Справа № 372/1762/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/460/2024
12 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г.,
при секретарі Даньшиній І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Української міської ради Обухівського району Київської області про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 листопада 2023 року та на додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року, ухвалених під головуванням судді Висоцької Г.В.,-
встановив:
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом.
З урахуванням заяви про зміну предмета позову позивач просила: встановити їй земельний сервітут щодо постійного безоплатного користування частиною земельної ділянки, кадастровий номер 3223151000:01:013:0056, яка розташована по АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2 для проходу та проїзду до земельної ділянки із кадастровим номером 3223151000:01:013:0011, яка розташована по АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки із кадастровим номером 3223151000:01:013:0011.
Прохід до її земельної ділянки проходить через земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:013:0056, яка належить ОСОБА_2 .
Рішенням Української міської ради вирішено викупити частину земельної ділянки у ОСОБА_2 для суспільних потреб.
У подальшому ОСОБА_2 відмовилась продавати ділянку, чим обмежила право ОСОБА_1 на вільне володіння земельною ділянкою та використання її за цільовим призначенням.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 листопада 2023 року позовну заяву задоволено.
Встановлено ОСОБА_1 земельний сервітут щодо постійного безоплатного користування частиною земельної ділянки, кадастровий номер 3223151000:01:013:0056, яка розташована по АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2 для проходу та проїзду до земельної ділянки із кадастровим номером 3223151000:01:013:0011, яка розташована по АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 на наступних умовах.
Визначеноплощу земельного сервітуту 0,0070 га, який обмежений лініями розподілу: від точки «1С» лінія розподілу довжиною 15,45 м, яка проходить в точку «2С»; від точки «2С» лінія розподілу довжиною 3,54 м проходить в точку «3С»; від точки «3С» лінія розподілу довжиною 3,5 проходить в точку «4С»; від точки «4С» лінія розподілу довжиною 19,06 м проходить в точку «5С»; від точки «5С» лінія розподілу довжиною 3,50 м проходить в точку «1С», де поворотна точка «1С» має координати Х5548153.33, Y3388875.44, поворотна точка «2С» має координати Х5548149.5, Y 3388890.41, поворотна точка «3С» має координати Х 5548148.1465, Y3388893.6833, поворотна точка «4С» має координати Х 5548144.8123, Y 3388892.6187, поворотна точка «5С» має координати Х 5548150.0257, Y 3388874.2835; поворотна точка «1С» знову має координати Х 5548153.33, Y 3388875.44.
Стягнутоз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 908 грн 00 коп. та витрати, пов'язані із проведенням експертизив розмірі 17 500 грн 00 коп.
У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про стягнення із ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 27 000 грн 00 коп. та витрат, пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду у розмірі 6 000 грн 00 коп.
Додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року названу заяву задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 16 200 грн 00 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду від 06 листопада 2023 року та додаткове рішення від 20листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник проти апеляційної скарги заперечили.
Представник ОСОБА_2 вимоги апеляційної підтримав, просив задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції.
Встановлено, що 01 червня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальним розміром 0, 0525 га., кадастровий номер ділянки 3223151000:01:013:0011, що розташована в АДРЕСА_1 , категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального садівництва.
ОСОБА_2 направі власності належить земельна ділянка із кадастровим номером 3223151000:01:013:0056, площею 0, 1653.
Прохід до земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 проходить через земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2
11 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Української міської ради Обухівського району Київської області про вирішення спору з приводу користування належною їй земельною ділянкою.
Рішенням Української міської ради Обухівського району Київської області від 21 жовтня 2020 року вирішено питання про викуп частини земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 відмовилась від добровільного позасудового встановлення сервітуту.
У висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 238/07-2022 від 05 липня 2023 року, для проходу та проїзду до земельної ділянки із кадастровим номером 3223151000:01:013:0011, що належить ОСОБА_1 , запропоновано встановити через земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:013:0056, сервітут площею 0,0070 га, який обмежений лініями розподілу: від точки «1С» лінія розподілу довжиною 15,45 м, яка проходить в точку «2С»; від точки «2С» лінія розподілу довжиною 3,54 м проходить в точку «3С»; від точки «3С» лінія розподілу довжиною 3,5 проходить в точку «4С»; від точки «4С» лінія розподілу довжиною 19,06 м проходить в точку «5С»; від точки «5С» лінія розподілу довжиною 3,50 м проходить в точку «1С», де поворотна точка «1С» має координати Х5548153.33, Y3388875.44, поворотна точка «2С» має координати Х5548149.5, Y 3388890.41, поворотна точка «3С» має координати Х 5548148.1465, Y3388893.6833, поворотна точка «4С» має координати Х 5548144.8123, Y 3388892.6187, поворотна точка «5С» має координати Х 5548150.0257, Y 3388874.2835; поворотна точка «1С» знову має координати Х 5548153.33, Y 3388875.44.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_2 відмовилась від добровільного позасудового встановлення сервітуту. Вважає, що відповідач обмежила право ОСОБА_1 на вільне володіння земельною ділянкою та використання її за цільовим призначенням.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Відповідно доп. г ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
За ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Відповідно до ст. 99 ЗК України визначено наступні види земельних сервітутів: право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, інші земельні сервітути.
За п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).
Статтею 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
За ч. ч. 1, 3 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Відповідно до ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном.
Статтею404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
Так, ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20 лютого 2023 року у справі призначено земельно-технічну експертизу.
Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 238/07-2022 від 05 липня 2023 року визначеноможливий варіант проходу та під'їзду до земельної ділянки яка належить ОСОБА_1 через земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 , з метою встановлення постійного, безоплатного земельного сервітуту із зазначенням конфігурації, площі, промірів, каталогу координат ділянки з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру України, описаний у варіанті № 1 дослідницької частини висновку, зображений на малюнку № 9, каталоги координат зазначені в таблиці № 1 .
Експертом визначено найменш обтяжливий для власників сусідніх земельних ділянок під'їзд до земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 .
Доказів на спростування висновку експерта № 238/07-2022 від 05 липня 2023 року апелянтом до суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції не надано.
Також, до матеріалів справи долучено копії заяви ОСОБА_1 від 11 червня 2020 року до Української міської ради Обухівського району Київської області про вирішення спору з приводу користування належною їй земельною ділянкою, а також копію рішення від 21 жовтня 2020 року про викупи частини земельної ділянки у ОСОБА_2 для суспільних потреб.
Вказані документи підтверджують вчинення ОСОБА_1 дій для вирішення питання щодо встановлення сервітуту в добровільному порядку.
Оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в добровільному порядку не досягнуто домовленості щодо встановлення сервітуту, позивач звернулась до суду із названим позовом.
Крім того, колегією суддів встановлено, що на даний момент існує дорога для проїзду до земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 . Відтак, встановлення земельного сервітуту з метою вирішення спору з приводу користування ОСОБА_1 земельною ділянкою не потребує додаткових облаштувань.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта не є належним доказом, колегія суддів оцінює критично, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаного посилання суду не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не здійснено жодних дій для встановлення сервітуту в позасудовому порядку, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються долученими до матеріалів справи доказами.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 820/479/18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У заяві представник ОСОБА_1 просив вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу у розмірі 27 000 грн 00 коп. та витрат, пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду у розмірі 6 000 грн 00 коп.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником ОСОБА_1 надано копію: договору № 9 від 26 лютого 2021 року про надання правової допомоги; додатку № 2 від 26 лютого 2021 року до договору про надання правової допомоги; прибуткового касового ордеру № 9 від 26 лютого 2021 року; акту виконаних робіт № 1 від 17 травня 2021 року; акту виконаних робіт № 2 від 06 листопада 2023 року; платіжної інструкції від 04 листопада 2023 року; детального опису робіт.
В детальному описі робіт виконаних адвокатом зазначено:
- попередня консультація - 1 год.;
- вивчення, правовий аналіз матеріалів справи - 1 год.;
- складання та надіслання адвокатського запиту № 2 - 20 хв. - 500 грн 00 коп.;
- складання та надіслання адвокатського запиту № 3 - 20 хв. - 500 грн 00 коп.;
- формування інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - 20 хв. - 500 грн 00 коп.;
- складання позовної заяви - 3 год. - 6 000 грн 00 коп.;
- складання акту виконаних робіт № 1 - 20 хв. - 300 грн 00 коп.;
- складання та подача заяви про призначення та проведення земельної технічної експертизи - 30 хв. - 1 000 грн 00 коп.;
- складання та подача клопотання про приєднання письмових доказів - 1 год. - 1 000 грн 00 коп.;
- складання та подача клопотання про приєднання до матеріалів справи оригіналу квитанції - 20 хв. - 1 000 грн 00 коп.;
- складання детального опису робіт адвоката № 2 - 1 год. 30 хв. - 500 грн 00 коп.;
- участь адвоката у судових засідання - 6 700 грн 00 коп.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення та підготовки позовної заяви, колегія суддів вважає, що зазначені представником ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 27 000 грн 00 коп. та витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду у розмірі 6 000 грн 00 коп. є завищеними та не достатньо обґрунтованими.
Відтак, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 16 200 грн 00 коп.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 06 листопада 2023 року та додаткове рішення суду від 20 листопада 2023 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для їх скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 листопада 2023 року залишити без змін.
Додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 26 червня 2024 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.В. Кулікова
С.Г. Музичко