КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №202/2883/22
Провадження № 2-др/552/35/24
24.06.2024 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді Кузіної Ж.В.
секретаря судового засідання - Кумир О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовомпозовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Соборного району Дніпропетровської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання та за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради про визначення місця проживання дитини,-
Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по даній цивільній справі, а саме щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу, що надана адвокатом Величко Л.П. у розмірі 134 400 грн., на підтвердження чого надано договір про співробітництво від 12.01.2024 року, акти виконаних робіт, витрати на проїзд та проживання м. Полтава, а також судовий збір у розмірі 992,40 грн., витрат на правничу допомогу, що надані адвокатами Васильєвою Л.М., ОСОБА_4 у розмірі 82 000 грн. До заяви додано договори про надання правової допомоги з додатковою угодою, розрахунок, акт виконаних робіт, квитанції, скріншоти перекази коштів.
Від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшла зава про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Рішення суду про визначення місця проживання дитини є рішенням факту. З урахуванням ухваленого рішення суду, а саме встановлення спільної опіки над дитиною та фактично почергового проживання дитини з кожним з батьків, немає підстав покладати судові витрати на когось із сторін. Витрати на правничу допомогу адвокатів несли обидві сторони, кожна із сторін не була позбавлена можливості найняти адвокатів з різних регіонів України та різного професійного рівня та досвіду. Проте це не є підставою для додаткового збагачення сторони по справі. Значна частина доказів на підтвердження судових витрат викликає сумніви в їх достовірності та належності. Вважає за необхідне призначити судове засідання по розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
За змістом положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З урахуванням положень ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд вважає за доцільне здійснювати розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Вивчивши матеріали заяв про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 травня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Соборного району Дніпропетровської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання та за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради про визначення місця проживання дитини, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку:
з 01 січня по 01 липня кожного року з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою його місця проживання ( АДРЕСА_1 )
з 01 липня по 01 січня кожного року з матір'ю ОСОБА_3 за адресою її місця проживання ( АДРЕСА_2 )
По завершенню періоду, протягом якого дитина ОСОБА_2 , 2016 року народження проживав з батьком чи матір'ю, той з батьків, з ким він проживав, зобов'язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини відмовлено.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Даний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним.
Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Враховуючи вищенаведене, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Судом установлено, що судові витрати, які понесла ОСОБА_3 складаються зі сплати судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп. та витрат на правничу допомогу на загальну суму 216 400 грн.
Судові витрати , які поніс ОСОБА_1 складаються із судового збору в сумі 992 грн. 40 коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 27 000 грн., про вирішення яких останній заявив у письмових дебатах.
Вирішуючи питання щодо розміру судових витрат, які підлягають стягненню, суд також має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами ст.. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 133-141 ЦПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ( далі Закон № 5076-VI ) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 цього ж Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вищезазначеного Закону).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань.
Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
В даному контексті суд враховує правову позицію, зазначену у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);
2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);
3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
Відповідно до частин 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Від представника ОСОБА_6 надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Також, суд враховує, що в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що наведений в позовній заяві ОСОБА_3 зазначено, що сума витрат на професійну правничу допомогу можуть становити 50 000, 00 грн.
При цьому, заявляючи до стягнення такі витрати на загальну суму 216 400 грн. в заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що надійшла до суду ОСОБА_3 жодним чином не обґрунтовує, що вона не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього розрахунку, з огляду на те, що такі витрати могли бути передбачені (в тому числі їх вартість) під час надання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат.
Таким чином, оскільки позовні вимоги сторін задоволено частково, то і стягнення судових витрат відбувається пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме судовий збір підлягає стягненню з кожної сторони по частині, що в грошовому еквіваленті складає по 496 грн. 20 коп. з кожної сторони.
Що стосується витрат на правничу допомогу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи, суд враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, приймаючи до уваги клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, дійшов до висновку, що розмір таких витрат, визначений ОСОБА_3 та її адвокатами, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатами час, та неспіврозмірним у порівнянні з аналогічними адвокатськими послугами, а отже такі витрати підлягають зменшенню до 27 500 грн.
За таких обставин, з огляду на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволені частково, покладає витрати на правничу допомогу на обидві сторони у розмірі 13 750 грн, суд вважає за можливе провести взаємозалік покладених витрат без додаткового стягнення таких витрат на користь одне одного.
Керуючись ст. ст.. 141, 270 ЦПК України, суд -
Задовольнити частково заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення.
Покласти на ОСОБА_1 , ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 13 750 грн., судові витрати по 496 грн. 20 коп. на кожного.
Провести взаємозалік понесених сторонами судових витрат, у зв'язку з чим, сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній розмір таких витрат.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, місце знаходження м. Полтава, вул.. Решетилівська,1/2, код в ЄДРПОУ 05384703.
Служба у справах дітей виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради, місце знаходження Дніпропетровська область, м. Дніпро, пл. Шевченка, 7, код в ЄДРПОУ 04052459.
Головуючий Ж.В.Кузіна