Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/11726/2024
м. Київ Справа № 758/10108/23
26 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів -Музичко С.Г.
- Болотова Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Ковбасюк О.О., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У серпні 2023 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулось до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 103 177,83 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.10.2019 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 11.10.2019 року в рамках проекту «monobank», який є мобільним додатком, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні карти monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Онбординг відбувається шляхом верифікації клієнта очно: на точці видачі, у відділенні Банку, співробітником служби доставки банку у зручному для клієнта місці, кредитним агентом у точці.
Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 35 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, платіжним засобом якого є платіжна картка. АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов'язання за укладеним договором виконав в повному обсязі, тоді як ОСОБА_1 у порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконувала, в результаті чого станом на 03.07.2023 року у неї утворилась заборгованість у розмірі 103 177,83 грн., яка відображена у розрахунку заборгованості. Оскільки відповідачем заборгованість не погашена, позивач звернувся до суду з даним позовом.
27.10.2023 року представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду відзив на позов, в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що позивач не надав підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг. Крім того, представник вважає, що наданий банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Крім того, надана позивачем копія витягу з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» не визнається відповідачем та не містить її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 11.10.2019 року шляхом підписання анкети-заяви.
Відсутні також підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Крім того, у відзиві представник відповідача наголошує на тому, що позивачем не надано до суду доказів, щодо: загальної суми грошових коштів, яка була надана відповідачу згідно анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 11.10.2019 року та чим вона підтверджується; факту видачі картки; загальної суми грошових коштів, які були отримані відповідачем за весь період, починаючи з 11.10.2019; виписки щодо руху коштів по банківському рахунку; доказів підтвердження узгодження сторонами розміру тіла кредиту при наявному кредитному ліміті 35 000,00 грн. У зв'язку з наведеним представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач АТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог посилався на те, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту «monobank», а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб з тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.
Апелянт вважає, що суд дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений із зазначеними умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту.
Зазначав, що посилання суду першої інстанції на недоведеність банком, що саме ці умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».
Посилався на те, що виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній наголошував на законності рішення суду першої інстанції та на безпідставності доводів апеляційної скарги. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, на думку суду першої інстанції, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Позивачем не була надана виписка по рахунку, відкритому на ім'я відповідача, що позбавляє можливості суд належним чином перевірити видачу банком відповідачу кредитних коштів, користування відповідачем кредитними коштами та внесення відповідачем грошових коштів на погашення кредитної заборгованості.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту будь-яких коштів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформлюється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк».
У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
Відповідно до п.1 анкети-заяви відповідач, підписавши вказану заяву погодився, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомлений, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов'язується виконувати умови вказаного договору.
Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або банком з використанням електронного цифрового підпису (п.6).
Згідно з п.9 заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
На підтвердження своїх вимог позивачем до позовної заяви було надано: розрахунок заборгованості за договором №б/н від 11 жовтня 2019 року, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Тарифи чорної картки monobank, копію паспорту відповідача.
Умовами п.п.2.1. п.2 Розділу І Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» визначено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка.
За положеннями п.2.1 п.2 Розділу ІІ для надання послуг банк видає клієнту картку. Підписанням анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг «monobank». Датою укладення договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки.
Процедура випуску картки визначається банком самостійно. При прийнятті рішення про випуск картки банк видає платіжну картку клієнту, яка передається клієнту особисто уповноваженим співробітником або доставляється рекомендованою поштою, кур'єрською службою або іншим способом, що дозволяє однозначно встановити, що платіжна картка була отримана клієнтом (п.п.2.2., 2.3.).
Згідно з п.п.4.1., 4.2. п.4 Розділу ІІ ліміт кредитування та строк дії встановлюється згідно умов зазначених в цьому договорі та відповідному додатку до нього. Ліміт до використання розраховується та встановлюється, виходячи з внутрішніх процедур банку, та зазначається клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування.
Відповідно до п.п.4.5. форма надання кредиту: поновлюваний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги.
Разом з тим, доказів того, чи було задоволено заяву ОСОБА_1 та відкрито поточний рахунок, чи було видано йому за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання ним такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму матеріали справи не містять.
Позивачем не надано доказів того, що відповідач користувався наданими банком коштами та має заборгованість саме у визначеному позивачем розмірі.
В матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Паспорту споживчого кредиту «картка monobank» та Тарифів.
При цьому, витяг обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Паспорт споживчого кредиту «картка monobank», які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11 жовтня 2019 року шляхом підписання анкети-заяви.
Виписки по рахунку відповідача за договором від 11 жовтня 2019 року, позивачем до позовної заяви також надано не було.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Тарифи чорної картки monobank датовані 27 листопада 2021 року, а анкета-заява відповідачем була підписана 11 жовтня 2019 року.
Крім того, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, які надані позивачем затверджені протоколом Правління №46 від 24 листопада 2021 року та набувають чинності з 27 листопада 2021 року.
А відтак матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву.
За відсутності інших доказів, розрахунок заборгованості, наявний в матеріалах справи, не може підтверджувати наявність у відповідача заборгованості перед банком.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у даній справі, на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитом, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та докази відкриття кредитного ліміту та його розміру, на підставі яких як суд першої, так і суд апеляційної інстанції мав би можливість перевірити розмір кредитної заборгованості.
Проте під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості.
В оцінці поведінки та способу ведення справ банком суд апеляційної інстанції враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суд був позбавлений можливості належним чином перевірити видачу банком відповідачу кредитних коштів, користування відповідачем кредитними коштами та внесення відповідачем грошових коштів на погашення кредитної заборгованості, а тому позовні вимоги позивачем не доведено належними та допустимими доказами.
У ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно з ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки зібраних у справі доказів, зокрема доказів, поданих позивачем на підтвердження його доводів про наявність укладеного з відповідачем кредитного договору.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
Суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року,- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Судді