Провадження № 22-ц/803/4535/24 Справа № 208/1707/24 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т.П. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
25 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справі Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Барильської А.П., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 березня 2024 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кім Альони Вадимівни, стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія "Фінвест Груп", -
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Заводського ВДВС у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кім А.В., стягувач - ТОВ "Фінвест Груп".
В якій посилалась на те, що на примусовому виконанні в період з 22 жовтня 2013 року по 25 червня 2014 року перебували виконавчі листи по справі №415/1479/12 від 18 вересня 2013 року, відповідно до яких з неї та ОСОБА_2 стягнуто солідарно 466 939,69 грн. боргу на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна", за якими були відкриті виконавчі провадження НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Вона звернулася до кредитора та отримала листа про відсутність будь-яких грошових вимог до неї та ОСОБА_2 29 січня 2024 року вона звернулася до Заводського ВДВС у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з заявою про зняття арешту у зв'язку з відсутністю заборгованості. 26 лютого 2024 року вона отримала відповідь про відмову у знятті арешту, в якій було вказано про наявність заборгованості за виконавчим збором та витрат виконавчого провадження у сумі 47 162,96 грн., а тому просила суд визнати протиправною бездіяльність начальника Заводського ВДВС у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Кім А.В. та зобов'язати Заводський ВДВС у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , номером запису про обтяження: 3632179, зареєстрований 02 грудня 2013 в Єдиному реєстрі обтяжень нерухомого майна, та з усього рухомого майна ОСОБА_1 , накладеного у рамках виконавчих проваджень НОМЕР_3, НОМЕР_2.
Ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 березня 2024 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 березня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вона пропустила визначений законом строк на подачу скарги до суду. Так, 26 лютого 2024 року на електронну пошту її представника було надіслано листа Заводського ВДВС від 20 лютого 2024 року про відмову у знятті арешту, тобто строк нею не пропущено. Вказувала про безпідставність арешту майна, оскільки заборгованість відсутня, виконавче провадження закрите та знищене.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що з наведених заявником у скарзі обґрунтувань убачається, що вона оскаржує дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, які за своїм змістом не є триваючими та нею пропущено строк, в межах яких особа може звернутися з відповідною скаргою для захисту своїх порушених прав або інтересів. Враховуючи, що обставини, які перешкоджають боржнику про обмеження її прав на належне їй майно, стало відомо станом на 2023 рік, при цьому до адвоката, як зазначено за змістом скарги, особа звернулась 19 січня 2024 року, та про підстави арешту майна боржника адвокатом отримано відомості 24 січня 2024 року.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з такого.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
З гідно статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №439/1493/15-ц (провадження №61-7804св19) зроблено висновок щодо застосування статті 449 ЦПК України. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому, судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи.
Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Перевіряючи доводи скаржника колегія суддів виходить з наступного.
Так, у ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зі скарги та долучених до неї матеріалів чітко вбачається, що 19 січня 2024 року на адресу Заводського ВДВС в інтересах ОСОБА_1 було надіслано адвокатський запит, на який 24 січня 2024 року надано відповідь, яку було отриману на електронну пошту 26 січня 2024 року (а.с.12,13).
29 січня 2024 року адвокатом Спіциної М.В. на адресу начальника Заводського ВДВС було надіслано заяву про зняття арешту з майна (а.с.9), на яку було надано відповідь від 20 лютого 2024 року №23499 (а.с.8), яка отримана на електронну пошту 26 лютого 2024 року (а.с.7).
Скарга зареєстрована судом першої інстанції 06 березня 2024 року (а.с.1-4).
Зі скарги вбачається, що вона подана саме у зв'язку з отриманою відмовою від 20 лютого 2024 року №23499 про зняття арешту з майна.
Проте, залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції не надав належну оцінку вказаним вище обставинам.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що: «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. (PONOMARYOV v. UKRAINE, №3236/03, §41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Верховний Суд у постанові від 01 березня 2023 року у справі №761/33869/14-ц дійшов висновку про те, що, виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
За таких обставин, висновки суду про повернення скарги без розгляду є передчасними, ухвала суду постановлена без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до вимог ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).
З урахуванням вищевикладеного та положень статті 379 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 березня 2024 року скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Барильська А.П.
Макаров М.О.