24 червня 2024 року № 320/34388/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати у повному розмірі разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити недоплачену разову грошову виплату до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком для осіб з інвалідністю внаслідок війни II групи з урахуванням виплаченої суми ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та має право на отримання одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2023 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», однак, наразі позивачу виплачена вказана допомога у зменшеному розмірі 2900,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №320/34388/23 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач є інвалідом війни 2 групи та має право на пільги, встановлені статтею 13 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у тому числі і на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України, що підтверджується копією посвідчення, наявною у матеріалах справи.
Судом встановлено, що позивач отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 2900,00 грн.
Не погоджуючи з розміром такої виплати позивач звернувся до відповідача із заявою від 25.08.2023 та просив виплатити недоотримані кошти одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України, які складають 15 472,00 грн.
Відповідач листом від 25.08.2023 №2600-0202-8/165957 повідомив, що грошова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи до 24.08.2023 виплачується у розмірі 2900 гривень. Головним управлінням у серпні місяці поточного року виплачена грошова допомога у розмірі 2900 гривень.
Не погоджуючись із визначеним відповідачем розміром грошової допомоги, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Відносини щодо соціального захисту ветеранів війни, як особливої окремої категорії громадян, врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-XII).
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни визначені статтею 13 Закону № 3551-XII.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV статтю 13 Закону № 3551-XII доповнено частиною 5-ою такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 року № 2983-IX були внесені зміни до частини 5 статті 13 Закону № 3551-XII та викладено її у такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Суд зазначає, що вказані вище зміни внесені Верховною Радою України безпосередньо до Закону України № 3551-ХІІ, а не шляхом установлення відповідних норм черговим законом про Державний бюджет України на відповідний рік, як це відбувалося раніше і на заборону чого вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях з цього питання.
Вказаний спосіб внесення змін до Закону №3551-ХІІ не дає суду підстав стверджувати про неконституційність даних змін правового регулювання спірних правовідносин.
З огляду на це, суд не приймає посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18).
Крім того, суд вважає безпідставними посилання позивача на рішення Верховного Суду у справі № 440/2722/20 та у справі № 560/8064/22, оскільки після прийняття вказаних рішень відбулася зміна законодавства у частині врегулювання виплати щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Законом України від 28.12.2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01.01.2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання вказаних приписів Бюджетного кодексу України, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні постанови щодо окремого бюджетного року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати щорічної разової грошової допомоги.
Так, відповідно до частини 7 статті 20 Бюджетного кодексу України, частини 5 статей 12-15, частини 1 статті 16 Закону № 3551-XII, частини 3 статей 6-1-6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 21.07.2023 року № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» (далі - Постанова КМУ № 754).
Даною Постановою КМУ № 754, зокрема, затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для забезпечення соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань та Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», затвердженого Постановою КМУ № 754, грошова допомога виплачується до 24.08.2023 року в такому розмірі: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
I групи - 3100 гривень;
II групи - 2900 гривень;
III групи - 2700 гривень.
Як вже зазначалось, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, що встановлені законодавством України для ветеранів війни, осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Відтак, позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік.
Як вказано позивачем у позові, щорічна разова грошова допомога надавалася шляхом її включення до пенсії позивача.
Так, позивачем на його рахунок були отримані грошові кошти в сумі 20930,00 грн - пенсія, та 2900,00 грн - грошова допомога.
Отже, позивачем підтверджується, що у серпні 2023 році йому виплачено 2900,00 грн разової грошової допомоги до Дня Незалежності України.
Суд вважає помилковим твердження позивача про те, що він має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік за аналогією із грошовою допомогою до 5-го травня в розмірі восьми (для інвалідів 2 групи) мінімальних пенсій за віком, з тих підстав що це різні види грошової допомоги, а тому позивач помилково ототожнює допомогу до Дня Незалежності з допомогою до 5-го травня.
Крім цього, як вказано вище, відбулася зміна законодавства у частині врегулювання виплати щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни і на сьогодні порядок і розмір цієї виплати визначаються Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, визначених законом про Державний бюджет України.
При цьому Кабінету Міністрів України надано право на встановлення порядку виплати та розміру разової грошової допомоги в межах бюджетних призначень, визначених законом про Державний бюджет України, на рівні закону - шляхом викладення частини 5 статті 13 Закону № 3551-XII у новій редакції, якою прямо передбачено таке право та яка не містить фіксованого розміру цієї допомоги (на відміну від попередньої редакції даної норми).
Таким чином, позивача не було позбавлено права на щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік, позивач отримав таку грошову допомогу в розмірі 2900,00 грн, даний розмір відповідає сумі, встановленій у Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», затвердженого Постановою КМУ № 754.
Отже, підстави для виплати позивачу в 2023 році щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відсутні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законом.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.
Відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.