79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" червня 2024 р. Справа №914/176/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства “Галичина Агроресурси” від 10 квітня 2024 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 21 березня 2024 року (суддя Б. Яворський)
у справі №914/176/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Весма”, м. Київ
до відповідача Приватного підприємства “Галичина Агроресурси”, м. Глиняни Львівського району Львівської області
про стягнення 74 440,57 грн заборгованості
19 січня 2024 року через систему “Електронний суд” Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Весма” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Галичина Агроресурси” про стягнення 74 440,57 грн заборгованості за поставлений товар.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21 березня 2024 року у справі №914/176/24 позов задоволено: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 74 440,57 грн заборгованості, 3 028,00 грн. судового збору та 7 444,06 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду мотивоване тим, що видаткові накладні № 15550 від 03.07.2023 на суму 82 962,58 грн., № 16092 від 06.07.2023 на суму 20 446,32 грн відповідають вимогам щодо заповнення обов'язкових реквізитів у відповідності до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підписані сторонами у відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому є документами, які підтверджують здійснення господарських операцій. Поряд з тим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 74 440,57 грн. заборгованості за поставлений товар, оскільки позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов'язання з поставки товару, який мав бути оплачений відповідачем у строки, визначені ст.692 ЦК України, що свідчить про неналежне виконання зобов'язань відповідачем, поряд з цим, останній доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Приватне підприємство “Галичина Агроресурси” звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21 березня 2024 року у справі №914/176/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом не повністю встановлені обставини у справі та порушені норми матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Скаржник вважає, що позивачем не доведено, а судом першої інстанції встановлено факт здійснення господарської операції з постачання товару за відсутності на те відповідних первинних документів. Апелянт звертає увагу суду, що при прийнятті рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 24.10.2022 по 08.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Весма” поставило, а Приватне підприємство “Галичина Агроресурси” отримало товар на загальну суму 439 601,16 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар 365 160,59 грн., залишок заборгованості становить 74 440,57 грн. (заборгованість за видатковою накладною № 15550 від 03.07.2023 та №16092 від 06.07.2023 грн). При цьому, судом встановлено, що поставка товару за видатковою накладною № 15550 від 03.07.2023 на суму 82 962,58 грн оплачена відповідачем на суму 28 968,33 грн, що підтверджує факт визнання відповідачем поставки товару за договором, натомість, суд не звернув увагу на те, що у видатковій накладній № 15550 від 03.07.2023 є покликання на договір поставки № ЛВ 066 від 24.10.2022 року, на замовлення № 16714 від 29.06.2023, які не досліджувались судом в ході розгляду скарги, позаяк в рішенні суду відсутні покликання на умови договору, права та обов'язки сторін договірних відносин при виконанні операцій з поставки товару. Скаржник також вказує, що не підписана покупцем видаткова накладна не вважається первинним документом, який засвідчує факт передачі товару, а відтак не може бути підставою для відображення цієї операції в бухгалтерському обліку як постачальника так і покупця, крім того, судом першої інстанції, на думку апелянта, не досліджено належність цифрового підпису та наявність між суб'єктами господарювання домовленості щодо прийняття документів, підписаних електронним підписом, поряд з цим, суд ухвалюючи рішення у цій справі не з'ясував належним чином відповідно до вимог законодавства, чи відбувався факт поставки товару згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних та чи відображались господарські операції зі спірних поставок товару протягом липня 2023 року на підставі видаткових накладних від №15550 та №16092 у бухгалтерському та податковому обліку продавця-позивача та покупця-відповідача.
Ухвалою суду від 16 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі №914/176/24 за апеляційною скаргою Приватного підприємства “Галичина Агроресурси” на рішення Господарського суду Львівської області від 21 березня 2024 року; позивачу надано строк (15 днів з дня вручення ухвали суду) для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано з Господарського суду Львівської області матеріали справи; справу №914/176/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.
Судом встановлено, що ухвала суду належним чином надіслана сторонам у справі, доставлена до їх електронних кабінетів - 18 квітня 2024 року, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, підписаними відповідальним працівником.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).
Заяв про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, що у зазначений позивачем період з 24.10.2022 по 08.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Весма” поставило, а Приватне підприємство “Галичина Агроресурси” отримало товар на загальну суму 439 601,16 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковим накладними, а саме: № 22663 від 24.10.2022 на суму 46 758,49 грн., № 802 від 12.01.2023 на суму 44 591,00 грн., № 4490 від 24.02.2023 на суму 47 269,58 грн., № 9720 від 28.04.2023 на суму 13 183,64 грн., № 9744 від 28.04.2023 на суму 4 134,72 грн., № 10119 від 03.05.2023 на суму 15 998,35 грн., № 13893 від 13.06.2023 на суму 69 915,16 грн., № 13894 від 13.06.2023 на суму 20 130,11 грн., №14780 від 22.06.2023 на суму 6 421,25 грн., №14781 від 22.06.2023 на суму 15 019,20 грн., № 14973 від 26.06.2023 на суму 6 421,25 грн., № 15550 від 03.07.2023 на суму 82 962,58 грн., № 16092 від 06.07.2023 на суму 20 446,32 грн. та № 22150 від 08.09.2023 на суму 46 349,51 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар 365 160,59 грн., залишок заборгованості за видатковою накладною №15550 від 03.07.2023 та №16092 від 06.07.2023 грн становить 74 440,57 грн., при цьому, судом встановлено, що поставка товару за видатковою накладною № 15550 від 03.07.2023 на суму 82 962,58 грн оплачена відповідачем на суму 28 968,33 грн, що підтверджує визнання поставки за такою, а вказані накладні, за якими відповідач не здійснив оплати, підписані сторонами без зауважень електронним цифровими підписами сторін.
Несвоєчасна та не в повному обсязі оплата відповідачем вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача з позовом про стягнення залишку заборгованості, згідно поданого розрахунку 74 440,57 грн.
Докази оплати існуючої заборгованості станом на момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За приписами ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.2 ст. 640 ЦК України).
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, зважаючи на зміст спірних правовідносин між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо поставки товару та її оплати засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Згідно з ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або
інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
За своєю правовою природою видаткові накладні посвідчують виконання зобов'язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.
На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”.
За змістом ст. 6,7 ЗУ “Про електронні документи та електронний документообіг” для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Згідно з ст.1 Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги” електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Згідно з ч.5, ч.6 ст.18 Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги” електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки, кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Як встановлено судом, видаткові накладні № 15550 від 03.07.2023 на суму 82 962,58 грн., № 16092 від 06.07.2023 на суму 20 446,32 грн відповідають вимогам щодо заповнення обов'язкових реквізитів у відповідності до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підписані сторонами у відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому є документами, які підтверджують здійснення господарських операцій.
Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов'язання з поставки товару, який мав бути оплачений відповідачем у строки, визначені ст.692 ЦК України, що свідчить про неналежне виконання зобов'язань відповідачем.
При цьому, як свідчать наявні матеріали справи, жодних претензій щодо факту поставки, кількості, якості, вартості поставленого позивачем товару, або порядку виконання поставки від відповідача на адресу позивача не надходило.
Відсутні у матеріалах справи й докази на підтвердження того, що відповідач звертався до позивача із відповідними вимогами щодо повернення частково сплачених грошових коштів на виконання умов договору, зокрема у зв'язку із помилковим перерахуванням, не отриманням товару та/або отримання товару неналежної якості, кількості, тощо.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення 74 440,57 грн. заборгованості за поставлений товар, оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.
Стосовно стягнення з відповідача 7 444,06 грн витрат на правничу допомогу судом першої інстанції, суд зазначає наступне.
На підтвердження понесених витрат позивачем подано копію договору про надання правової допомоги № 1715/2022 від 20.06.2022 з додатковою угодою № 1/2024 від 15.01.2024 до нього; акт надання послуг від 18.03.2024, а також ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1529786 від 18.01.2024 і свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю
Згідно з п. 3 угоди до договору вартість послуг складає 10% від ціни позову.
Суд першої інстанції, враховуючи пов'язаність витрат із розглядом справи, її складністю, матеріально-правовою складовою, заявлені витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з розглядом справи є обґрунтованими та співмірними із ціною позову та обсягом виконаних адвокатом послуг та підтверджуються наявними матеріалами, а у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані клопотання, передбачені ст.126 ГПК України, а також докази неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, дійшов висновку про стягнення з відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 7 444,06 грн.
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 74 440,57 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7 444,06 грн.
Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про те, що судом першої інстанції не з'ясовано належним чином відповідно до вимог законодавства, чи відбувався факт поставки товару згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних, оскільки, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України (постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19).
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції, на думку апелянта, не досліджено належність цифрового підпису та наявність між суб'єктами господарювання домовленості щодо прийняття документів, підписаних електронним підписом, апеляційний господарський суд вважає безпідставними, оскільки до матеріалів справи долучено протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (підписувач директор Приватного підприємства “Галичина Агроресурси” - Кінаш Роман Васильович), поряд з цим, відповідно до ст.8 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму, відтак, відсутність попередньої письмової домовленості сторін про використання електронних підписів при укладенні договорів не свідчить про недійсність укладеного сторонами правочину у спрощеному порядку в електронній формі.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.
Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
Рішення Господарського суду Львівської області від 21 березня 2024 року у справі №914/176/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства “Галичина Агроресурси” - без задоволення.
Матеріали справи №914/176/24 повернути до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.