м. Вінниця
25 червня 2024 р. Справа № 120/15265/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що оскаржуваним рішенням йому протиправно визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік у розмірі 8985,60 грн.
Позивач вважає, що це рішення прийняте відповідачем з порушенням п.«є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України у зв'язку із тим, що нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, не є об'єктом оподаткування, оскільки належить до будівлі промислового призначення. Крім того, звернув увагу, що обставини стосовно правомірності звільнення позивача від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вже досліджувалися судом у справі №120/3609/19-а.
Ухвалою від 06.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
14.10.2023 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, оскільки станом на 18.10.2023 ОСОБА_1 для проведення звірки та перерахунку по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік до ГУ ДПС у Вінницькій області не звертався.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
22.09.2023 позивач отримав податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області №0475548-2407-0228-UA05120070000075759 від 28.06.2023, згідно якого ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 8985,60 грн за 2022 податковий період. Адреса місцезнаходження об'єкта нежитлової будівлі - АДРЕСА_1 .
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 21.03.2000 зареєстрований фізичною особою-підприємцем та здійснює наступні види економічної діяльності:
10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (основний)
46.90 Неспеціалізована оптова торгівля
47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробам в спеціалізованих магазинах
47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах
49.41 Вантажний автомобільний транспорт
49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду)
68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №104351809, об'єкт нерухомого майна - будівля млина з господарськими прибудовами за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі рішення Калинівського районного суду Вінницької області у справі №132/963/17.
Тому, вважаючи, що об'єкт нерухомості (млин з погосподарськими прибудовами) підпадає під дію п. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, то позивач просить суд визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0475548-2407-0228-UA05120070000075759 від 28.06.2023, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керується наступним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).
Згідно з підп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається, в тому числі з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підп.266.2.1 п.266.1 ст.266 ПК України об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України).
Згідно з положеннями підп.266.3.1, 266.3.2 п.266.1 ст.266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом підп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України).
Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпункт «є» підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, на який посилається позивач як на підставу протиправності податкового повідомлення-рішення, встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Системне тлумачення підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є». Ба більше, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).
Між тим, аналізуючи зміст пункту «є» підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можна дійти висновку про те, що нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств». При цьому законодавець використав прислівник «зокрема», який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.
За положеннями підп.14.1.129 п.14.1 ст.14 ПК України, об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).
Відповідно до п.5.3 ст.5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, який затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Положеннями ст.62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.
Наведені положення законодавства дають підстави для висновку, що застосування пункту «є» підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, а саме наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
В межах спірних відносин ці обов'язкові умови є наявними, оскільки мова йде про виробничі приміщення.
Суд установив, що позивач є власником нежитлового приміщенння - будівля млина з господарськими прибудовами за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, витягом з ЄДРПОУ підтверджується, що основними видами діяльності позивача як фізичної - особи підприємця, зокрема є: КВЕД 10.61- виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості.
Таким чином, враховуючи те, що зазначене нерухоме майно позивача за всіма своїми будівельно-технічними характеристиками є промисловою будівлею, а позивач є фізичною особою-підприємцем, основний вид діяльності якого відповідає призначенню будівель, суд дійшов до висновку, що таке майно у розумінні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК не може виступати об'єктом оподаткування.
Будь-яких доказів використання позивачем зазначених вище приміщень для цілей, не пов'язаних з виробництвом, податковим органом в процесі розгляду справи не надано.
Відтак, об'єкт нерухомості (нежитлова будівля), які на праві власності належить позивачу, підпадає під дію підпункту «є» підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020 у справі №120/3609/19-а, якою скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.01.2020, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 22.08.2019 №0282657-5006-0228, яким позивачу було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 12866,69 грн на будівлю млина за адресою АДРЕСА_1 .
Застосовуючи приписи ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, суд враховує, що вищевказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено факт, що «нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, не є об'єктом оподаткування, оскільки використовується позивачем безпосередньо у підприємстві харчової промисловості».
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0475548-2407-0228-UA05120070000075759 від 28.06.2023 винесене відповідачем без дотримання вимог закону, а тому є наявними правові підстави для його скасування.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0475548-2407-0228-UA05120070000075759 від 28.06.2023.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028; код ЄДРПОУ ВП 44069150).
Суддя Віятик Наталія Володимирівна