справа № 754/3911/24
провадження № 22-ц/824/12716/2024
головуючий у суді І інстанції Грегуль О.В.
25 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
У березні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
1 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, у якій визначено, що ця анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір, та зобов'язується виконувати його умови.
Відповідно до пункту 5.11 Умов обслуговування рахунків фізичних осіб клієнт зобов'язаний щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в терміни, зазначені в мобільному додатку. При несплаті щомісячного мінімального платежу клієнт повинен сплатити штраф згідно з тарифами. Банк розглядає будь-який надісланий платіж клієнта як визнання клієнтом даного штрафу в розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного тарифами.
Згідно з пунктом 5.16 Умов у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою. На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із тарифами, але не більше 50% від суми, одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001% річних.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, в той час як відповідач взятих на себе зобов'язань не виконала, своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами не надавала, на прохання позивача погасити заборгованість не реагувала. Внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 15 січня 2024 року становить 16 535,40 грн.
З огляду на наведені обставини позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 1 жовтня 2019 року у загальному розмірі 16 535,40 грн.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2024 року задоволено позов частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 за анкетою-заявою до договору про надання банківських послуг «Мonobank» від 1 жовтня 2019 року на користь АТ «Універсал Банк» 5 000 грн - тіла кредиту та 915,67 грн - судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, вказуючи на те, що підписанням договору боржник підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг та отримала їх примірники у мобільному додатку.
Таким чином, сума непогашеного кредиту становить 16 535,40 грн, а тому АТ «Універсал Банк» просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року в частині незадоволених вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову і стягнення всієї суми заборгованості за кредитом.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Сторона позивача оскаржує рішення в незадоволеній частині позовних вимог на суму 11 535,40 грн.
Апеляційний суд в силу вимог ст. 367 ЦПК України переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається.
У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуємої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц).
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 5 000 грн не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Згідно з п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення в оскаржуваній частині зазначеним вимогам відповідає в повній мірі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла наступних висновків.
Так, відмовляючи у оскаржуваній частині в задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для стягнення тіла кредиту саме в сумі: 16535,4 грн, оскільки в позові самим же позивачем зазначається, що сума наданого тіла кредиту становить: 5 000 грн.
Колегія суддів вважає такий висновок правильним з урахуванням наступного.
Судом встановлено, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. 1 жовтня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 5 000 грн у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Проте, вказані зобов'язання за кредитним договором відповідачем не виконуються, кредитні зобов'язання відповідачем порушуються, у зв'язку з чим станом на 15 січня 2024 року за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 16 535,40 грн.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У позовній заяві АТ «Універсал Банк» вказує на те, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач з метою отримання банківських послуг заповнила і підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Підпис анкети-заяви здійснений відповідачем за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто, факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Вказана анкета-заява в такому ж порядку (факсимільне відтворення підпису) підписана представником банку ОСОБА_2 , який здійснив ідентифікацію та верифікацію клієнта.
Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 зокрема, дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 , які скопійовані та надані до анкети в електронному виді.
У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов. На підтвердження позовних вимог АТ «Універсал Банк» надав суду також Умови обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (monobank), загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток, паспорт споживчого кредиту «Картка monobank».
В той же час, є правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність підстав для стягнення саме заявленої позивачем суми, оскільки самим же позивачем зазначається, що сума наданого тіла кредиту становить 5 000 грн.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що:
«в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».
У справі, що переглядається в анкеті-заяві від 1 жовтня2019 року відповідачка просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, а строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у виді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у виді грошової суми та її визначеного розміру.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів домовленості сторін про сплату відсотків.
Доводи апеляційної скарги таких висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Апеляційний суд також ураховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав, апеляційна скарга АТ «Універсал Банк» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2024 року залишенню без змін.
Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367-368, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба