вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
09.05.2024 Справа № 917/92/21(917/414/24)
Суддя Господарського суду Полтавської області Паламарчук В.В. за участі секретаря судового засідання Кір"якової Я.Г, розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Полтавської обласної ради, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 45, код ЄДРПОУ 22530614
до:
- Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", Полтавська область, Полтавський район, с.Розсошенці, вул. Горбанівська, 2, 38751, код ЄДРПОУ 32986923
- Виконавчого комітету Решетилівської міської ради, Полтавська область, Полтавський район, с.Решетилівка, вул. Покровська, 14, 38400, РНОКПП 04382895
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - розпорядник майна Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" - арбітражний керуючий Терещенко Олександр Васильович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Решетилівської селищної ради, свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння
Учасників справи: згідно протоколу
Встановив: 13.03.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява (вхід. №446/24) Полтавської обласної ради до: Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм"; Виконавчого комітету Решетилівської міської ради, в якій заявник просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Решетилівської селищної ради №249 від 24 грудня 2008 року "Про реєстрацію права власності та видачу свідоцтва про право власності";
- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САВ №890444 від 29.12.2008;
- витребувати з незаконного володіння Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" на користь власника - територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради, нежитлові приміщення - аптеку за адресою: Полтавська область, місто Решетилівка, вулиця Покровська (колишня вулиця Леніна), 2/5;
- стягнути з відповідачів на користь Полтавської обласної ради судовий збір.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд, ухвалою від 20.03.2024 постановив залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
Станом на 25.03.2024 від позивача надійшла заява (вхід. №4072) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду від 01.04.2024 позовну заяву Полтавської обласної ради (вхід. №446/24 від 13.03.2024) прийнято до розгляду в межах справи №917/92/21 про банкрутство Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм".
Відкрито провадження у справі №917/92/21(917/414/24) та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Призначено судове засідання з розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження на 09.05.2024 року.
Залучено до участі у справі №917/92/21(917/414/24) третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - розпорядника майна Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" - арбітражного керуючого Терещенка Олександра Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалу господарського суду від 01.04.2024 надіслано відповідачам в їх електронний кабінет та доставлено 10.04.2024.
Відповідачі своїм правом на подачу письмового відзиву не скористались, доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі не надали.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Явку представників в судове засідання 09.05.2024 відповідачі не забезпечили. 07.05.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача (2) направлено заяву про розгляд справи без його участі.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України). При цьому, зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
За даними позивача, 30 червня 2023 року до Полтавської обласної ради надійшов лист від Комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтавафармація” за № 15 від 29.06.2023, в якому проінформовано, що намагаючись зареєструвати за собою право господарського відання на майно, передане йому рішенням пленарного засідання восьмої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання від 09.12.2021 № 332 “Про передачу майна в межах спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області на баланс, у господарське відання Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтавафармація", - нежитлове приміщення за адресою: Полтавська область, Полтавський (колишній Решетилівський) район, місто (смт) Решетилівка, вулиця Покровська (Леніна), 2/5, виявлено, що право власності на вказане майно зареєстроване за Полтавським обласним комунальним підприємством “Полтавафарм”.
Підставами для такої реєстрації слугували: рішення виконавчого комітету Решетилівської селищної ради від 24.12.2008 №249 “Про реєстрацію права власності та видачу свідоцтва про право власності”, яким вирішено - Комунальному підприємству “Бюро містобудування та технічної інвентаризації Решетилівського району” провести реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення - аптеку, розташовані в селищі Решетилівка, вул. Леніна, 2/5 за Полтавським обласним комунальним підприємством “Полтавафарм”, а також підготувати та оформити свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно, та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САВ № 890444 від 29.12.2008.
Так, за ст.78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Суб'єктом права комунальної власності згідно зі ст.142 Конституції України та ст.1,
6 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування.
Позивач зазначив, що положеннями статуту Полтавського обласного комунального підприємства “Полтавафарм”, затвердженого наказом начальника Управління майном обласної ради № 98 від 13.10.2022, визначено наступне:
« 1.1. Полтавське обласне комунальне підприємство “Полтавафарм” (ідентифікаційний код юридичної особи - 32986923) засноване на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, передане в управління Полтавській обласній державній адміністрації (Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації).
1.2. Засновник Підприємства - Полтавська обласна рада.
1.3. Власник Підприємства - територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради”.
5.1. Майно Підприємства становлять основні засоби та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства.
5.2. Майно Підприємства є спільною (комунальною) власністю територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області і закріплюється за ним на праві господарського відання. Органом управління майном є Управління майном обласної ради. Здійснюючи право господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь- які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.
5.3. Джерелами формування майна Підприємства є:
- майно, передане йому Засновником;
- доходи, одержані від підприємницької діяльності;
- доходи від цінних паперів;
- кредити банків та інших кредиторів;
- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
- безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;
- придбання та приймання майна іншого підприємства, організації;
- інше майно, набуте на підставах, не заборонених законодавством.”
5.8. Статутний капітал Підприємства формується шляхом передачі Засновником нерухомого майна, коштів, цінних паперів, іншого майна та майнових прав.
5.9. Статутний капітал вважається сформованим з дати передачі в установленому порядку Підприємству майна, що закріплюється за ним на праві господарського відання, або з дати зарахування відповідних коштів на банківський рахунок Підприємства.
5.10. Передача майна Підприємству здійснюється на підставі рішення Засновника та оформляється актом приймання - передачі”.
Отже, звертаючись до суду з позовом позивач вказує, що виконавчий комітет Решетилівської селищної ради, приймаючи рішення про реєстрацію права комунальної власності та видачу свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення - аптеку, розташовані в селищі Решетилівка, вул. Леніна, 2/5, за Полтавським обласним комунальним підприємством “Полтавафарм”, внаслідок чого було видано свідоцтво про право власності та проведено державну реєстрацію права комунальної власності за суб'єктом,- не дотримався положень законодавства, в зв'язку з чим, позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Решетилівської селищної ради №249 від 24 грудня 2008 року "Про реєстрацію права власності та видачу свідоцтва про право власності";
- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САВ №890444 від 29.12.2008.
Разом з тим, враховуючи регламентовані Цивільним кодексом України способи захисту права власності, до яких належать витребування майна із чужого незаконного володіння, у тому числі від добросовісного набувача (ст. 387, 388), позивач просить:
- витребувати з незаконного володіння Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" на користь власника - територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради, нежитлові приміщення - аптеку за адресою: Полтавська область, місто Решетилівка, вулиця Покровська (колишня вулиця Леніна), 2/5.
Відповідачі заперечень на позов не направили. При цьому, Відповідач (2) у поданій до суду заяві зазначив, що при вирішенні даного спору покладається на розсуд суду.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до приписів статті 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та / або нематеріальним благом.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.
Отже, саме на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Позивач зазначає, що в даному випадку на підставі незаконного рішення виконавчого комітету Решетилівської селищної ради від 24.12.2008 № 249 «Про реєстрацію права власності та видачу свідоцтва про право власності», Полтавське обласне комунальне підприємство «Полтавафарм» зареєструвало за собою право власності та використовує майно територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради, а саме - аптеку, розташовану за адресою: Полтавська область, місто Решетилівка, вул.Покровська (колишня вулиця Леніна), 2/5.
Частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (частина перша статті 393 Цивільного кодексу України).
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають, в тому числі, обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.
Вирішуючи спір, судом встановлено, що відповідач - Полтавське обласне комунальне підприємство “Полтавафарм” (ідентифікаційний код юридичної особи - 32986923) засноване на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, передане в управління Полтавській обласній державній адміністрації (Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації).
Засновник Підприємства - Полтавська обласна рада. Власник Підприємства - територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради”.
Майно Підприємства є спільною (комунальною) власністю територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Передача майна Підприємству здійснюється на підставі рішення Засновника та оформляється актом приймання - передачі”.
Рішення про передачу спірного майна у власність відповідача засновником не приймалось. Натомість, підставами для реєстрації права власності за відповідачем спірного майна - аптеки, розташованої в с.Решетилівка, слугували: рішення виконавчого комітету Решетилівської селищної ради від 24.12.2008 № 249 "Про реєстрацію права власності та видачу свідоцтва про право власності", яким вирішено - Комунальному підприємству "Бюро містобудування та технічної інвентаризації Решетилівського району" провести реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення - аптеку, розташовані в селищі Решетилівка, вул. Леніна, 2/5 за Полтавським обласним комунальним підприємством “Полтавафарм”, а також підготувати та оформити свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно, та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САВ № 890444 від 29.12.2008.
Рішення виконавчого комітету Решетилівської селищної ради від 24.12.2008 № 249 "Про реєстрацію права власності та видачу свідоцтва про право власності" було прийняте з порушенням приписів чинного законодавства, а отже, спірне нерухоме майно безпідставно вибуло з власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради в результаті проведення державним реєстратором реєстрації права власності за Полтавським обласним комунальним підприємством "Полтавафарм".
Як наслідок встановленого, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Решетилівської селищної ради №249 від 24 грудня 2008 року "Про реєстрацію права власності та видачу свідоцтва про право власності".
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно на час прийняття спірного рішення регулювалися Законом України “Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень” і Типовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (далі - Положення).
Згідно пункту 2.1 Положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
Відповідно до пункту 6 Додатку 1 до пункту 2.1 Положення “Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна”, одним із таких документів є свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, видане органом місцевого самоврядування.
Суттю державної реєстрації прав є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.
З одного боку випливає, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, і не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, свідоцтво про право власності не породжує виникнення у власника відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності, однак, з іншого боку, є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація речових прав.
Та у будь-якому разі, для скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно має бути визнано недійсним та скасовано рішення органу на підставі якого було видано вказане свідоцтво.
Вказане кореспондується з практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 27 червня 2018 року № 925/797/17, від 05 лютого 2020 року № 904/750/19, від 06.05.2020 у справі № 120/4617/18-а, від 27 травня 2020 року № 442/2771/17 (ЄДРСРУ № 89675420), від 16 вересня 2020 року № 278/657/18 (ЄДРСРУ № 91854991).
Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Однак, задля забезпечення належного захисту порушеного майнового права позивача, поряд із оскарженням рішення виконавчого комітету Решетилівської селищної ради та виданого на його підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно має бути застосовано й правові засоби, спрямовані на поновлення права позивача, порушеного в результаті прийняття спірного рішення.
Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постановою Великої Палати Верховного Суду України від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (14-208цс18) підтверджується, що одним із таких рішень, яке слугує підставою для внесення запису до Державного реєстру про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке зареєстроване у реєстрі за іншою особою, є рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння, як наслідок реалізації одного із механізмів повернення незаконно відчуженого - передбаченого ст. 387 Цивільного кодексу України права власника на витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.
Правовий аналіз положень зазначеної вище статті ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до не власника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Згідно з правовим висновком, сформульованим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц, відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц.
Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц).
При цьому факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц).
Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно з ч.1,2 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Отже, виходячи з вищевикладеного, для наявності підстав для задоволення позову у даній справі про витребування майна у відповідача, доказуванню підлягає як наявність права власності позивача на спірне нерухоме майно, так і факт володіння спірним нерухомим майном саме відповідачем, а не іншою особою. При цьому з огляду на те, що спірним майном є нерухоме майно, факт володіння відповідачем таким майном має бути підтверджене саме державною реєстрацією права власності на спірне нерухому майно у встановленому законом порядку.
Як вбачається з наявних матеріалів справи на момент розгляду позовних вимог про витребування майна з незаконного володіння за відповідачем ПОКП "Полтавафарм" на підставі свідоцтва САВ 890444 від 29.12.2008 зареєстровано право власності на нежиле приміщення (аптеку), розташоване за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, смт.Решетилівка, вул.Леніна, 2/5.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц).
З огляду на наведене, враховуючи встановлені обставини реєстрації права власності на спірне приміщення за відповідачем, позивач зможе відновити порушене право у межах даної справи у контексті заявлених вимог.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13, стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, з урахуванням повного та всебічного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, за обґрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9541,13 грн.
Керуючись статями 129, 233, 240-241 Господарського процесуального кодексу України суд,
1. Задовольнити позовні вимоги повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Решетилівської селищної ради №249 від 24 грудня 2008 року "Про реєстрацію права власності та видачу свідоцтва про право власності".
3. Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САВ №890444 від 29.12.2008, видане на підставі рішення виконавчого комітету Решетилівської селищної ради №249 від 24 грудня 2008 року "Про реєстрацію права власності та видачу свідоцтва про право власності".
4. Витребувати з незаконного володіння Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" (Полтавська область, Полтавський район, с.Розсошенці, вул. Горбанівська, 2, 38751, код ЄДРПОУ 32986923) на користь власника - територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради (м. Полтава, вул. Соборності, буд. 45, код ЄДРПОУ 22530614) нежитлові приміщення - аптеку за адресою: Полтавська область, місто Решетилівка, вулиця Покровська (колишня вулиця Леніна), 2/5.
5. Стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", (Полтавська область, Полтавський район, с.Розсошенці, вул. Горбанівська, 2, 38751, код ЄДРПОУ 32986923) на користь Полтавської обласної ради (м. Полтава, вул. Соборності, буд. 45, код ЄДРПОУ 22530614) судовий збір в розмірі 9541,13 грн
6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 26.06.2024р.
Суддя Паламарчук В.В.