Провадження № 22-ц/803/4402/24 Справа № 201/2756/24 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
25 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Барильської А.П., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 06 березня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органу державної влади, -
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органу державної влади.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 06 березня 2024 року у відкритті провадження відмовлено.
Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 06 березня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадженні. Посилання на те що ГУ ДПС у Дніпропетровській області не може бути відповідачем хибні.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі суд першої інстанції керувався вимогами п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України та дійшов висновку про те, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області є філією (іншим відокремленим підрозділом) Державної податкової служби України. Отже, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не може бути відповідачем у цій справі, оскільки в силу положень ст.95 ЦК України не є юридичною особою, а отже, не наділено цивільною процесуальною дієздатністю.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
У поданому у березні 2023 року ОСОБА_1 позові до Держави Україна в особі ГУ ДПС у Дніпропетровській області останній просив про відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому внаслідок неправомірного формуванням і направленням ГУ ДПС у Дніпропетровській області йому як підприємцю вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60350-17/67, яка булла скасована рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі №160/1118/19 та після повторного формування скасована рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений законом або договором, чи іншим способом, що є ефективним та не суперечить закону.
Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно зі статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
За змістом статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до положень статті 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
У статті 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
За положеннями ст.2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому може бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
При цьому держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.
За приписами ст.ст.170,173,174,176 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави, за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади. Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення. Держава не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом. Юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся в суд з позовом до відповідача.
За результатом розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Саме до таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірним формуванням і направленням ГУ ДПС у Дніпропетровській області йому як підприємцю вимог про сплату боргу, позивач ОСОБА_1 визначив відповідачем Державу Україну в особі ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
При цьому, висновок суду про те, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не є юридичною особою та не може бути відповідачем у справі, оскільки є філією, є помилковим, з врахуванням того, що позивач визначив відповідачем не ГУ ДПС у Дніпропетровські області, а державу Україна.
В свою чергу, виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету здійснюється Державною Казначейською службою України у відповідності до вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року.
Пункт 35 Порядку передбачає, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.
Суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі через те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства через відсутність сторони у цивільному процесі, не врахувавши при цьому, що позивач звернувся до суду з позовом саме до Держави України в особі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а не безпосередньо до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Таким чином, не врахувавши змісту та характеру позовних вимог, підстав заявленого позову, суд помилково відмовив у відкритті провадження у справі, яка підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства.
З наведеного слідує, що відмова позивачу у відкритті провадження у справі без законних на те підстав, є порушенням конституційних прав в доступі до правосуддя, та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 06 березня 2024 року скасувати і справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Барильська А.П.
Макаров М.О.