25 червня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 676/8022/23
Провадження № 22-ц/4820/1146/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Янчук Т.О.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2024 року (суддя Семенюк В.В.).
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У листопаді 2023 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» ( далі - АТ «А-Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначалось, що 04 серпня 2017 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «А-Банк» з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки.
На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Вказує, що позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору.
В порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 10.10.2023 виникла заборгованість в загальному розмірі 73824,62 грн, з них: 43298,95 грн - заборгованість за кредитом, 30525,67 грн - заборгованість по відсоткам.
Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість за кредитом, а також судові витрати по справі.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.08.2017 в розмірі 43298,95 грн, яка виникла станом на 10.10.2023, та 1574,20 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на те, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням судом норм матеріального права. Вказує, що згідно виписки по картковому рахунку, наданій позивачем, за весь період банком були нараховані та безпідставно списані відсотки на загальну суму 59358,93 грн, а також, сплачено комісії на загальну суму 3777,56 грн, яка не була узгоджена сторонами. Вважає, що сума фактично отриманих і неповернутих коштів складає 10733,39 грн.
За змістом апеляційної скарги рішення суду в частині відмови в задоволенні позову не оскаржується, а тому, апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, в цій частині не переглядається.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконувались зобов'язання за кредитним договором належним чином і заборгованість за тілом кредиту в сумі 43298,95 грн підлягає стягненню на користь позивача.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися в повній мірі.
Встановлено, що 04 серпня 2017 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій зазначив свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування складають між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 9).
Відповідачу, в межах вказаного договору, було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано кредитні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до березня місяця 2021 року; № НОМЕР_3 , строком дії до жовтня місяці 2027 року (а.с. 21).
Зі змісту довідки за лімітами клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , кредитний договір б/н від 04.08.2017 за період з 04.08.2017 по 10.10.2023: встановлено 04.08.2017 кредитний ліміт в розмірі 1500 грн; збільшено 07.08.2017 кредитний ліміт - 2000 грн; збільшено 08.08.2017 кредитний ліміт - 2000 грн; збільшено 09.08.2017 кредитний ліміт - 2000 грн; збільшено 09.08.2017 кредитний ліміт - 2000 грн; збільшено 08.11.2017 кредитний ліміт - 2500 грн; збільшено 24.01.2018 кредитний ліміт - 5000 грн; збільшено 07.04.2018 кредитний ліміт - 7000 грн; збільшено 21.09.2018 кредитний ліміт - 9000 грн; збільшено 06.09.2019 кредитний ліміт - 23000 грн; збільшено 24.01.2020 кредитний ліміт - 38000 грн; збільшено 04.02.2020 кредитний ліміт - 50000 грн; зменшено 14.10.2021 кредитний ліміт - 47490 грн; зменшено 08.11.2021 кредитний ліміт - 46590 грн; зменшено 12.12.2021 кредитний ліміт - 45610 грн; зменшено 15.01.2022 кредитний ліміт - 44840 грн; зменшено 29.05.2023 кредитний ліміт - 43298,95 грн; збільшено 25.08.2023 кредитний ліміт - 43300 грн. (а.с. 22)
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості, станом на 10.10.2023 ОСОБА_1 має кредитну заборгованість в розмірі 73824,62 грн, з них: 43298,95 грн - заборгованість за кредитом, 30525,67 грн - заборгованість по відсотках (а.с.6-8).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статтей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Із анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» Крижанівського Е.Ю. від 04 серпня 2017 року вбачається, що в ній процентна ставка не зазначена, не визначено умови кредитування, строки повернення кредиту тощо.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», як невід'ємну частину спірного договору.
Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті https://a-bank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
До вказаних правовідносин неможливо застосовувати правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якої встановлені однією сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювались Банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду, а тому кредитор міг додати до позову витяг з Умов у будь-якій редакції, яка найбільш сприятлива для задоволення позову.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов та Правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», який міститься в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права, суд першої інстанції правильно, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, врахував висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення тіла кредиту. Разом з тим, при визначенні суми заборгованості за кредитом (тілом кредиту) суд першої інстанції припустився помилки.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то, відповідно до ч. 2 ст.530 ЦК України, Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Фактичне отримання кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується випискою по особовому рахунку, з якої вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами та здійснював погашення кредиту. Загальна сума фактично отриманих відповідачем коштів (згідно виписки по особовому рахунку) склала 132632,04 грн. При цьому, загальна сума погашень у підрахунку склала 118120,79 грн.
Таким чином, станом на дату звернення до суду у позичальника перед банком виникла заборгованість з фактично отриманих ним та неповернутих коштів у загальному розмірі 14511,25 грн (132632,04 -118120,79), яка підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно, частково заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для зменшення заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та вирішення питання про розподіл судового збору підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутої з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором до 14511,25 грн та зменшення суми судового збору до 527,67 пропорційно розміру задоволених позовних вимог (19,66%).
При зверненні до апеляційного суду ОСОБА_1 сплатив 4026 грн, в той час як сплаті підлягала сума 2361,25 грн, тому, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, на користь апелянта за рахунок позивача підлягає стягненню 1570 грн судового збору ( 66,49%).
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2024 року в частині задоволення позовних вимог змінити, зменшивши суму заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до 14511,25 грн та судового збору до 527,67 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 1570 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 25 червня 2024 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: О.І. Талалай
Т.О. Янчук