Справа № 630/229/24
20 червня 2024 року м.Люботин
Люботинський міський суд Харківської області у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Фоменко Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Люботин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 за участю представника позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
Представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції в розмірі 16 977, 32 грн, а також 8 000 на відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги та 1211,20 - судового збору.
Позов обґрунтований тим, що 22 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за яким позивач надав відповідачу у якості позики грошові кошти у сумі 16 661 грн, які відповідач зобов'язалася повернути до 01.12.2023 року. Однак відповідач кошти не повернула.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, надіслала письмову заяву про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд розглянути справу за її відсутності та відсутності позивача, у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення.
Відповідач в судові засідання не з'являється, про дату та час судового розгляду повідомлялась судом завчасно та належним чином. Відзиву щодо заявлених позовних вимог або будь-яких заяв від відповідача до суду не надходило.
В подальшому, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України судом розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик відповідача ОСОБА_3 до суду, однак остання в судове засідання на вказану в оголошенні дату не з'явилася, жодних заперечень проти позову, заяв про розгляд справи без її участі до суду не надіслала, про причини неявки суд не повідомила.
Частиною 11 статті 128 ЦПК України передбачено, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи положення ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.
Під час розгляду справи судом встановлено наступне.
22 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, згідно умов якого позичальник отримав кошти у загальному розмірі 16 661 грн.
На підтвердження факту укладення вказаного договору відповідач надав розписку про отримання коштів, в якій зобов'язався повернути всю суму до 01.12.2023 (а.с.12).
Позивач зазначає, що позичальник не виконує свої зобов'язання за договором позики, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка складає 16 977,32 грн, із них: сума основного боргу - 16 661,00 грн, 3% річних - 132,58 грн, інфляційні втрати - 183,74 грн.
Позивач стверджує, що починаючи 02 грудня 2023 року постійно в усній формі вимагав повернення боргу, але відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк в та в порядку, що встановлений договором.
Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Таким чином, дослідивши розписку, надану позивачу відповідачем, суд дійшов висновку про те, що між сторонами був укладений договір позики на суму 16 661 грн із визначенням строку повернення позики 01.12.2023.
Таким чином, суд вважає встановленим факт порушення ОСОБА_3 умов договору позики, оскільки така позика ним не повернута у строк, встановлений договором.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Таким чином, у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України обґрунтовано нараховано 3% річних у розмірі 132,58 грн та інфляційні втрати у розмірі 183,74 грн.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволенню.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн та судовий збір сплачений при подачі позову до суду у розмірі 1211,20 грн.
Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).
На підтвердження понесених позивачем витрат у розмірі 8 000 грн на правову допомогу останній суду надав договір про надання правничої допомоги № 01/01 від 01.01.2024, акт приймання - передачі юридичних послуг, а тому, суд дійшов висновку, що наявні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язаних з розглядом справи.
Крім того, відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 за участю представника позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики з урахуванням 3% річних та індексу інфляції у розмірі 16 977 (шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн 32 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн, а всього: 9 211 (десять тисяч двісті одинадцять) грн. 20 коп.
На заочне рішення відповідачем протягом 30 днів, з дня його проголошення, до Люботинського міського суду Харківської області може бути подана письмова заява про його перегляд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду до або через Люботинський міський суд Харківської області.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , р/р IBAN НОМЕР_1 КБ «Приватбанк», РНОКПП: НОМЕР_2 .
Представник позивача: Гайдамака Юлія Борисівна, діє на підставі договору № 01/01 від 01.01.2024, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серія ЗП № 001511 від 05.18.2018, видане на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області, № 1 від 05.01.2018.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя О.В. Зінченко
Повний текст рішення виготовлений 25.06.2024.