ЄУН: 336/4409/24
Провадження №: 3/336/3153/2024
24 червня 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Боєв Євген Сергійович, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює машиністом в АТ «Запоріжсталь», зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 904061 від 21.04.2024, 21.04.2024 о 18-30 год. в м. Запоріжжі, вул. Виноградна, біля будинку 69, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ DAEWOO Т13110 , днз НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений. Як зазначено у протоколі, відеофіксація велася на боді-камери № 474266 та № 473920.
В судовому захисник адвокат Мельникова Я.В. просила закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Послалася на те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а отже відсутні підстави для проходження особою огляду на стан сп'яніння. Адвокат зазначила, що відповідно до долученого до протоколу відеозапису ОСОБА_1 не перебував за кермом ,а був на території домоволодіння та з'ясовував відносини зі своєю дівчиною, в наслідок чого на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення від 21.04.2024 за ст. 173 КУпАП та застосовано адміністративний арешт, які повністю спростовують висновки автора протоколу за ст. 130 КУпАП.
Аналогічне письмове клопотання захисником подано до суду.
ОСОБА_1 підтримав захисника, пославшись на ті ж самі обставини.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, у тому числі оглянувши відеозапис, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за таких підстав.
Стаття 9 КУпАП зазначає, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як встановлює ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом МВС України/МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людин як джерело права.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, у тому числі визначену п. 2 ст.6 Конвенції презумпцію невинуватості, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточій проти України» від 15.05.2008). Вказані стандарти поширюється й на справи, передбачені ст. 130 КУпАП, зокрема з огляду на санкцію у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, яке Європейським Судом визнається кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З цього випливає, що обов'язок доводити вину, як складову презумпції невинуватості, покладається на адміністративний орган та посадових осіб, які встановили факт скоєння протиправного вчинку і порушили провадження в справі, та не може перекладатися на суд, адже у такому разі суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
При цьому Європейський суд з прав людини встановив критерій доведеності «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі 688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
До протоколу про адміністративне правопорушення додані: рапорт поліцейського В. Домбровського; акт огляду особи на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія, в яких поліцейські зазначили про відмову особи від проходження огляду; письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ідентичного змісту, відповідно до яких «21.04.2024 по вул. Виноградній, 67, громадянин ОСОБА_1 був з признаками алкогольного сп'яніння за кермом авто DAEWOO Lanos, НОМЕР_1 , та їздив вперед назад»; довідка ст. інспектора з од відділу адмінпрактики УПП, за якою повторності за ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не має; копії протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, та протоколу адміністративного затримання; технічний носій інформації із відеозаписом.
Дослідженням технічного носія інформації встановлено, що він містить записи із нагрудних камер поліцейських, у том у числі тих, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення( № 474266, № 473920). Проте вказаними нагрудними камерами рух транспортного засобу не зафіксований.
Із відоезаписів вбачається, що жодний із поліцейських не був свідком руху транспортного засобу, поліцейські приїхали на виклик за фактом хуліганських дій ОСОБА_1 .
На відеодиску міститься кількосекундний запис, на якому зафіксований рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , однак вказаний запис зроблений не нагрудної камерою і не відеореєстратором, встановленим у службовій машині.
Надані суду матеріали справи свідчать, що отримання вказаного запису процесуально ніяк не зафіксовано. Можливо, запис зроблений та переданий співмешканкою ОСОБА_1 , з якою у нього того дня виник конфлікт. Проте у письмових пояснення свідків не зазначено ні час керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, ні те, що свідок ОСОБА_3 здійснювала відеофіксацію події та передала відеозапис працівникам поліції.
Слід зазначити, що на долученому до матеріалів справи технічному носії інформації усі відеозаписи скомпоновані (змонтовані) в один файл, а тому не можливо за допомогою метаданих файла перевірити коли саме зроблений відеозапис, на якому зафіксований рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
За наведеного суд не може вважати відеозапис, на якому зафіксовано рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , належним і допустим доказом по справі, а письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в яких не зазначений час керування особою транспортним засобом, самі по собі не є достатніми доказами.
Водночас відеозаписом зафіксовано, що навіть після складення матеріалів справи та звільнення ОСОБА_1 після адміністративного затримання, поліцейський намагався вивести ОСОБА_1 на відверту розмову, так би мовити, не під запис, однак ОСОБА_1 продовжував наполягати на тому, що транспортним засобом він не керував (таймкод 02 год. 50 хв.).
Однак достатніх доказів щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом посадова особа, що склала протокол, не надала.
Суддя зазначає, що у даному випадку, якщо поліцейські отримали виклик про керування транспортним засобом особою з ознаками алкогольного сп'яніння, до матеріалів справи має бути долучений, щонайменше, рапорт про надходження на службу «102» такого виклику.
Отже, суд доходить висновку, що посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом відповідно до стандарту «поза розумним сумнівом».
Згідно з положеннями п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що провадження в даній справі підлягає закриттю в зв'язку із недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діяннях особи.
Керуючись ст.130, 247, 283, 284, 294 КУпАП,
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Суддя Є.С. Боєв
Постанова набрала законної сили ________________ 20___рік
Дата видачі постанови ________________ 20___рік