Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/9220/2024
м. Київ Справа № 753/11726/23
12 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Болотова Є.В.
- Музичко С.Г.
при секретарі - Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Небилиці Артема Вікторовича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Заставенко М.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення компенсації в порядку поділу майна подружжя,-
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в Дарницький районний суд м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини незавершеного будівництва - житлового будинку АДРЕСА_1 в розмірі 1 467 315,50 грн.
Позов мотивовано тим, що позивачем та відповідачем 28.07.2017 року було зареєстровано шлюб. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.05.2021 року шлюб між сторонами було розірвано.
За період шлюбного життя та до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства у 2017 році за кошти позивача було виконано будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок побудований на земельній ділянці, де раніше був старий будинок родичів відповідача. Відповідно до Акту № 1 прийому-передачі виконаних робіт забудовником ФОП ОСОБА_4 було виконано роботи на суму 986 474,00 грн. Після чого 01.05.2018 року було укладено Договір підряду на будівництво № 0105 про те, що підрядник зобов'язується виконати ремонтні оздоблювальні роботи в «Житловий будинок ОСОБА_1 » АДРЕСА_1 , здати об'єкт у встановлений термін. Відповідно до Акту № 2 прийому-передачі виконаних робіт забудовником ФОП ОСОБА_4 було виконано роботи на суму 1 948 157,00 грн. Таким чином, загальна вартість виконаних робіт за Договорами підряду становить 2 934 631,00 грн. Будівельні роботи проводилися за кошти ОСОБА_1 .
Згідно відповіді Головного центру МВС за ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб «Сузукі Гранд Вітара», 2006 року випуску, № кузова НОМЕР_1 .
Посилаючись на те, що між сторонами не досягнуто згоди щодо добровільного поділу спільного майна, позивач просив суд позов задовольнити.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обгрунтовував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що позивач має право на стягнення з відповідача 50% коштів, які були витрачені ним на будівництво будинку позивача та відповідача. Будинок було побудовано на ділянці, що належить матері відповідача та на якій вона має власний будинок та сама безпосередньо проживає.
Вказував, що судом не враховано: відсутність заперечень ОСОБА_3 щодо будівництва будинку на її земельній ділянці; ОСОБА_3 дозволила проживати в одному з будинків садиби, в іншому будинку вона проживає сама.
Звертав увагу на те, що позивач просив здійснити не поділ будинку, а стягнути з відповідача 50% коштів, які були витрачені на будівництво будинку позивача та відповідача.
Посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 488/3103/17-ц, від 12.04.2023 року у справі № 511/2303/19 від 06 травня 2020 року у справі № 722/823/17-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 715/1347/14-ц, від 26 березня 2021 року у справі № 414/277/17 від 10 лютого 2021 року у справі № 495/3009/15-ц.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 адвокат Незвінський Д.Я. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції правильно встановив, що спірний об'єкт є самочинним будівництвом, а відтак не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та дійшов правильного висновку про відмову у позові.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Незвінський Д.Я. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
ОСОБА_1 та його представник Небилиця А.В. в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені, представник надіслав клопотання про розгляд справи у відсутності апелянта та його представника.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника відповідача, перевіривши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.07.2017 року, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва № 753/18025/20 від 26.05.2021 року було розірвано.
01.03.2017 року ОСОБА_1 уклав із ФОП ОСОБА_4 договір підряду на будівництво № 0103, відповідно до якого підрядник зобов'язався виконати роботи з будівництва «Житлового будинку ОСОБА_1 » АДРЕСА_1 згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією, здати в експлуатацію об'єкт у встановлений термін. Загальна попередня сума договору складає 950 000,00 грн.
01.05.2018 року ОСОБА_1 уклав із ФОП ОСОБА_4 договір підряду на будівництво № 0105, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати ремонтні оздоблювальні роботи в «Житловий будинок ОСОБА_1 » АДРЕСА_1 згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією, здати в експлуатацію об'єкт у встановлений термін. Загальна попередня суму договору складає 1 900 000,00 грн.
Між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 було підписано, без зазначення дат, акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт - житлового будинку ОСОБА_1 на суму 986 474,00 грн., та акт № 2 прийому-передачі виконаний робіт - внутрішні роботи в житловому будинку ОСОБА_1 на суму 1 948 157,00 грн.
Земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:90:270:0015, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок, який на ній розміщений належить на праві власності ОСОБА_3 .
Відповідно до Інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації, житловий будинок АДРЕСА_1 був зареєстрований за ОСОБА_3 у 1990 році.
Домоволодіння за вказаною адресою складається із житлового будинку (літ. А), житлового будинку (літ. Г), гаража (літ. Б), сараю (літ. В), погребу (літ. Е) та споруд № 1-6, що підтверджується як копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, так і копією технічного паспорту.
Також з технічного паспорту вбачається, що житловий будинок під літ. Г був побудований у 1991 році.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем позовні вимоги є безпідставні та необґрунтовані.
Такий висновок суду грунтується на нормах матеріального та процесуального права.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Вирішуючи спори між подружжям про майно, потрібно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов'язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини незавершеного будівництва - житлового будинку АДРЕСА_1 в розмірі 1 467 315,50 грн, посилаючись на те, що за період шлюбного життя та до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства у 2017 році за кошти позивача було виконано будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановивши, що земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:90:270:0015, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок, який на ній розміщений належить на праві власності ОСОБА_3 (матері відповідачки) з 1990 року, домоволодіння за вказаною адресою складається із житлового будинку (літ. А) - рік побудови 1988, житлового будинку (літ. Г) - рік побудови 1991, гаража (літ. Б), сараю (літ. В), погребу (літ. Е) та споруд № 1-6, що підтверджується як копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, так і копією технічного паспорту, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що житловий будинок АДРЕСА_1 не є спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач має право на стягнення з відповідача 50% коштів, які були витрачені ним на будівництво будинку, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Як вже зазначалося, позивач звертаючись із позовом, просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини незавершеного будівництва - житлового будинку АДРЕСА_1 в розмірі 1 467 315,50 грн, посилаючись на те, що за період шлюбного життя з відповідачем та до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства у 2017 році за кошти позивача було виконано будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Із заявою про зміну предмету та підстав позову, позивач до суду не звертався, а відтак і вимог про стягнення компенсації вартості будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва будинку заявлено не було.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що будівництво будинку було здійснено на земельній ділянці, що належить матері відповідачки за відсутності її заперечень щодо будівництва будинку на її земельній ділянці, висновків суду не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення залишити без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України , апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Небилиці Артема Вікторовича - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 25червня 2024 року.
Головуючий: Судді: