25 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 917/80/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
перевіривши матеріали касаційної скарги Арбітражного керуючого Дуленка Андрія Григоровича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024
у складі колегії суддів головуючий суддя Тихий П.В.,судді:Плахов О. В.,Терещенко О. І.
та на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.12.2023
суддя Ореховська О. О.
у справі № 917/80/23
за позовом ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Арбітражного керуючого Дуленка Андрія Григоровича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 та на ухвалу Господарського суду міста Полтавської області від 05.12.2023 у справі № 917/80/23, подана до Суду засобами поштового зв'язку 05.06.2024.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Арбітражного керуючого Дуленка Андрія Григоровича у справі № 917/80/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О. В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2024.
Згідно наказу голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 № 224-к) -суддя Васьковський О.В. - перебував у відпустці 24.06.2024.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що її подано з порушенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), виходячи із наступного.
Пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі касаційної скарги).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено з 1 січня - 3 028 грн.
Таким чином, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в розмірі 3 028,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Проте, матеріали касаційної скарги Арбітражного керуючого Дуленка Андрія Григоровича не містять документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, натомість скаржником подано заяву про звільнення від сплати судового збору, яке мотивовано тим, що Дуленко Андрій Григорович є інвалідом II групи та відповідно до і відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" підлягає звільненню від сплати судового збору.
Згідно пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Також відповідно до ст. 1 керуючий реструктуризацією - арбітражний керуючий, призначений господарським судом у справі про неплатоспроможність фізичної особи для здійснення реструктуризації боргів боржника.
Учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, як визначено вимогами Кодексу.
В статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, яка визначає права та обов'язки арбітражного керуючого, передбачено, що арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право звертатися до суду у випадках, передбачених цим кодексом.
Тобто, арбітражний керуючий є самостійним учасником у справі про банкрутство з визначеним Кодексом України з процедур банкрутства та Господарським процесуальним кодексом України обсягом повноважень, зокрема й щодо оскарження судових актів.
Арбітражний керуючий Дуленко Андрій Григоровичй звернувся з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024, якою клопотання арбітражного керуючого Дуленка Андрія Григоровича про виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі № 917/80/23 задоволено, провадження у справі №917/80/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 закрито та припинено повноваження керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Дуленка Андрія Григоровича.
В касаційній скарзі скаржник зазначає про неправомірність рішень судів попередніх інстанції стосовно закриття провадження у справі № 917/80/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 та на ухвалу Господарського суду міста Полтавської області від 05.12.2023 у справі № 917/80/23.
Виходячи із зазначеного, звертаючись до суду, арбітражний керуючий діє не як фізична особа-громадянин для захисту особистих інтересів, а здійснює свої повноваження як учасник у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 арбітражний керуючий, який призначений керуючим реструктуризацією боржника- ОСОБА_1 .
А отже, в даному випадку, відсутні правові підстави вважати, що скаржник - Арбітражний керуючий Дуленко Андрій Григоровичй у даній справі підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п. 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" .
Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення заяви Арбітражного керуючого Дуленка Андрія Григоровича про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 та на ухвалу Господарського суду міста Полтавської області від 05.12.2023 у справі № 917/80/23.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз. 2 ч. 2 ст. 290 ГПК України).
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах.
Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
Всупереч наведеному скаржником у касаційній скарзі зазначено виклад фактичних обставин справи та не зазначено в чому саме є порушення норм матеріального та/або норм процесуального права припустилися суди першої та апеляційної інстанцій та в чому конкретно полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень та не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), що порушує правило, встановлене п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.
При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Оскільки скаржником не визначено належним чином підставу касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.
Окрім того відповідно до частини 5 статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (далі - ЄСІТС).
Частиною 6 статті 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (далі - ЄСІТС) в обов'язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють такі кабінети в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Крім того, згідно з пунктом 2 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку та електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно із частиною 2 статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Касаційної скарги Арбітражного керуючого Дуленко А. Г. подана 05.06.2024 засобами поштового зв'язку в паперовій формі та підписана Арбітражним керуючим Дуленко А. Г.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, в касаційній скарзі, усупереч положенням вищезначеної норми не зазначено, зокрема, реєстраційний номер його облікової картки платника податків, що унеможливлює здійснити перевірку наявності в нього електронного кабінету.
При цьому в касаційній скарзі відсутні також відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у Дуленка Андрія Григоровича ; крім того відсутні відомості про реєстрацію як арбітражного керуючого електронного кабінету в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), реєстрація в якому з дати набрання Законом №3200-IX від 29.06.2023 чинності є для нього обов'язковою в силу частини 6 статті 6 ГПК.
Отже, враховуючи викладене у суду відсутня можливість перевірити чи виконано арбітражним керуючим Дуленко А. Г., визначений законом обов'язок зареєструвати електронний кабінет, що має наслідком застосування вказаних положень статті 174 та частини 2 статті 292 ГПК України.
Беручи до уваги викладене, касаційна скарга арбітражного керуючого Дуленко Андрія Григоровича підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику вказати: 1)підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга та зазначити порушення яких саме норм матеріального та/або норм процесуального права припустились суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржених судових рішень у справі № 917/80/23, і в чому конкретно полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права; 2) зазначити реєстраційний номер Дуленка А. Г., облікової картки платника податків, для здійснення перевірки наявності в нього електронного кабінету або надати відомості про реєстрацію скаржника в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи; 3) надати докази сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн за подання касаційної скарги .
Оскільки касаційна скарга скаржника у справі № 917/80/23 підлягає залишенню без руху, то розгляд клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження буде здійснено касаційним судом при розгляді питання про можливість відкриття касаційного провадження, у разі усунення недоліків, які допущені при поданні касаційної скарги, у встановлені судом строки.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду, -
1. Відмовити в задоволенні заяви арбітражного керуючого Дуленка Андрія Григоровича про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 та на ухвалу Господарського суду міста Полтавської області від 05.12.2023 у справі № 917/80/23.
2. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Дуленка Андрія Григоровича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 та на ухвалу господарського суду Полтавської області від 05.12.2023 у справі № 917/80/23 залишити без руху.
3. Надати арбітражному керуючому Дуленку Андрію Григоровичу строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
4. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду.
5. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України.
6. Роз'яснити арбітражному керуючому Дуленко Андрію Григоровичу, що у разі неусунення недоліків у строк, встановлений судом, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Головуючий В.В. Білоус
Судді О.В. Васьковський
В.Я. Погребняк