Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 червня 2024 року Справа№200/2784/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказу №378 від 05.04.2024 року, -
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправним (незаконним) та скасувати підпункти 3.1, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4 пункту 3 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 378 від 05.04.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зазначені обставини викладені в акті службового розслідування №213 від 28.02.2024 року не відповідають фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах службового розслідування документам.
На думку позивача, висновки службового розслідування є необґрунтованими та безпідставними, що призвело до прийняття протиправного (незаконного) оскаржуваного наказу про безпідставне притягнення його до кримінальної та цивільної (матеріальної) відповідальності.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.
20 травня 2024 року відкрито провадження у справі із визначенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, про що постановлено відповідну ухвалу. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
04 червня 2024 представником військової частини НОМЕР_1 надано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що службовим розслідуванням в повній мірі доведена вина позивача, що підтверджується матеріалами відповідного службового розслідування.
На думку представника відповідача оскаржуваний наказ прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З урахуванням наведеного представник Військової частини НОМЕР_1 вважає позовні вимоги необґрунтованими.
19 червня 2024 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якому наведені заперечення щодо відзиву та наполягав на задоволенні позовних вимог.
20 червня 2024 року представником відповідача подано заперечення, в яких викладені пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Згідно довідки від 09.07.20203 року № 2735, позивач - ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 01 березня 2022 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2022 року № 69 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 11 березня 2022 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 17 від 02.01.2024 року призначено службове розслідування за фактом переплат грошового забезпечення та нанесення збитків державі, що стало наслідком не виконання обов'язків з проходженням військової служби під час дії правового режиму «ВІЙСЬКОВИЙ СТАН» з боку військовослужбовця призваного за мобілізацією солдата ОСОБА_2 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 84 від 15.01.2024 року продовжено строк проведення службового розслідування призначеного наказом командира військової частини від 02.01.2024 №17 до 31.01.2024 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 167 від 31.01.2024 року продовжено строк проведення службового розслідування призначеного наказом командира військової частини від 02.01.2024 №17 до 28.02.2024 року.
За наслідками проведеного службового розслідування складено акт про службове розслідування №213 від 28.02.2024 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 378 від 05.04.2024 року про результати службового розслідування.
Пунктом 2 вказаного наказу визначено, що оскільки ОСОБА_1 переведений до іншої військової частини, притягнути його до дисциплінарної відповідальності командир військової частини НОМЕР_1 не має права.
Згідно підпунктів 3.1, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4 пункту 3 наказу вказано: «Враховуючи, що в діях старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 наявні ознаки кримінального правопорушення передбаченого статтею 425 Кримінального кодексу України. Підготувати повідомлення про ознаки кримінального правопорушення, копії матеріалів службового розслідування та спрямувати на ім'я директора Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Краматорськ. Контролювати результати досудового слідства та сповістити на моє їм'я рапортом про оголошення вироку (виправдувального чи обвинувального) відносно старшого лейтенанта ОСОБА_1 . В разі доведення вини старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 , підготувати та подати цивільний позов за місцем мешкання щодо відшкодування збитків завданих державі».
Позивач оскаржує вищевказаний наказ в частині підпунктів 3.1, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4 пункту 3, як такий, що прийнято не обґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення із порушенням норм чинного законодавства.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України.
Статтею 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено загальні обов'язки військовослужбовців.
Так, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно пункту 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно пункту 128 цього Статуту, солдат зобов'язаний виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (надалі- Дисциплінарний статут).
Відповідно до п. 2 розділу 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно пунктів 3 та 4 розділу 1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно пункту 5 розділу 1 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
За змістом пункту 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем, своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до пункту 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема: б) догана; в) сувора догана.
Згідно пункту 85 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Відповідно пункту 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів визначено затвердженим наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 року Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України.
У пункті 2 Порядку наведене тлумачення таких термінів, як службова перевірка та службове розслідування.
Під службовою перевіркою розуміється комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення.
Службовим розслідуванням є комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно розділу VII Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, з метою перевірки інформації про факт правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення, проводиться службова перевірка, під час якої встановлюються: особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни; обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни; не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов'язки; наявність чи відсутність події, з приводу якої призначалась перевірка.
Частиною 3 ст. 85 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Отже, службове розслідування у будь-якому випадку не може тривати більш ніж 2 місяці.
Згідно з абз. 2 п. 3 розд. ІІІ Порядку № 608 днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акту службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
З матеріалів справи встановлено, що строки проведення службового розслідування відповідачем дотримано.
Відповідно до п. 1 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Згідно з п. 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до п. 5 розділу V Порядку № 608 акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Пунктом 6 розд. V Порядку № 608 встановлено, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розд.VI Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Разом з цим, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 378 від 05.04.2024 року про результати службового розслідування позивача не притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Стосовно доводів позивача, які стосуються суті вчиненого порушення, щодо якого проводилось службове розслідування, та обставини вчинення якого зафіксовані у акті службового розслідування, суд зазначає наступне.
Так, акт службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Висновок службового розслідування не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов'язкового характеру для позивача, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб'єктом відповідного рішення. Висновок службового розслідування не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02.10.2019 у справі № 821/2137/15-а, від 31.05.2022 у справі № 280/5247/20.
Питання обґрунтованості висновку службового розслідування має бути предметом оцінки судом у разі оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятих на його реалізацію.
Рішеннями, які створюють для особи правові наслідки, є рішення, якими посадова особа, яка призначила службове розслідування, у встановленому порядку за наявності підстав ініціює питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
Суд звертає увагу, що акт службового розслідування є носієм доказової інформації щодо обставин, що стали підставами для його призначення, документом, на підставі якого приймаються відповідні рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Разом з цим, у межах даної справи позивачем такі рішення не оскаржуються.
Натомість, оскаржуваний позивачем наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 378 від 05.04.2024 року про результати службового розслідування не є рішенням про притягнення позивача до дисциплінарної чи іншої відповідальності.
Отже, спірний наказ сам по собі не створює безпосередньо для позивача будь-яких правових наслідків.
Таким чином, відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивача є підставою для відмови у задоволенні позову.
Стосовно доводів позивача про притягнення його до кримінальної відповідальності згідно статті 425 Кримінального кодексу України, суд зазначає наступне.
Пунктом 6 розд. VІ Порядку № 608 встановлено, що якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Отже, вказаними нормами передбачено право командира військової частини (начальника) для надіслання повідомлення про ознаки кримінального правопорушення органу досудового розслідування.
Суд в межах адміністративної справи не надає оцінку наявності/відсутності допущеного порушення позивачем, адже його наявність/відсутність підлягає перевірці безпосередньо Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань в порядку кримінального судочинства.
Суд звертає увагу, що в межах даної адміністративної справи судом надана оцінка виключно процедурі прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та встановлено відповідність останнього критеріям, які визначені частиною 2 статті 2 КАС України.
З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову із зазначених в ньому підстав та в межах спірних правовідносин, що виникли між сторонами, - відсутні.
Решта доводів та аргументів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу №378 від 05.04.2024 року - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв