Апеляційне провадження № 22-ц/824/13114/2024
Справа № 761/23234/21
25 червня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів: Фінагеєва В.О., Яворського М.А., вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Не погоджуючись із даною ухвалою, ОСОБА_1 23 травня 2024 року засобами поштового зв'язку направила апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, та, пропустивши строк на апеляційне оскарження, із заявою про поновлення вказаного строку не звернулася, зазначила, що про наявність оскаржуваної ухвали дізналась 20 травня 2024 року з Єдиного державного реєстру судових рішень
Для вирішення питання стосовно відкриття апеляційного провадження листом-запитом Київського апеляційного суду від 10 червня 2024 року справу № 761/23234/21 було витребувано із Шевченківського районного суду м. Києва.
17 червня 2024 року вказана справа надійшла до Київського апеляційного суду.
При перевірці матеріалів справи судом з'ясовано, що оскаржувана ухвала була постановлена 14 липня 2022 року, таким чином, строк апеляційного оскарження розпочався 15 липня 2022 року та закінчився 29 липня 2022 року.
Подавши апеляційну скаргу 23 травня 2024 року позивач пропустила вказаний строк.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до п. 2, 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлений законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі № 201/13990/15-ц (провадження № 61-22496св19), аналіз ст. 358 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що за відсутності виключних випадків сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. В контексті наведеної статті під неповідомленням особи про розгляд справи розуміються випадки, коли учасник справи взагалі ніяким чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду. Однак до таких випадків не може бути віднесено неповідомлення особи про окреме судове засідання у справі, навіть якщо в цьому засіданні було ухвалено рішення (за умови, що матеріалами справи безспірно підтверджується факт обізнаності особи про розгляд судом справи та її участь у ній).
Крім того, в постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 613/1167/15-ц (провадження № 61-18650св19), від 01 грудня 2021 року в справі № 613/1250/15-ц (провадження № 61-20989св19), від 19 березня 2021 року в справі № 210/2663/18 (провадження № 61-710св21) наведено схожі за змістом правові висновки, а саме про те, що сама по собі обізнаність учасника справи про розгляд справи судом першої інстанції є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у разі подання ним апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Суд зобов'язаний запобігати зловживанню учасниками процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункт 5 частини п'ятої статті 12 цього Кодексу).
Стаття 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить принцип неприпустимості зловживання правами.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відтак, ОСОБА_1 була достеменно обізнана про наявність в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва цивільної справи № 761/23234/21, оскільки провадження в даній справі відкривалось за її власним позовом, однак з розумним інтервалом часу не цікавилась провадженням у даній справі, що було її процесуальним обов'язком.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенції) (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).
За таких обставин, оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 358 ЦПК України підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року про залишення позову без розгляду у справі відсутні.
Керуючись ст. 43, 44, ч. 2 ст. 358 ЦПК України,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року про залишення позову без розгляду у справі.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Кашперська Т.Ц.
Судді Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.