Провадження № 2-а/760/48/24
Справа № 760/20597/21
26 червня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Данекі Інесси Ігорівни /далі - інспектор поліції Данека І.І./ (адреса: 03048, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
Рух справи
26.07.2021 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшов вказаний адміністративний позов, датований 25.07.2021 за підписом позивача, в якому він просить суд скасувати постанову ГАБ № 125077 від 09.07.2021, винесену інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Данека Інессою Ігорівною, якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн за ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2021 для розгляду зазначеного позову було визначено суддю Кушнір С.І.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 05.08.2021 відповідний позов було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позову.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 21.06.2022 вказаний позов прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).
Розпорядженням керівника апарату Солом'янського районного суду міста Києва № 921 від 05.04.2024 у зв'язку з звільненням у відставку головуючого судді Кушнір С.І., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2024 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).
Обґрунтування позову
В позові, зокрема, вказується, що 09.07.2021 ОСОБА_1 , перебуваючи біля станції метро Лівобережна в м. Києві, виявив нелегальну точку продажу підакцизних товарів (цигарок), у зв'язку із чим викликав на місце поліцію шляхом телефонного дзвінку на спецлінію «102». Після очікування близько 40 хв, він зателефонував вдруге, аби дізнатись коли прибуде наряд поліції. Після цього дзвінка, йому на мобільний номер телефону зі свого особистого телефону зателефонувала інспектор Данека І.І. і повідомила, що наряд затримується у зв'язку із завантаженістю трафіку. Наряд поліції за викликом позивача прибув по проходженню близько трьох годин після його першого дзвінка на спецлінію «102».
Зі слів позивача, він жодних адміністративних правопорушень не вчиняв. По прибуттю екіпажу патрульної поліції, інспектором Данека Інессою Ігорівною було складено постанову ГАБ № 125077 від 09.07.2021 року за нібито вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП (Завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань) і накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу 3 400,00 грн.
Позивач стверджує, що його дії не містять ознак правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП з наступних підстав: виклик спеціальної служби (Національної поліції України) мав місце лише один раз - під час першого його дзвінка на лінію «102», і містив повідомлення про вчинення правопорушення. Всі наступні дзвінки не були викликами спеціальних служб, а мали на меті виключно уточнення часу прибуття наряду поліції (оскільки представники виявленої позивачем нелегальної точки продажу цигарок почали поводити себе агресивно, у зв'язку із чим позивач переймався часом прибуття працівників поліції).
Таким чином, позивач вважає, що в його діях відсутній умисел на зрив нормальної роботи спеціальних служб шляхом неправдивого їх виклику, оскільки виклик спеціальних служб мав місце лише один раз і був правдивим.
При цьому, позивач наголошує, що інспектором Данека І.І., що склала постанову ГАБ № 125077 від 09.07.2021 не було зібрано жодних доказів, і не долучено їх матеріалів справи. Відтак, факт вчинення правопорушення нічим не підтверджено, а постанову складено інспектором Данека І.І , виключно ґрунтуючись на її особистих домислах про нібито вчинене позивачем правопорушення.
Враховуючи наведене, позивач вважає постанову ГАБ № 125077 від 09.07.2021 такою, що винесена безпідставно та протизаконно.
Разом з тим, в позові звертається увага на те, що копію постанови позивачем було отримано поштовим відправленням 16.07.2021.
Щодо правової позиції відповідача
08.05.2024 до суду надійшли письмові пояснення Департаменту, в яких він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 23-29).
Департамент вважає, що в даному випадку наявні підстави для залишення позову без розгляду на підставі ч. 4 ст. 123 КАС України, оскільки позов подано з пропуском строку, встановлено ст. 289 КУпАП, а отримання постанови шляхом поштового відправлення за умови відмови позивача від здійснення підпису та її отримання не є підставою для поновлення пропущеного строку позивачу на звернення до суду з позовною заявою за наявності доказів ознайомлення особи з постановою під час її винесення.
Щодо правомірності винесення постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності Департамент вказує, що інспектор під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вірно кваліфікував вчинене позивачем правопорушення та вірно застосував норми матеріального права, оскаржувана постанова винесена у межах повноважень інспектора, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
09.07.2021 інспектор Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Данека Інесса Ігорівна винесла постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 125077 (а.с. 7), за змістом якої 09.07.2021 гр. ОСОБА_1 за адресою метро Лівобережна, о 15 год 25 хв, здійснив завідомо неправдивий виклик на спецлінію «102» та повідомив, що поліція некоректно з ним спілкувалась та на виклик не приїхала, хоча насправді цього факту не було.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.
У зв'язку з зазначеним на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн.
В графі «примірник отримав» вказано «відмова від підпису».
В графі «копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності надіслано рекомендованим листом» зазначено «від 12.07.2021».
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч.ч. 1-4 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу ст. 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Нормами ст. 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачене статтею 183 КУпАП.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в ній не наведено докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом.
Так, оскаржена постанова не містить відміток про наявність на момент її винесення доказів на підтвердження вчинення відповідного правопорушення.
Не подано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вчинення правопорушення до суду також і в порядку надання відзиву.
Не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки така постанова за своєю природою є результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення після збору та дослідження доказів вчинення такого правопорушення.
Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З іншого боку, рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності дій з боку інспектора патрульної поліції, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваної постанови.
При цьому суд зазначає, що належним відповідачем в даній категорії справ є саме Департамент патрульної поліції.
Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
На підставі наведеного позовні вимоги щодо скасування оскарженої постанови підлягають задоволенню в частині належного відповідача.
Щодо посилань Департаменту на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду, то суд вважає їх помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно з ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З викладеного вбачається, що законодавець чітко визначив, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний 10-денний строк, який обчислюється з дня вручення постанови.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про обізнаність позивача з оскарженої постановою в день її винесення, натомість вбачається, що вона була направлена йому засобами поштового зв'язку 12.07.2021, і, як стверджує позивач, отримана ним 16.07.2021.
Наведеного відповідачем не спростовано.
Таким чином, з матеріалів справи порушення позивачем строку на звернення до суду не вбачається.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Щодо судового збору
За змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 454,00 грн (а.с. 16) сплачений позивачем за подання позову у даній справі.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 286-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Данекі Інесси Ігорівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити в частині належного відповідача - Департаменту патрульної поліції.
Скасувати постанову по справі по адміністративне правопорушення серії ГАБ № 125077 від 09.07.2021, винесену інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Данека Інессою Ігорівною відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л. Л. Зуєвич