру зайнятості із зазначенням вхідного номеру та дати прийняття на кожній копії звіту.
Оскільки ст. 20 Закону № 875-ХІІ встановлена відповідальність за меншу кількість працюючих осіб з інвалідністю, ніж це передбачено нормативом робочих місць, з урахуванням положень ст. ст. 18, 18-1 цього Закону стосовно обов'язку державних органів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, і відсутність аналогічного обов'язку у підприємств, установ, організацій, то відповідальність підприємства може наступити тільки у разі безпідставної відмови у працевлаштуванні особам з Інвалідністю.
Судом встановлено, що відмов КП «Харківський метрополітен» у працевлаштуванні осіб з інвалідністю не було.
Суд вказує, що відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однак, на думку суду, підприємство не може нести відповідальність за небажання осіб з інвалідністю працевлаштовуватись, саме, на КП «Харківський метрополітен».
Крім того, як встановлено судом, КП «Харківський метрополітен», додатково до встановлених Законом № 875-ХІІ вимог на протязі 2023 року в друкованому засобі масової інформації - газеті Прем'єр» та на сайті - robota.ua регулярно розміщувало оголошення щодо працевлаштування осіб з інвалідністю без посилань на конкретні посади чи кількість місць, так як підприємство було готове розглянути всі пропозиції, що підтверджено доданими до справи матеріалами.
Суд вважає за необхідним вказати, що КП «Харківський метрополітен» є транспортним підприємством більшість робіт на якому пов'язана з джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідно до Звіту про умови праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими мовами праці за 2023 рік за формою № 1-ПВ (умови праці) (форма № 1-ПВ про умови праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці, який подається 1 раз на 2 роки), затвердженою наказом Держстату від 25.06.2021 № 170 з облікової кількості штатних працівників - 2707, які працюють на підприємстві, з яких 2248 працівників, за результатами атестацій працюють на робочих місцях зі шкідливими умовами праці .
На підставі вимог ст. 17 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 №2694- XII (далі - Закон №2694-ХІІ), працівники метрополітену проходять медичні огляди відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 № 246.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2694-ХІІ, умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.
Тому, у випадку, коли специфіка підприємства передбачає більшість посад, пов'язаних з важкими умовами праці, де заборонена праця осіб з інвалідністю, тому праця осіб з інвалідністю має використовуватись з урахуванням такої специфіки.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що КП «Харківський метрополітен» виконані вимоги Закону № 875-XII щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв таким особам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб даної категорії, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Позивачем не надано, а тому на відповідача не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році.
Аналогічний висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі № 807/612/16, від 06.03.2018 у справі № 825/695/17, від 20.05.2019 у справі №820/1889/17 та від 13.05.2021 у справі № 260/554/19, від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 11.09.2018 у справі № 812/1127/18, від 19.12.2018 у справі № 812/1140/18, від 23.07.2019 у справі № 820/2204/16, від 31.07.2019 у справі № 812/1164/18, від 24.06.2020 у справі № 440/2008/19 та від 17.09.2020 у справі № 160/4443/19.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з відповідача адміністративно - господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2023 році у сумі 7265765,43 грн. нормативно та документально не обґрунтовані, суперечать діючому законодавству, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під., к. 16, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61022) до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (вул. Різдвяна, 29, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61052), про стягнення адміністративно-господарських санкцій - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення виготовлено 26 червня 2024 року.
Суддя Кухар М.Д.