справа № 359/4637/23 Головуючий у 1 інстанції: Борець Є.О.
провадження №22-ц/824/11459/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
18 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.,
при секретарі: Курченко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Соболівського Антона Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2024 року у справі за заявою представника відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом вселення та передання комплекту ключів від замка вхідних дверей, -
В провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом вселення та передання комплекту ключів від замка вхідних дверей.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 28 лютого 2024 року у задоволенні позову, пред'явленого до ОСОБА_1 , було відмовлено в повному обсязі. Однак постановленим судовим рішенням залишилось не вирішеним питання про відшкодування відповідачу означених судових витрат.
Тому, представник відповідача Соболівський А.М. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та посилався на те, що загальна вартість витрат його довірителя на професійну правничу допомогу склала 151 475 гривень 00 копійок.
Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2024 року заяву представника відповідача Соболівського А.М. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом вселення та передання комплекту ключів від замка вхідних дверей.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 гривень.
У задоволенні заяви в частині вимоги про стягнення судових витрат в більшому розмірі відмовлено.
В апеляційній скарзі адвоката Соболівського А.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування додаткового рішення суду першої інстанції та ухваленню нового рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити повністю.
Скарга обґрунтована тим, що визначений відповідачем розмір таких витрат підтверджено належними та допустимими доказами, адвокат і клієнт погодили розмір гонорару за надання адвокатом відповідних послуг.
Зазначає, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Так, на підтвердження своїх витрат на правову допомогу представником відповідача було долучено копії договору про надання правової допомоги, детальний опис виконуваних робіт, акт приймання-передачі наданих послуг. Згідно вказаних доказів витрати відповідача на правову допомогу становлять 151 475 гривень.
Разом з тим, суд не надав оцінки визначеній вартості години роботи адвоката при наданні правової допомоги відповідачу у цій справі. Перевірка обґрунтованості заявлених витрат покладається на суд та повинна бути належно обґрунтована у випадку не згоди із заявленим розміром відшкодування таких витрат. Крім того, судом не було взято до уваги, що спір у цій справі виник не з протиправної поведінки відповідача, оскільки саме за ініціативою позивача був поданий позов та розпочато судове провадження, відповідач змушена була для захисту своїх інтересів скористатись професійною правничою допомогою та понести витрати на неї. Також судом не було обґрунтовано чим заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові у цій справі, зокрема суд не мотивував, які понесені витрати відповідача не підтверджені потребою виконання вчинених процесуальних дій адвоката в інтересах відповідача, не взяв до уваги та жодним чином не спростував витрачений адвокатом обсяг часу на технічну підготовку документів та вчинення інших дій в інтересах відповідача по цій справі. Таким чином, суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи в частині наведених і документально підтверджених відповідачем судових витрат по справі та допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції дійсним обставинам справи, чим порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення.
Звертає увагу суду також й на те, що суд першої інстанції не врахував судову практику Верховного Суду щодо вирішення питання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу і безпідставно зменшив розмір указаних витрат, які підлягали стягненню з позивача на користь відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Балицький О.П. просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Соболівського А.М. залишити без задоволення. Також просить ухвалити нове рішення, яким внаслідок неподання відповідачем попереднього розрахунку судових витрат відмовити у їх відшкодуванні. У разі задоволення заяви щодо відшкодування судових витрат, просив зменшити їх розмір до розумної суми в 5 000 гривень.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи у справі додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 28 лютого 2024 року відмовлено в повному обсязі у задоволенні позову, пред'явленого ОСОБА_3 і вказане процесуальне питання залишилось не вирішеним, то на підставі ч.2 ст.141 ЦПК України у позивача виник обов'язок відшкодувати ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, що в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом вселення та передання комплекту ключів від замка вхідних дверей.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 28 лютого 2024 року у задоволенні позову, пред'явленого до ОСОБА_1 , відмовлено в повному обсязі, однак залишилось не вирішеним питання про відшкодування відповідачу судових витрат.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, зі звіту про надання послуг правничої (правової) допомоги №1 від 29 лютого 2024 року (а.с.84-86 т.2) та акту прийому-передачі наданих послуг правничої (правової) допомоги №1 від 01 березня 2024 року (а.с.83 т.2) вбачається, що загальна вартість витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу була визначена в розмірі 151 475 гривень 00 копійок.
Крім того, на виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг правничої (правової) допомоги від 02 червня 2023 року (а.с.75-77 т.2) ОСОБА_1 сплатила адвокату Соболівському А.М. частину вказаних грошових коштів в розмірі 75 450 гривень (37 450 + 38 000), що підтверджується платіжними інструкціями від 13 червня 2023 року та 01 березня 2024 року (а.с.88, 89 т.2).
Однак, зі змісту п.6.2 мотивувальної частини рішення Бориспільського міськрайонного суду від 28 лютого 2024 року (а.с.62 т.2) вбачається, що у задоволенні позову, пред'явленого ОСОБА_3 , було відмовлено виключно у зв'язку з тим, що представники позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не подали докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 чинить їх довірителю перешкоди у користуванні житловим будинком по АДРЕСА_1 .
Також, в ході розгляду цивільної справи були досліджені лише письмові докази, які містили інформацію про набуття відповідачем права власності на житловий будинок, укладення сторонами шлюбу та вселення позивача у спірне житло. Допит свідків та інші процесуальні заходи не проводились.
Зазначені обставини свідчать про те, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 151 475 гривень є очевидно завищеною та не відповідає незначній складності цивільної справи.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розмір судових витрат підлягав зменшенню до 20 000 гривень.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Соболівського Антона Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 25 червня 2024 року.
Головуючий:
Судді: