24 червня 2024 р. Справа №480/1126/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Сумській області у видачі йому паспорта громадянина України у формі книжечки та зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Сумській області видати йому паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII, без передачі будь-яких даних про нього і його матір до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в реєстрі, без відцифрованого підпису особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР, з дотриманням правил українського правопису, а саме вписавши дані заявника каліграфічним почерком від руки, та поставити відмітку про реєстрацію місця проживання. Позовні вимоги мотивує тим, що у зв'язку з втратою ID-картки він звернувся до відповідача із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, передбаченої чинним Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. N 2503-ХІІ. Вказує, що початково отримання паспорта у формі ID-картки не було його вибором та суперечило його волі, оскільки його не було повідомлено про можливість не передавати відцифровані дані. У свою чергу, через свої релігійні переконання він відмовився від присвоєння йому цифрового ідентифікатора особистості у вигляді унікального номера запису в реєстрі, від зняття біометричної інформації щодо себе та її подальшого зберігання, використання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі. Однак, у відповідь на вказану заяву відповідач відмовив йому у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, належить, зокрема, паспорт громадянина України. Відповідно до ч. 2 ст. 21 цього Закону кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Отже, паспорт громадянина України є документом, який посвідчує особу та підтверджує громадянство України, та на підставі ч. 4 ст. 21 Закону виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Разом з тим, на даний час є чинним Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII, відповідно до п. 2 якого паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
З метою реалізації норм, закріплених у цьому Положенні, розроблено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року N 456 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 р. за N 620/33591. Відповідно до п. 2 розділу IV Тимчасового порядку для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає, зокрема, заяву про втрату/викрадення паспорта (далі - заява про втрату паспорта) за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку; рішення суду; заяву; платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта). Проте позивач не дотримався порядку звернення за обміном паспорта громадянина України, а саме не надав заяву про втрату/викрадення паспорта, рішення суду, заяву та платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта), у зв'язку з чим ні УДМС України ні його територіальні органи не мали законних підстав для оформлення та видачі паспортного документа.
З огляду на зазначене відповідач вважає відмову у видачі позивачу паспорта у формі книжечки правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства. Просив у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що дії відповідача не грунтуються на вимогах закону, а тому є протиправними.
Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
Судом встановлено, що 23.11.2023 позивач звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області з заявою, в якій просив оформити і видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.7-16).
Листом від 25.12.2023 Управління Державної міграційної служби України в Сумській області надало відповідь позивачу на його звернення, де зазначило, що законодавством України не передбачено обмін паспорта громадянина України у формі ID-картки на паспорт громадянина України зразка 1994 року, та роз'яснено порядок звернення для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року (а.с.20-22).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року N 2235-III (далі - Закон N 2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Відповідно до статті 5 Закону N 2235-III постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до пунктів 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків.
Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Водночас, Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус " від 20 листопада 2012 року N 5492-VI (далі - Закон N 5492-VI) визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до статті 13 Закону N 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких належить, зокрема, паспорт громадянина України; та 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 Закону N 5492-VI документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки так і у вигляді картки. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.
Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону N 5492-VI уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа. Водночас вказаним Законом не передбачено визначення поняття "документ".
Разом з цим, відповідно до статті 21 Закону N 5492-VI паспортом громадянина України є документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Відтак, відповідач у своєму листі на звернення позивача зобов'язаний був вказати одну з вище перерахованих підстав для відмови в оформленні паспорта у формі книжечки, оскільки паспорт громадянина України в розумінні статті 21 вказаного Закону є документом.
Як зазначено вище, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено два рівнозначних альтернативних варіанта оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка.
З цього приводу суд зазначає, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. N 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки, а тому не вбачається відсутності у відповідача можливості видати позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки.
Спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою відповідача видати позивачу паспорт громадянина України у вигляді (формі) книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII.
З огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема, щодо відмови позивача від обробки його персональних даних), а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/2/18 (№ 806/3265/17).
Так, 19 вересня 2018 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення у зразковій справі № 806/3265/17.
Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи вказане рішення, зазначила, що ознаками типової справи є:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до п. 21 ст. 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Таким чином, враховуючи предмет спору в цій справі та предмет спору у справі, яку розглянув Верховний Суд як зразкову, суд дійшов висновку, що вказана справа є типовою справою по відношенню до справи № 806/3265/17.
Отже, правові висновки Верховного Суду, які зроблені під час розгляду справи № 806/3265/17, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.
У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону N 5492-VI на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.
На переконання Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не є "необхідним у демократичному суспільстві". Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Оскільки, спірні правовідносини між сторонами виникли саме з приводу фактичної відмови відповідача у видачі паспорту у формі "книжечки", враховуючи правові висновки Верховного Суду, які викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача права на отримання паспорту у формі книжечки.
Отже, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Управління ДМС України в Сумській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
За таких обставин суд вважає, що відмова Управління ДМС України в Сумській області у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки не відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, тому є протиправною.
Разом з цим, суд вважає, що для належного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати Управління Державної міграційної служби в Сумській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII.
Що стосується вимоги позивача зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Сумській області видати йому паспорт громадянина України у формі книжечки без передачі будь-яких даних про нього і його матір до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в реєстрі, без відцифрованого підпису особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР, з дотриманням правил українського правопису, а саме вписавши дані заявника каліграфічним почерком від руки, суд зазначає, що Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII, не передбачено внесення таких даних особи до ЄДДР. Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що при оформленні позивачу паспорта у формі книжечки відповідно до вказаного Положення відповідач застосує будь-які засоби ЄДДР. Разом з тим, захисту підлягають лише порушені права особи. Відтак, такі вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, що стосується вимоги поставити відмітку про реєстрацію місця проживання в паспорті у формі книжечки, суд зазначає, що такі позовні вимоги є передчасними і право позивача щодо проставлення такої відмітки порушене не було і спір з цього приводу фактично відсутній. Водночас, суд не вирішує вимоги на майбутнє. Суд вирішує спори щодо вже порушених прав, тому така вимога також задоволенню не підлягає. При цьому суд зауважує, що до компетенції територіальних органів та підрозділів ДМС України не відносяться повноваження щодо безпосередньої реєстрації місця проживання особи, оскільки згідно з п. 3 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265, декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Сумській області 1211,20 грн в рахунок відшкодування судового збору (а.с.28).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 27, код ЄДРПОУ 37846270) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Сумській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Сумській області видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Сумській області на користь ОСОБА_2 1211,20 грн в рахунок відшкодування судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах