Справа № 643/22854/21
Провадження № 2/643/228/24
14.06.2024
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Олійника О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Новакової Т.С.
представника позивача - адвоката Грічаніченко О.О.
представника відповідача - адвоката Холодова Л.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
20.12.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просить визнати за нею право власності на частку спільного майна подружжя та компенсувати її вартість, стягнувши з відповідача грошові кошти у сумі 453 200 грн., з яких 372 850 грн. - грошова компенсація в рахунок розподілу майна подружжя та 80 350 грн. грошова компенсація в рахунок розподілу витрат на ремонт квартири та гаражного боксу, що понесені неї під час перебування шлюбі; витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 11 серпня 2007 року зареєструвала шлюб з відповідачем, проживала з ним сумісно до початку 2019 року. У шлюбі народилась донька ОСОБА_3 . Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.01.2020 року шлюб було розірвано. На початку сумісного життя з відповідачем вони проживали у квартирі її батьків, потім у 2008 році вона переїхала до квартири чоловіка за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . За час сумісного проживання з відповідачем ними зроблено капітальний дизайнерський ремонт у кухні, вартість робіт та матеріалів склала 67 500 грн. В одній із кімнат здійснений капітальний ремонт, вартість робіт та матеріалів склала 43 200 грн. На балконі встановлена віконна рама з металопластиковими вікнами, та решітка на вікно, вартість робіт та матеріалів склала 6000 грн. Виконано ремонт у коридорі (гардеробній), вартість робіт та матеріалів склала 21 000 грн. Виконано ремонт у гаражному боксі, вартість робіт та матеріалів склала 23 000 грн. Загальна вартість ремонтних робіт з матеріалом у квартирі та гаражі склала 160 700 грн., а отже, вона має право на компенсацію частини цих витрат, які у грошових коштах вона оцінює у сумі 80 350 грн.
Квартира АДРЕСА_2 , в якій вони з відповідачем та дитиною проживали до початку 2019 року, за адресою АДРЕСА_3 належала чоловіку. Тому, після припинення шлюбних відносин з відповідачем, у жовтні 2019 року, вона разом з дитиною залишила його житло та частину спільного майна: ліжко, 2008 р.в. (року виробництва) 3000 грн.; 2 прикроватні тумби 2015 р.в. 500 грн.; 2 комоди, 2015 р.в. 2500 грн.; холодильник Liebher 2008 р.в. 4000 грн.; 3 телевізори: Сони 2010 р.в. 3000 грн., Самсунг 2017 р.в. 4500 грн., ВВК 2013 р.в. 1000 грн.; білизна постільна 600 грн.; посуд 2500 грн.; ноутбук 2011 р.в. 1500 грн.; фотоапарат Нікон 2012 р.в. 2500 грн.; кондиціонер 2018 р.в. 14000 грн. 7000+7000 (монтаж); пральна машина 2008 р.в. 4000 грн.; водонагрівач Атлантик (80л) 2017 p.в. 2500 грн; духовий шкаф Kaiser EG 2012 р.в. 3500 грн.; варочна поверхня газова 2012 р.в. 1800 грн.; кухонна витяжка Cate TE 2012 р.в. 800 грн.; кам'яна мийка 2012 р.в. 2500 грн.; пилосос 2000 грн.; утюг 600 грн.; диван спальний 2017 р.в. 4000 грн.; шафа-купе 2015 р.в. 5000 грн.; кухонні меблі 2013 р.в. 15 000 грн.; меблі у передпокій 2018 р.в. 5000 грн.; крісло Новий Стиль «Атлант» 2012 р.в. 1000 грн., а всього на суму 87 300 грн.
Також у шлюбі вони мали паєнакопичення у гаражному кооперативі (гаражний бокс) екв. 4000 дол. США (108 000 грн.). Мали вони і грошові кошти у сумі 12 000 дол. США (324 000 грн.).
Таким чином, загальна вартість спільного сумісного майна на теперішній час становить 790 900 грн.
На момент припинення шлюбних відносин у її власності із загального майна подружжя залишилося майно на суму 22 600 гривень, а саме: ліжко 2008 р.в. 3000 грн.; 2 прикроватні тумби 2015 р.в. 500 грн.; 2 комоди 2015 р.в. 2500 грн.; холодильник Liebherr 2008 р.в. 4 000 грн.; 2 телевізори: ОСОБА_4 2010 р.в. 3 000 грн. та Самсунг 2017 р.в. 4 500 грн.; білизна 600 грн.; частина посуду 500 грн.; ноутбук 2011 р.в. 1500 грн.; фотоапарат 2012 р.в. 2500 грн.
Решта майна на загальну суму 768 300 гривень було залишено у відповідача.
Ураховуючи, що їй у вказаному майні належить його 1/2 частина, то у її власність має бути виділено майно на суму 395 450 грн. (без урахування майна, яке вже залишено у неї).
Крім того, у період шлюбу ними було придбано автомобіль марки Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 , який також підлягає поділу.
Грошова компенсація витрат на ремонт квартири відповідача та гаражного боксу, що понесені нею під час перебування у шлюбі становить частину витрат, а саме 80 350 грн.
Зазначає, що наявність майна та його вартість, що підлягає розподілу підтверджена документально.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2021 року, головуючим у справі було визначено ОСОБА_5 .
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24.12.2021 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
03.02.2022 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Холодов Л.Ю. подав відзив на позовну заяву, в якому просить в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування вартості транспортного засобу Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 24 500 грн. задовольнити. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В обґрунтування відзиву посилався на те, що твердженням позивача, обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, орієнтовною вартістю з урахуванням зносу становить 87 300, 00 грн. В його склад входять: ліжко 2008 р.в. вартість 3 000 грн., 2 прикроватні тумби 2015 р.в. вартість 500 грн., 2 комоди 2015 р.в. вартість 2 500 грн., холодильник Liebherr 2008 р.в. вартість 4 000 грн., телевізори: Sony 2010 р.в. вартість 3 000,00 грн. Samsung 2017 р.в. вартість 4 500, 00 грн. ВВК 2013 р.в. вартість 1 000, 00 грн., білизна постільна вартість 600 грн. посуд вартість 2 500 грн., кондиціонер 2018 р.в. вартість 14 000 грн., пральна машина 2008 р.в. вартість 4 000 грн., водонагрівач Атлантик (80 л) 2017 р.в. 2 500 грн., духовий шкаф Kaiser EG 2012 р.в. вартість 3 500 грн., варочна поверхня газова 2012 р.в. вартість 1 800 грн., кухонна витяжка Cata TF 2012 р.в. вартість 800 грн., кам?яна мийка вартість 2 500 грн., пилосос вартість 2 000 грн., праска вартість 600 грн., диван спальний 2017 р.в. вартість 4 000 грн., шафа-купе 2015 р.в. вартість 5 000 грн., кухонні меблі 2013 р.в. 15 000 грн., меблі у передпокій 2018 р.в. 5 000 грн., крісло Новий Стиль «Атлант» 2012 р.в. 1 000 грн.
На підтвердження придбання позивачем майна надано докази: Копія товарного чеку № 800648979 від 21.07.2012 р. виданий ФОП ОСОБА_6 на суму 4 987, 00 грн.; придбано фотоапарат Nikon D3000 18-55 VR Kit ціна 3 450, 00 грн.; крісло Новий Стиль Atlant SP-A 1 100, 00 грн.; MP4 Pixus Two 4 Gb Violet ціна 245, 00 грн.; карта пам?яті Transcend 8 Gb SDHC Class 10 (TS8GSDHC10), сумка для фотоапарата Vanguard BIIN 12Z Black ціна 130, 00 грн.; копія товарного чеку № ТЭМ-0113107 від 01.09.2012 р. виданий ФОП ОСОБА_7 на суму 3 984, 00 грн. було придбано духовий шкаф Kaiser EG 6973 ціна 3984, 00 грн.; копія сторінки кредитного договору укладеного 08.05.2008 р. на придбання пральної машини washer bosh wxl 24460 ое 1 на суму 3966, 33 грн., в якому позичальником вказаний ОСОБА_2 ; копія товарного чеку № 5147 від 30.08.2012 р. виданий ФОП ОСОБА_8 на суму 837,00 грн., придбано кухонну витяжку Cata НОМЕР_2 , містить підпис позивача в графі «Отримала»; копія товарного чеку б/н на суму 2160 грн., не містить жодного підпису та печатки; копія видаткової накладної № ЧКНЕ1-0058 від 08.05.2011 р. на суму 5 849 грн. та фіскального чеку № 0463008504 від 08.05.2011 року; копія рахунку б/н від 17.04.2008 р. на суму 3291 грн. постачальник СПДФЛ ОСОБА_9 , придбано матрац 1,8 м*2,0 м, платником вказаний ОСОБА_10 ; копія рахунку від 31.03.2007 р. на суму 2 550, 00 грн. постачальник СПД ОСОБА_11 , придбано ліжко 1, 8 м* 2, 0 м, платник ОСОБА_1 ; копія видаткової накладної № П45-004058 від 17.08.2010 р. видана ТОВ «Технополіс-1» та фіскального чеку № 1013005959 від 17.08.2010 р., придбано телевізор LCD Sony KLV 32BX300R сумі 4 181, 18 грн., в якій вказано що покупцем є ОСОБА_2 та проставлено його підпис.
Тобто, позивачем підтверджено придбання під час перебування у шлюбі з відповідачем за період 2008-2019 фотоапарату Nikon 2012 р.в., духового шкафу Kaiser EG 2012 р.в., кухонної витяжки Cata TF 2012 р.в., кухонних меблів 2013 р.в., крісла Новий Стиль «Атлант».
Щодо підтвердження придбання у шлюбі інших предметів побуту, про які йдеться у позовній заяві, жодних доказів щодо їх вартості позивачем не надано.
Надані позивачем копії товарних чеків є неналежними та недопустимими доказами понесення витрат, оскільки на їх підтвердження має бути надано фіскальний чек встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій.
Таким чином, враховуючи те, що зазначені у наданих позивачем копіях товарних чеків товари не вказані як такі що є продукцією власного виробництва, оформлення розрахункових операцій щодо таких товарів має відбуватися із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та підтверджуватись фіскальним чеком.
Деякі надані позивачем копії взагалі не містять даних особи покупця або дати видачі, зокрема, товарний чек на суму 2 160 грн., а тому неможливо встановити у який саме період та ким було придбано вказане у ньому майно.
Позивач жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував обсяг спільно нажитого майна, переліченого в позовній заяві та час його придбання не надала, а отже сума грошової компенсації в розмірі 87 300, 00 грн. є необгрунтованою.
Щодо відшкодування 1/2 вартості автомобіля Toyota Corolla 2012 р.в. зазначає, що відповідач не заперечує, що під час шлюбу був придбаний автомобіль Toyota Corolla 2012 р.в. д.н.3. НОМЕР_3 , який був зареєстрований на його ім?я.
Відповідно до договору купівлі-продажу № 6350/2021/2997934 від 22.12.2021 р. Продавець ОСОБА_10 передав у власність «Покупця» ОСОБА_12 транспортний засіб марка TOYOTA COROLLA 2012 р.в. зареєстрований за Продавцем. На час продажу вказаного транспортного засобу позивач не заявляла вимоги. У п. 3.1. Договору зазначено, що за домовленістю Сторін ціна Транспортного засобу складає 49 000, 00 грн. Тому вартості автомобіля TOYOTA COROLLA 2012 р.в. складає 24 500, 00 грн., яку відповідач повинен відшкодувати позивачеві.
Щодо гаражного боксу № НОМЕР_4 у ГБК «ТАР-92» зазначає наступне.
Позивачем надані копії довіреності на ім?я ОСОБА_13 3 3736 від 28.12.2012 р. та розписки від 12.01.2013 р. щодо отримання ним від відповідача грошових коштів у розмірі 4 000, 00 дол. США. Позивачем надані копії довіреності від 28.12.2012 р. та розписки від 12.01.2013 р. однак, вони не є підставою для набуття права власності нерухомого майна. Зі змісту розписки від 12 січня 2013 року не вбачається факту передачі ОСОБА_13 як власнику гаража грошових коштів за укладення між сторонами договору купівлі-продажу, лише зазначено, що « ОСОБА_13 получил от ОСОБА_14 оплату в размере 4 000 долларов за гараж № НОМЕР_4 в кооперативе «Таир-92». Наданий позивачем договір від 12.01.2013 р. не є правовстановлюючим документом на гараж, доказів укладення правочину по придбанню зазначеного майна у встановленій законом формі, або даних про реєстрацію права власності за одним із подружжям позивачем не надано. Згідно інформаційної довідки № 296458382 від 26.01.2022 р. відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно за вказаними параметрами відсутні, тобто відповідач не є власником гаражного боксу № НОМЕР_4 ГБК «ТАЇР-92».
Щодо грошових коштів вказаних у щорічній декларації від 22.03.2019 р., то надана позивачем щорічна декларація відповідача за 2018 р. (дата подання) графа № 12 «Грошові активи» містить запис «розмір активу» 12 000, 00 валюта: USD. Проте 23.05.2020 р. відповідачем була подана щорічна декларація вже за 2019 р., де в графі 3 12 «Грошові активи» міститься запис «розмір активу» 2 000, 00 валюта: USD.
Так, у позовній заяві зазначено, що з жовтня 2019 р. позивач припинила шлюбні стосунки з відповідачем. Рішенням Московського районного суду м. Харкова по справі № 643/18615/19 від 28.01.2020 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Декларація за 2019 рік подана 22.03.2020 р., коли минуло 7 місяців після припинення шлюбних відносин за твердженням позивача та 4 місяці після розірвання шлюбу за рішенням суду. На підтвердження придбання валютних грошових коштів мають надаватися відповідні фінансові документи, а факт зберігання валютних коштів у іншої особі - відповідним договором зберігання. Сам факт декларування відповідачем коштів станом на 31 грудня 2018 року (декларація від 22.03.2019 р.) не є належним доказом, якій безспірно підтверджує, що вони дійсно в розмірі 12 000 дол. США до теперішнього часу зберігаються у нього.
Оскільки сторони припинили сімейні правовідносини з жовтня 2019 року, подана відповідачем щорічна декларація за 2019 рік містить суму грошових заощаджень в іншому розмірі, належних і допустимих доказів факту існування спірних грошових коштів, їх розмір, час набуття, факт їх знаходження та зберігання у відповідача позивачем не надано, то вважає, що декларація про доходи за 2018 рік, не може бути визнана судом належним, достовірним та достатнім доказом щодо підтвердження правомірності позовних вимог у розумінні ст. ст. 77-80 ЦПК України.
Проти визнання за позивачем права власності на 1/2 частки витрат у сумі 80 350 грн. на ремонт квартири відповідача та гаражного боксу заперечує виходячи з наступного.
Так, позивачка стверджує що за час сумісного проживання з відповідачем ними зроблено капітальний дизайнерський ремонт у кухні: замінено вікно на металопластикове, біметалічні батареї, встановлена решітка, замінена електропроводка, встановлені замінена підлога з ДСП на керамзитобетонну стяжку та укладена плитка на підлозі, укладено плитку на робочій частині кухні, встановлена підвісна стеля з освітленням. Після ремонту у кухні встановлені на замовлення дизайнерські меблі. Вартість робіт та матеріалів склала: 67 500 грн.
В одній із кімнат здійснений капітальний ремонт, а саме замінено вікно на металопластикове, встановлена на ньому решітка, замінена система опалювання та встановлені біметалеві батареї, замінена електропроводка, замінена підлога з ДСП на керамзитобетонну стяжку та висланий новий лінолеум, встановлена натяжна стеля, вирівняні стіни та поклеєні на них шпалери. Вартість робіт та матеріалів склала: 43 200 грн.
На балконі встановлена віконна рама з металопластиковими вікнами, та решітка на вікно. Вартість робіт та матеріалів склала: 6000 грн.
Виконано ремонт у коридорі (гардеробній): замінена вхідні двері на металеві, замінена підлога з ДСП на керамзитобетонну стяжку та викладена плитка, замінено електропроводку, встановлені дизайнерські меблі. Вартість робіт та матеріалів склала 21 000 грн.
На підтвердження встановлення вхідних металевих дверей позивачем надано копію договору б/н від 06.06.2008 р. на суму 3 200 грн., в якому замовником вказаний ОСОБА_10
Виконано ремонт у гаражному боксі: замінені ворота, вирівняно підлогу, покладено тротуарну плитку, укладено стінку із цегли. Вартість робіт та матеріалів склала 23 000,00 грн.
На підтвердження витрат позивача ремонтних робіт на загальну суму 160 700, 00 грн. надано: копію замовлення до проекту виробу «Кухня+стіл-бар» дата прийому замовлення 17.11.2012 р., дата встановлення 14.12.2012 р., загальна вартість 15 150, 00 грн., клієнтом вказана ОСОБА_1 ; копію договору купівлі-продажу № 9111 від 22.01.2011 р. на суму 2772 грн., виготовлення МП вікна Winbow premium NT, підвіконня (Meller), відлив, сітка. Замовником вказана ОСОБА_1 , проставлено підпис позивача; копію договору № б/н від 28.09.2011 р. на суму 2 593 грн., з встановлення ПВХ-конструкції. Замовником вказаний ОСОБА_10 , проставлено підпис відповідача; копію договору № б/н від 25.01.2012 р. на суму 2 245 грн., з встановлення ПВХ-конструкції. Замовником вказаний ОСОБА_10 , проставлено підпис позивача; копію договору про надання послуг від 23.07.20 р. (точну дату встановити неможливо), виготовлення віконних грат, на суму 1 947 грн. замовником вказана ОСОБА_1 ; договір підряду по встановленню натяжної стелі від 19.11.2016 р. на суму 3 995, 00 грн. Замовником вказана ОСОБА_1 , підпис позивача не проставлено.
Вважає, що копії замовлення та договорів на надання послуг, є неналежними та недостатніми доказами участі позивача в матеріальних витратах на ремонт домоволодіння, оскільки вони взагалі не містять в собі відомостей про особу, яка їх придбала, а лише фіксують особу-замовника. До того ж, підставою для остаточного розрахунку за договором про надання послуг є акт здачі-приймання робіт, який підписується усіма сторонами договору. Жодного акту здачі-приймання робіт позивачем не надано.
Позивачем не надані докази, які б підтверджували факт виконання ремонтно-будівельних робіт у квартирі (розрахункові документи за виконані роботи, договори на постачання та встановлення виробів з відповідними товарними чеками, торговими чеками, касовими (фіскальними) чеками на матеріали, вироби та конструкції, використані при виконанні ремонтно-будівельних робіт, акти прийому-передачі), оскільки надані копії договорів не підтверджують те, що фактичні витрати позивача під час проведення ремонту квартири складали 80 350, 00 грн.
Встановити розмір грошових витрат позивача у випадку проведення ремонтних робіт гаражу у розмірі 23 000 грн. не є можливим, оскільки з боку позивача не надано жодного доказу на підтвердження витрат саме на таку суму.
Тобто, позивач не надала доказів, що затрати на ремонт жилого приміщення перевищували покладений на неї, як на члена сім?ї власника, статтею 156 ЖК обов'язок по утриманню та ремонту квартири.
09.02.2022 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, згідно якої остання просить задовольнити позов у повному обсязі, витрати по справі покласти на відповідача.
16.02.2022 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Холодов Л.Ю. подав заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 року №2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», змінено територіальну підсудність Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м. Полтави.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2023 року ОСОБА_15 визначено головуючим по справі.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 08.03.2023 року, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя прийнято до провадження. Позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
19.04.2023 року позивач ОСОБА_1 подала клопотання щодо ухвали суду про залишення позову без руху, в якому просить вважати позовну заяву подану до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя такою, що подана з додержанням вимог ст. ст. 175, 177 ЦПУ України.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 30.05.2023 року цивільну справу № 643/22854/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, передано за підсудністю на розгляд до Московського районного суду м. Харкова.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023 року, головуючим у справі визначено суддю Олійника О.О.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 12.07.2023 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя прийнято до розгляду. Призначено підготовче судове засідання.
Ухвалами суду від 24.10.2023 року та 23.11.2023 року представнику позивача було відмовлено у задоволенні його клопотань про витребування доказів.
Ухвалою суду від 04.12.2023 року представнику позивача було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення доказів.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04.12.2023 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити, надали відповідні пояснення.
Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, надав пояснення.
Вислухавши пояснення позивачки та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Так, судом встановлено, що сторони знаходились у шлюбі, який був зареєстрований 11 серпня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 1 Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1571.
У шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 26 травня 2017 року.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.01.2020 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11 серпня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 1 Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1571, розірвано.
Матеріалами справи встановлено та не заперечувалось відповідачем, що під час перебування у шлюбі, сторони придбали автомобіль марки Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_6 , 2012 року випуску. Дана обставина також підтверджується копією Договору купівлі-продажу 6350/2021/2997934 транспортного засобу від 22.12.2021 року.
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 70 України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Викладені обставини свідчать про те, що спірний автомобіль був придбаний сторонами по справі у період шлюбу та є спільним майном подружжя. Даний факт стороною відповідача не заперечується.
Однак, як було встановлено в процесі розгляду справи, спірний автомобіль відповідачем відчужений за Договором купівлі-продажу 6350/2021/2997934 транспортного засобу від 22.12.2021 року на користь третьої особи - ОСОБА_12 . Вартість автомобіля складає 49 000 грн.
Встановлено і те, що відповідач про продаж автомобіля позивача не попереджав, згоди на його продаж не отримував, кошти позивачу не давав.
Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про принцип мовчазної згоди позивача щодо продажу цього автомобіля, позаяк позивачка заперечила таку обставину, а жодних доказів згоди позивачки на продаж автомобіля, відповідачем не надано.
Згідно з висновком експерта № 68М за результатами проведення автотоварознавчого дослідження з визначення середньої ринкової вартості КТЗ, складеного 01.12.2021 року, середня ринкова вартість автомобіля марки Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_6 , 2012 року випуску, станом на 01.12.2021 року становить 271 600 грн. Висновок експерта здійснено за зверненням представника ОСОБА_1 - ОСОБА_17 . При складанні висновку огляд транспортного засобу не проводився, розрахунки проводились на підставі даних наданих замовником дослідження.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Таким чином, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1/2 частина вартості автомобіля, яка складає 135 800 грн, виходячи з її дійсності вартості на момент розгляду справи судом, а не на момент її продажу.
Згідно з висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 03.10.20128 року у справі № 127/7029/15-ц, де колегія суддів відступила від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 201/14044/16-ц, провадження № 61-189ск17, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно. Вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого.
З приводу стягнення з відповідача 1/2 частини вартості ремонтних робіт з матеріалом у квартирі та гаражі, вартості побутового майна, паєнакопичень у гаражному кооперативі, грошових коштів (зазначені в декларації відповідача) суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо паєнакопичення у гаражному кооперативі екв. 4000 доларів США (108 000 грн.), визнання частки спільного майна подружжя та компенсації її вартості, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року №5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» роз'яснено, що у справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що член гаражно-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом.
Разом з тим, за приписами ст. ст. 19, 19-1 ЗУ «Про кооперацію» кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.
Позивачка, на підтвердження доказів того, що сторони набули право власності на гаражний бокс № НОМЕР_4 ГБК «ТАЇР-92» надала суду розписку про сплату відповідачем 4000 доларів США за цей гараж, копію довіреності про оформлення прав на гараж та договір між головою АГК “Таир-92” та відповідачем про оформлення у власність гаража АГК “Таир-92”, інший доказів права власності на гараж суду не надано.
Вищенаведені докази підтверджують лише включення відповідача в члени кооперативу. Натомість позивачкою не було надано жодного правовстановлюючого документу на гараж та не підтверджено факт реєстрації на нього права власності за відповідачем, чи повного внесення подружжям паю і сплати членських внесків, на які також посилається позивач. За вказаних обставин вбачається, що подружжя не набуло права власності на спірний гараж, а тому зазначений об'єкт нерухомості не може бути предметом поділу як спільне майно подружжя, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо інших позовних вимог зокрема стягнення грошової компенсації за ремонт у квартирі та гаражу, а також грошової компенсації за придбане рухоме майно у період шлюбу та стягнення готівкових грошових коштів, які були відображені у деклараціях відповідача, суд зазначає наступне.
Суд вважає, що позивачем не надано доказів дійсної вартості вищезазначеного рухомого майна, що підлягає поділу саме на момент розгляду справи. Доводи про те, що позивачка самостійно визначила ціну цих предметів станом на момент подання позову, суд не бере до уваги, позаяк ані позивачка, ані її представник не є спеціалістами з питання оцінки майна. Доказів щодо оцінки зазначеного майна на час розгляду справи позивачка не надала. При цьому, під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач. Вартість майна визначається суб'єктами оціночної діяльності, які отримали дозвіл на її здійснення в установленому законом порядку. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. (ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Також, позивачем не доведено належними та допустимими доказами як факт здійснення ремонту квартири в якій проживало подружжя так і його вартість, це ж саме стосується і ремонту гаражного боксу.
Грошові кошти, які були відображені у декларації відповідача за 2018 рік та 2019 роки не свідчать про наявність цих грошових коштів на момент розірвання шлюбу. Натомість, з декларацій вбачається, що готівкові кошти за ці два роки зменшились з 12 000 доларів до 2000 доларів, що може свідчити про їх витрачання саме в період шлюбу. Доказів того, що зазначені готівкові кошти залишились на момент припинення шлюбних відносин позивачкою не надано.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, позивач, розпорядившись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, не надав суду доказів в порядку ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги. З огляду на викладене, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 15 76-78, 81, 133, 137, 141, 158, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати відчужений автомобіль марки Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_6 , 2012 року випуску, спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за частину вказаного автомобілю у розмірі 135 800 гривень 00 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1358 гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_4
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 24 червня 2024 року.
Суддя - О.О. Олійник