Справа № 947/11819/24
Провадження № 2/947/3137/24
18.06.2024 року Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючий - суддя Васильків Олена Василівна,
секретар судового засідання - Бродецька Тетяна Вікторівна,
за участі: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, місцезнаходження: ам. Одеса, пл. Думська, 1) про визначення часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, -
встановив:
І. ПРОЦЕДУРА
09.04.2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить:
- Визнати, що розмір частки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:38:014:0025, розміром 0,0644 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 , становить 1/2 (одна друга) частки.
- Визнати, що розмір частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:38:014:0025, розміром 0,0644 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 , становить 1/2 (одна друга) частки.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 15.04.2024 року провадження по справі відкрито.
Ухвалою суду від 16.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник відповідача через Електронний суд 16.05.2024 року надала письмові пояснення по позовним вимогам, та зазначила про можливість проведення засідання за відсутності представника відповідача.
18.06.2024 року представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_4 подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, в якій вказали, що позовні вимоги ОСОБА_1 підтримують та просять їх задовольнити в повному обсязі.
ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В своїх позовних вимогах позивач ОСОБА_1 зазначає, що її батькам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належала земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 . Після смерті батька позивач ОСОБА_1 17.05.2017 року отримала Свідоцтва про право на спадщину, яка складається з частки земельної ділянки (без визначення її розміру) у праві спільної сумісної власності. Після смерті матері позивачу 22.03.2024 року нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадкування на земельну ділянку, оскільки колишні співвласники земельної ділянки померли і визначити частку кожного із них у праві спільної сумісної власності наразі неможливо, так як вже немає можливості з'ясувати домовленість між співвласниками. На підставі викладеного, позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
В клопотанні від 16.05.2024 року представник Одеської міської ради зазначила, що відповідач вважає необгрунтованим заявлення позовних вимог до Одеської міської ради, оскільки позивач не зазначає, яким чином та в який спосіб Одеською міською радою її права порушуються чи оспорюються.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , що вбачається з свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданого Райбюро ЗАГС Київського району м. Одеси /а.с.23/.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії СТВ 024845, індексний номер: 51030779, від 28.12.2015 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110136900:38:014:0025, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0644 га, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 /а.с.31 /.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 11.07.2016 року було складено відповідний актовий запис №7131, що вбачається з Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 , виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області /а.с.22/.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 17.05.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кисельовою О.В., спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , 1942 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з частки (без визначення її розміру) у праві спільної сумісної власності щодо земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0644 га, кадастровий номер 5110136900:38:014:0025 /а.с.16/.
02.07.2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла, про що 03.07.2023 року складено відповідний актовий запис №6649, що вбачається з Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) /а.с.21/.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 22.03.2024 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саркісовою В.В., спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її донька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 76/200 частки домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.18/.
22.03.2024 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Саркісова В.В. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовила ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після її померлої мати - ОСОБА_3 на частку земельної ділянки, місто Одеса, Люстдорфська дорога, земельна ділянка № НОМЕР_5 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у зв'язку з тим, що неможливо визначити склад спадкового майна, а саме: частку померлого у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку /а.с.12/.
В постанові зокрема зазначено, що оскільки співвласники вищезазначеної земельної ділянки померли, то визначити їх частку у праві спільної сумісної власності неможливо, тому що немає можливості з'ясувати домовленість між співвласниками. Нотаріус не може визначити склад спадкового майна та належність цього майна спадкодавцеві, а саме - на яку частку земельної ділянки, кадастровий номер: 5110136900:38:014:0025, загальною площею 0,0644 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), необхідно видавати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Згідно зі ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Згідно ст. 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Відповідно до пунктів 4 та 6 глави 1 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після визначення (виділення) частки померлого у спільному майні. Тому при спадкуванні таких часток істотне значення має встановлення їх розміру, що може бути зроблено як за життя спадкодавців, так і після відкриття спадщини.
При цьому, відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Відповідно до роз'ясень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.
V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
В ході судового розгляду справи судом достеменно встановлено, що позивач ОСОБА_1 успадкувала після смерті батька ОСОБА_5 на підставі заповіту частку (без визначення її розміру) у праві спільної сумісної власності щодо земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0644 га, кадастровий номер 5110136900:38:014:0025, про що 17.05.2017 року нотаріусом видане відповідне свідоцтво.
Також позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_3 , однак в повній мірі оформити свої спадкові права позивач не може, оскільки не визначена частка спадкодавця у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, в зв'язку з чим позивач 22.03.2024 року отримала постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається відсутність інших спадкоємців на спадкове майно, в зв'язку з чим суд вважає правомірним заявлення позовних вимог ОСОБА_1 саме до Одеської міської ради, доводи якої щодо неналежності відповідача судом відхиляються.
На підставі викладеного, враховуючи презумпцію рівності часток у спільній частковій власності, а також те, що попередні власники земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , померли, а позивач ОСОБА_1 успадкувала після смерті батька частку земельної ділянки без визначення її розміру, суд приходить до висновку про доцільність визначення частки кожного з співвласника по 1/2 частці вказаної земельної ділянки.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.
Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 328, 355, 368, 370, 1218, 1268 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, місцезнаходження: ам. Одеса, пл. Думська, 1) про визначення часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, - задовольнити.
Визнати, що розмір частки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:38:014:0025, розміром 0,0644 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 , становить 1/2 (одна друга) частки.
Визнати, що розмір частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:38:014:0025, розміром 0,0644 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 , становить 1/2 (одна друга) частки.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 26.06.2024 року.
Суддя Васильків О.В.