Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 333/7979/23
Провадження №: 2-а/332/12/24
26 червня 2024 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Погрібної О.М.,
за участі секретаря судового засідання Паніної Л.Д., розглянувши адміністративну справу за позовом адвоката Кузнецова Павла Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серія ЕАТ № 7661504 від 03.09.2023 року про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
встановив:
До суду надійшла позовна заява адвоката Кузнецова П.М. в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серія ЕАТ № 7661504 від 03.09.2023 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка винесена інспектором 1 батальйону 2 роти УПП в Запорізькій області сержантом поліції Пайовою Вікторією Сергіївною про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом за відмову надати документи на право керування транспортним засобом.
Підставами позову визначено те, що в особи, якою складена оскаржувана постанова, були відсутні підстави, передбачені Законом України «Про Національну поліцію», вимагати надання документів на право керування транспортним засобом. Крім цього, позивач зазначав про порушення процедури розгляду справи, в частині не надання можливості скористатися правовою допомогою.
Ухвалою суду від 20.10.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Одночасно відповідачу роз'яснено, що у вказаний в ухвали строк він має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову.
15.11.2023 до суду надійшов відзив, відповідно до якого представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, при цьому вказав, що автомобіль позивача працівником поліції був зупинений у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ПДР України. Зазначає, що під час несення служби поліцейським Управління патрульної поліції в Запорізькій області було зупинено транспортний засіб, під керуванням водія ОСОБА_1 під час спілкування, не пред'явив у спосіб, який дає можливість поліцейським прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, чим порушив п.2.4.А ПДР України. В ході розгляду справи, було роз'яснено та дотримано права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, згідно статті 63 Конституції України та статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позивач, будь яких клопотань не заявляв. Також у відзиві зазначено, що відповідно, до розділу 8 наказу МВС № 1026, строк зберігання з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА, становить 30 діб. Оскільки подія, що передувала винесенню постанови серії ЕАТ № 7661504 мала місце 03.09.2023, то станом на день надходження ухвали про відкриття справи (03.11.2023), надати відеозапис не є можливим. Крім того представник відповідача наполягав на правомірності дій поліцейського при винесенні оскаржуваної постанови.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ковтун В.І., які про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явилися, під адвоката Ковтуна В.І. надійшла заява про розгляд справи за його та позивача відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у відзиві зазначив, що просить розглядати справу за відсутності представника.
Частиною третьою статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 26.06.2024 у відсутність учасників справи та без технічного фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, оцінюючи зібрані та надані докази в їх сукупності, давши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, пункту 1 частини другої статті 2 та частини першої статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 246 КУпАП встановлено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, іншими доказами, перелік яких не вичерпний.
За приписами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як встановлено судом, інспектором 1 батальйону 2 роти УПП в Запорізькій області ДПП сержантом поліції Пановою В.С. 03.09.2023 винесено постанову серії ЕАТ № 7661504, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст.126 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Згідно з оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Renault Logan реєстраційний номер НОМЕР_1 , 03.09.2023 о 22.24 год, в м.Запоріжжя, по пр.Соборному, 181, не пред'явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати данні, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив вимоги п.2.4.а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП.
На підставі ст.284 КУпАП інспектором УПП в Запорізькій області ДПП сержантом поліції Пановою В.С. 03.09.2023 до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Як зазначено в постанові серії ЕАТ № 7661504 від 03.09.2023, відеофіксація проводилась: відео з нагрудної камери БК 474972/470398.
Не погодившись зі спірною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно із вимогами п. 2.4. «а» ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1 ПДР України.
Відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи. Водій повинен мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб.
Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), становить адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд у відповідності до вищенаведених норм процесуального закону встановлює обставини саме на підставі належних доказів, та не може переймати на себе обов'язки відповідача та третьої особи, якщо такі докази відсутні у матеріалах справи. Таким чином суд не може встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення за відсутності відповідних повноважень, що належать відповідачу.
Відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з вимогами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу вимог ст.62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як зазначено в постанові серії ЕАТ № 7661504 від 03.09.2023, відеофіксація проводилась: відео з нагрудної камери БК 474972/470398, однак відповідачем не було долучено вказаний відеозапис, а у відзиві відповідач обґрунтовує неможливість надання такого через знищення на виконання вимог «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-, кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 за № 1026 ( далі Інструкція № 1026).
Будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.
Позивачем на адресу суду наданий диск для лазерних систем зчитування з відеозаписом, однак враховуючи неможливість здійснення судом ідентифікації зазначеного відеозапису, як такого, який містить події, що мали місце 03.09.2023 о 22.24 год, в м.Запоріжжя, по пр.Соборному, 181, за участю позивача та співробітників поліції, суд не вважає вищезазначений відеозапис належним доказом.
За змістом ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17.
Суд зазначає, що лише встановлений факт вчинення особою правопорушення, який зафіксований належними та допустимими доказами, та за умови дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, може свідчити про правомірність та обґрунтованість рішень суб'єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення.
Сама лише постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серіїЕАТ № 7661504 від 03 вересня 2023 року за ч.1 ст.126 КУпАП не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а лише рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення.
Крім того, у постанові від 17 березня 2020 року у справі №482/83/17 Верховний Суд зазначив, зокрема, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР України не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття постанови серії ЕАТ № 7661504 від 03 вересня 2023 року щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, не надано належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення позивачем вказаного правопорушення.
Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень та закрити провадження у справі.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАТ № 7661504 від 03 вересня 2023 року слід скасувати, а провадженні у справі закрити.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,8 грн.
Керуючись статтями 18, 19, 241-246, 286 КАС України, суд -
постановив:
Позовну заяву адвоката Кузнецова Павла Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серія ЕАТ № 7661504 від 03.09.2023 року про визнання незаконною та скасування Постанови серія ЕАТ №7661504 від 03.09.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити.
Скасувати постанову серії БАТ № 7661504 від 03.09.2023, винесену інспектором 1 батальйону 2 роти УПП в Запорізькій області сержантом поліції Пайовою Вікторією Сергіївною, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), уродженця с.Кам'янське Василівського району Запорізької області, згідно якої останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень 00 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), уродженця с. Кам'янське Василівського району Запорізької області, судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривні 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи: http://court.gov.ua/fair.
Суддя: О.М.Погрібна