ЄУН: 336/3478/22
Провадження №: 6/336/214/2024
25 червня 2024 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Боєва Є.С., за участю секретаря судового засідання Журавель Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву боржника ОСОБА_1 , в інтересах якого дії представник - адвокат Монько Євген Миколайович, про розстрочку виконання рішення суду,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2023 задоволено позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з останнього на користь АТ «КРедобанк» заборгованість за кредитним договором № 24437/2019 від 21.05.2019 у розмірі 393 836,66 грн. та судовий збір у розмірі 5907, 55 грн.
13.03.2024 до суду звернувся представник боржника - адвокат Монько Є.М. із заявою, що підписана ним 25.01.2024, про відстрочення виконання рішення строком на один рік.
В обґрунтування заяви зазначає, що родина боржника є внутрішньо переміщеними особами, винаймають житло у м. Запоріжжі, що накладає додатковий тягар на родину. На утриманні боржника перебуває малолітній син, 2018 р.н. Будинок, в якому був зареєстрований та проживав ОСОБА_1 , у м. Оріхів Запорізької області, був частково зруйнований внаслідок обстрілу військовослужбовцями рф.
Вважає, що факт втрати житла внаслідок військової агресії рф, евакуація до міста Запоріжжя є надзвичайною подією і потребує від ОСОБА_1 додаткових зусиль на улаштування сімейного життя і потребує додаткових матеріальних витрат, що відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України є підставою для надання відстрочки у виконанні рішення.
15.04.2024 від представника АТ «Кредитбанк» адвоката Павленка С.В. надійшли заперечення проти відстрочення виконання рішення.
В судовому засіданні 15.05.2024 представник боржника підтримав заяву про відстрочення виконання рішення. Надав суду письмові доповнення до заяви від 15.05.2024 з додатками, в яких зазначено, що ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови ЗОВА про увільнення від виконання посадових обов'язків працівників виконавчого апарату Запорізької обласної ради та оголошення простою від 12.04.2024 № 14-ор-к, увільнений від виконання обов'язків, що підтверджує погіршення матеріального становища боржника.
Оскільки представник боржника надав письмові доповнення до заяви про відстрочення виконання рішення з додатковими доказами, копію яких на день судового засідання представник стягувача не отримав, судове засідання було відкладено.
04.06.2024 до суду надійшли пояснення представника АТ «Кредобанк» на доповнення до заяви про відстрочення виконання рішення.
В судове засідання 25.06.2024 сторони не з'явилися, надавши заяви про проведення судового засідання за їх відсутності.
Судом встановлено, що рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2023, яким задоволено позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 24437/2019 від 21.05.2019 у розмірі 393 836,66 грн. та судовий збір у розмірі 5907, 55 грн., набрало законної сили 17.01.2024.
09.02.2024 АТ «Кредобанк» отримало виконавчі листи (а.с. 247).
Як проголошено статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013року по справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не може бути виправданим.
За приписами частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Відстрочення виконання рішення означає перенесення виконання рішення суду на інший час.
При розгляді заяв щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому, суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником.
Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду.
Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Водночас, обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19, в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 295/5781/19.
Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 910/1180/19.
За наслідком розгляду заяви судом не встановлено виключних обставин для надання відстрочки.
Суд звертає увагу, що посилання боржника на перебування на його утриманні малолітньої дитини є безпідставним, адже ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто що до виникнення у ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором від 21.05.2019. Тобто, вказана обставина існувала не тільки на ухвалення рішення суду від 14.09.2023, а й на момент укладення кредитного договору.
Наданими боржником доказами підтверджується пошкодження житла у м. Оріхові та вимушений переїзд до м. Запоріжжя.
Проте належних доказів, які б підтверджували витрати на оренду житла, ОСОБА_3 не надав. Так, боржником надано договір оренди нерухомого майна від 28.07.2022, відповідно до якого ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_5 прийняла у строкове платне користування двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Утім відповідно до довідок від 26.05.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взято на облік як внутрішньо переміщених осіб та встановлено їх фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , тобто іншою, ніж зазначено у договорі оренди. Крім того, боржником не доведено наявність родинних зав'язків між орендарем ОСОБА_5 та ним самим.
ОСОБА_1 також посилається на те, що відповідно до розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації - начальника обласної військової адміністрації Івана Федорова від 12.04.2024 № 14-ор-к він увільнений від виконання посадових обов'язків із оголошенням простою. Проте відповідно до п. 7 вказаного розпорядження на період оголошення простою працівника виконавчого апарату Запорізької обласної ради здійснюється оплата у розмірі двох третин посадового окладу. В той же час боржник не зазначає, який фактичний дохід він отримує, а тому ця обставина не може бути взята судом до уваги.
Отже, заявником не доведено наявність виняткових обставин, що виникли в ході виконання рішення суду та мають особливий характер і ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з наявністю яких положення ст. 435 ЦПК України пов'язують можливість здійснити відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.
Невиконання рішення суду у визначені законом строки без відповідних правових підстав, передбачених законом, зокрема ст.435 ЦПК України, не відповідатиме засадам цивільного законодавства, передбаченим ст.3 ЦК України, оскільки може призвести до порушення охоронюваних законом прав та інтересів стягувача, які підтверджені судовим рішенням.
Зважаючи на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення заяви та відстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2023.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 260, 261, 435, 353 ЦПК України,
У задоволенні заяви боржника ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Монько Євген Миколайович, про розстрочку виконання рішення суду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 15 днів.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Є.С. Боєв