Справа № 357/1786/24
Провадження № 2/357/1866/24
19 червня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,
за участю:
представники позивача - ОСОБА_1 , адвокат Козак П.В.;
відповідач - ОСОБА_2 ;
представник відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Рось» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за комунальні послуги,
У грудні 2023 року голова Житлово-будівельного кооперативу «Рось» поштою звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по внескам і платежам за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в розмірі 8 983,54 грн., інфляційні втрати в сумі 3 106,08 грн., 3% річних в сумі 662 грн., а також судові витрати в сумі 7 684 грн., з яких 2 684 грн. судового збору та 5 000 грн. правової допомоги.
В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , а також є співвласником цього будинку, в якому створено ЖБК «Рось», що є балансоутримувачем будинку. Відповідач як власник квартири АДРЕСА_2 в указаному будинку зобов'язана своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески та платежі на утримання будинку та прибудинкової території, однак вона не виконує свої обов'язки щодо сплати, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за надані послуги з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.
20.03.2024 ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи 07.05.2024.
06.05.2024 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому ОСОБА_2 позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні. Вважає, що позовна заява не містить доказів надання послуг та здійснення нарахування боргу: відсутні показники лічильника, відсутні первинні бухгалтерські документи, що суперечить законодавству.
07.05.2024 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про відвід судді.
07.05.2024 в судовому засіданні ухвалою суду прийнято відзив на позов, відкладено судове засідання за клопотанням відповідача для надання нею підтверджуючих документів на представництво її інтересів донькою.
19.06.2024 в судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити в повному обсязі, надали пояснення. Вказали, що відповідач систематично не платить за комунальні послуги, розглянуто вже 3 аналогічних справи, 2 з яких переглянуті в апеляційній інстанції. За ці роки боржник вже вивчила всі документи, що стосуються заборгованості, зокрема протоколи зборів. Показники за воду та водовідведення фіксує водоканал, вивіз сміття фіксує також їх представник, а плата за утримання будинку й прибудинкової території нараховується по квадратурі квартири з урахуванням рішення зборів. Земельна ділянка рішенням Виконкому БМР передана у постійне користування позивачу. За січень 2021 року тарифи нараховані згідно попереднього рішенню зборів. Нарахування по ст. 625 ЦК України не підлягає лише в зоні бойових дій. Сплата коштів адвокату за правничу допомогу вже відбулась.
В судовому засіданні відповідач та її представник (дочка, згідно ст. 172 СК України) позов не визнали, заперечували проти його задоволення, надали пояснення, зокрема, що ЖБК не надає послуги, а є посередником і не може встановлювати тарифи, протокол загальних зборів 2021 року відповідач не отримувала, а тому не може його оскаржити, схема земельної ділянки під будинком не є відповідним правом власності на землю, відповідач є «дитиною війни», пенсіонером і ветераном праці, а тому не повинна сплачувати вказані суми, при цьому адвокат у позові міняє тільки цифри. Крім того, позивач не надав формулу розрахунку та підтвердження сум боргу, а також не має права збільшувати тариф, тому позов не обґрунтований. Також відсутні докази про отримання відповідачем послуг. Просять відмовити повністю в позові за безпідставності вимог.
Заслухавши сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , є власницею цієї двокімнатної квартири загальною площею 43,4 кв.м., користується нею з 1969 року, а також ОСОБА_2 є членом ЖБК «Рось» з 1969 року згідно довідки ЖБК «Рось» № 94 від 13.03.1992, реєстровий № 10757 в реєстровій книзі БТІ № 92 від 12.05.1992, що вбачається з довідки ЖБК «Рось» від 26.12.2023.
Житлово-будівельний кооператив «Рось» є користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_4 , здійснює утримання та обслуговування будинку, що вбачається рішень Виконавчого комітету БМР № 144 від 10.03.1966, № 275 від 30.06.1969 та виписки з ЄДР.
Рішенням загальних зборів членів ЖБК «Рось» № 1/02 від 13.02.2021 затверджено кошторис на 2021 рік, тариф на утримання будинку та прибудинкової території з 01.02.2021 складає 5,10 грн.
Згідно з актом звірки взаєморозрахунків за період з 31.01.2021 по 31.12.2021 борг ОСОБА_2 складає 8 983,54 грн.
Відповідачу ОСОБА_2 направлено вимогу про сплату боргу № 4 від 10.11.2023.
В матеріалах справи міститься структура нарахувань за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, акт звірки № 19 між позивачем та ТОВ «Білоцерківвода» та лист ПрАТ «КАТП-1028» № 174 від 05.04.2021, структура нарахувань за послуги із збирання, вивезення, захоронення твердих побутових відходів між ТОв «КАТП-1028» та ЖБК «Рось».
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (головуючий суддя Цуранов А.Ю.) перебувала на розгляді цивільна справа № 357/15644/21 за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Рось» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Рішенням суду від 19.12.2022 стягнуто з ОСОБА_2 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Рось» заборгованість по внескам і платежам співвласників об'єднання в розмірі 3 902,24 грн., 759,89 грн. інфляційних втрат, 331,32 грн. - 3% річних, судовий збір в розмірі 2 270 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн. За змістом рішення суду у цій справі заборгованість по внескам і платежам була за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 08.12.2023 рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 19.12.2022 залишено без змін.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно із статтею 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється Житловим кодексом УРСР, Цивільним, Земельним кодексами України, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України.
Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступили до організованого кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку (стаття 137 Житлового кодексу). Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність (cт. 8 ЗУ «Про кооперацію» № 1087-V від 10.07.2003). Згідно з пунктом 15 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів від 30.04.1985 № 186, житлово-будівельний кооператив здійснює експлуатацію і ремонт належного йому жилого будинку (будинків) та утримання прибудинкової території за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності.
Житлово-будівельний кооператив має право укладати договори, пов'язані з будівництвом, експлуатацією і ремонтом жилого будинку (будинків) і надвірних будівель, їх добровільним страхуванням та утриманням прибудинкової території, а також інші договори відповідно до цілей його діяльності (пункт 16 Примірного статуту).
Пунктом 22 Примірного статуту визначено, що кошти житлово-будівельного кооперативу складаються з вступних внесків; пайових внесків; внесків на проведення капітального ремонту жилого будинку (будинків); внесків на експлуатацію жилого будинку (будинків) і утримання прибудинкової території, інших надходжень.
Згідно з пунктом 60 Примірного статуту, органами управління житлово-будівельного кооперативу є загальні збори членів кооперативу і правління кооперативу. Загальні збори членів житлово-будівельного кооперативу є вищим органом управління кооперативу. Виключно на загальних зборах ЖБК приймаються рішення, зокрема щодо: прийняття статуту кооперативу та внесення до нього змін; порядку експлуатації жилого будинку (будинків); встановлення строків внесення внесків на капітальний ремонт жилого будинку (будинків), внесків на експлуатацію жилого будинку (будинків) та утримання прибудинкової території, плати за комунальні послуги; прийняття рішення про утворення спеціальних фондів, установлення розміру, строків внесення членами кооперативу внесків до цих фондів, а також порядок їх витрачання; встановлення порядку витрачання інших надходжень.
Враховуючи викладене, мета і предмет діяльності житлово-будівельного кооперативу не передбачають провадження господарської діяльності щодо надання житлово-комунальних послуг, а тому ЖБК не є виробником чи виконавцем житлово-комунальних послуг. Перелік внесків (платежів) співвласників, до якого мають входити, наприклад внесок (платіж) на утримання спільного майна багатоквартирного будинку, внесок (платіж) за холодну воду, внесок (платіж) за гарячу воду, внесок (платіж) за опалення тощо визначається загальними зборами членів кооперативу.
Згідно частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлене договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 року визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно частини 1 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» утримання приватизованих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 № 572, встановлено, що власники квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У відповідності до статті 162 ЖК України визначено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Такі ж вимоги передбачені в п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 462/6393/15-ц.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ст. 610 ЦК України.
За змістом наведених норм вбачається, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Отже, у сторін по справі наявні фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати за такі послуги.
Послугами, за які у відповідача виникла заборгованість, які надаються позивачем є утримання будинку і прибудинкової території, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, вивезення твердих побутових відходів, які отримані відповідно до укладених позивачем договорів.
В подальшому, позивачем відповідно до затвердженого в установленому порядку кошторису нараховано відповідачу, як співвласнику будинку, плату за послуги та обслуговування будинку і прибудинкової території.
З наявного в матеріалах справи акту взаємозвірки розрахунків (розрахунку заборгованості) вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за отримані житлово-комунальні послуги за 2021 рік становить 8 983,54 грн.
Розрахунок заборгованості обґрунтований належним чином та відповідачем не спростовано.
Отже, відповідач ОСОБА_2 як власниця майна та споживач зобов'язана утримувати майно, що їй належить на праві власності та сплачувати за надані комунальні послуги, однак, як встановлено судом, вона не оплачувала надані, внаслідок чого позивач звернувся до суду.
В свою чергу, відповідач не надала до суду належних та допустимих доказів сплати нею вказаних коштів чи доказів того, що житло вибуло з власності або не є таким, яке отримує надані ЖБК «Рось» послуги.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що дійсно позивач має право вимагати стягнення з відповідача заборгованість за комунальні послуги в розмірі 8 983,54 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Отже, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.
Отже, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Згідно наданого позивачем розрахунку за період з січня 2021 року по грудень 2023 року інфляційні втрати становлять - 3 106,08 грн., а 3 % річних - 662 грн.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача суми заборгованості у заявленому позивачем розмірі, отже позов підлягає до задоволення.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з положеннями ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання, зокрема, про те як розподілити між сторонами судові витрати.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до положень ч. 4, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу суду надано:
1) копія договору про надання правової допомоги № 2-370-юо/ц-заг/21 від 23.07.2021, укладеного між адвокатом Козак П.В. та ЖБК «Рось»;
2) копія додаткової угоди від 20.06.2022 до договору про надання правової допомоги № 2-370-юо/ц-заг/21 від 23.07.2021;
3) копія додаткової угоди від 20.12.2023 до договору про надання правової допомоги № 2-370-юо/ц-заг/21 від 23.07.2021;
4) копія акта виконаних робіт № 4 від 27.12.2023 на загальну суму 5 000 грн.;
5) оригінал квитанції № 2-370-юо/21 від 27.12.2023 на суму 5 000 грн.;
6) копія ордера серії АІ № 1263246 від 01.01.2023.
З наданих документів вбачається, що вартість послуг наданих адвокатом клієнту та прийнятих клієнтом, що полягають у консультації, зборі документів, підготовці позову та участі в судових засіданнях становить 5 000 грн.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Суд зауважує, що даний спір є спором незначної складності, оскільки спірні правовідносини регулюються загальними нормами ЖК та ЦК України, постанови Верховного Суду містять висновки в схожих правовідносинах, а тому суд вважає, що надання консультацій та підготовка процесуальних документів по даній цивільній справі не передбачала для адвоката великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Також суд враховує твердження адвоката позивача про те, що в інших справах між цими сторонами судами надана оцінка правовідносинам між ними, в даній справі змінився лише період заборгованості.
Відтак, витрати позивача на загальну суму 5 000 грн. не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними у зв'язку з наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо правової допомоги та відомості про особу відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу на суму 3 000 грн., зважаючи на незначну складність справи, ціну позову, обсяг та час наданої адвокатом правової допомоги у даній справі.
Крім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 684 грн. за подання даного позову.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Житлово-будівельного кооперативу «Рось» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Рось» заборгованість по внескам та платежам за житлово-комунальні послуги в розмірі 8 983,54 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 106,08 грн., 3% річних в розмірі 662 грн., судовий збір в розмірі 2 684 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн.
В іншій частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Позивач Житлово-будівельний кооператив «Рось», адреса: б-р Олександрійський, буд. 141, м. Біла Церква, Київська область, код ЄДРПОУ: 23570562.
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.
Оскільки в судовому засіданні оголошено (підписано) лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 24.06.2024.
Суддя А. Ю. Цуранов